Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/9579/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9579/26

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

03 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати індексації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації 156550,01 грн за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 року по 06.03.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходила військову службу у відповідача, який невірно нараховував їй грошове забезпечення, а саме за період з 01 березня 2018 року по 23 лютого 2023 року позивачці не нараховано та не виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення.

З метою захисту своїх прав на отримання належного грошового забезпечення позивач звернулася до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Позивач вказує, що 06 березня 2026 року на виконання судового рішення відповідачем виплачено кошти без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не надав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовні вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що в даному випадку кошти нараховані і виплачені на виконання рішення суду, є разовою виплатою, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Апелянт також зазначив, що коли суми доходу нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченою статтею 2 Закону № 2050-ХІІ є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2006 року по 23 лютого 2022 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 12-14).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації обчисленою в березні 2018 року із застосуванням коефіцієнтів індексів споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми.

На виконання даного судового рішення відповідачем 06.03.2026 року виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 156 550,01 грн (а.с. 11).

17 березня 2026 року представником позивача на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатський запит № 17-03-26-19, відповідно до якого викладено прохання надати на адресу адвокатського бюро довідку-розрахунок про суми виплаченого ОСОБА_1 06 березня 2026 року грошового забезпечення в усі 156 550,01 грн разом із помісячним відображенням нарахованих сум та відокремленням складових, а також нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати (а.с. 9, 10).

Згідно листа Військової частини НОМЕР_1 за № 1126/304/6/2025/пс від 26 квітня 2026 року слідує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року по справі № 420/34479/23, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року на користь ОСОБА_1 нараховано 194 472,06 грн., утримано податок з доходів 18% у розмірі 35004,97 грн., утримано військовий збір 5% у розмірі 9723,60 грн. та зараховано на картковий рахунок 149 743,49 грн. та 35004,97 грн (а.с. 18).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, які не мають разового характеру, у тому числі сум грошового забезпечення. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у справі, що розглядається, є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків нарахування і виплати грошового забезпечення, що передбачено Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.02.2022 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації обчисленою в березні 2018 року із застосуванням коефіцієнтів індексів споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми.

Саме на виконання цього судового рішення відповідачем 06.03.2026 року виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 156550,01 грн, що не заперечується сторонами.

Викладене є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частин доходу.

Зазначене судове рішення є преюдиційним для справи, що розглядається.

У контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відповідно приписів ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Отже, законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частин доходу у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 200/15033/21 від 06 березня 2024 року.

Судова колегія враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 зазначив, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.

Отже, посилання апелянта на те, що лише в разі порушення терміну виконання судового рішення у позивача виникне право на компенсацію втрати частини доходів спростовується вищевикладеним та самою суттю компенсації, яка є предметом даної справи.

Наведені доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Варто зазначити, що вказані кошти нараховані в результаті перерахунку індексації грошового забезпечення та відновлення порушених прав позивача, та вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, у зв`язку з чим позивач набула право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати доходу.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що ані Закон №2050-III, ані Порядок №159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків їх виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що виплачена сума коштів на виконання судового рішення є разовим платежем, оскільки вказана виплата здійснена відповідачем на виконання судового рішення, яким захищено право позивача на отримання належної індексації грошового забезпечення за період з 01березня 2018 року по 23 лютого 2022 року.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 08 квітня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко