Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/2079/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2079/26

Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області_про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2026 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 за період з 01.01.2020 року по 14.10.2025 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області за період з 01.01.2020 року по 14.10.2025 року нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 1331,80 грн. судового збору, сплаченого при подачі адміністративної позовної заяви до суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу – Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Апелянт зазначає, що висновок суду про те, що Постанова №988 та Постанова №704 не підлягають спільному застосуванню, не ґрунтується на прямій забороні, а є наслідком звужувального тлумачення, що суперечить принципу правової визначеності. Вказує, що Постанова КМУ №988 не містить імперативної заборони на використання механізму розрахунку посадових окладів, що закладений у загальній системі оплати праці осіб, прирівняних до військовослужбовців. Апелянт зазначає, що визначення базового рівня окладів через множення прожиткового мінімуму на тарифний коефіцієнт є раціональним механізмом, який забезпечує індексацію доходів відповідно до реальних економічних показників. Відмова відповідача застосовувати цей механізм, підтримана судом першої інстанції, на думку апелянта, є невиправданим обмеженням прав позивача, яке не має під собою законних підстав у вигляді прямої заборони в тексті Постанови №988.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в поліції, зокрема у період з 01.01.2020 р. по 14.10.2025 р.

Відповідно до копії наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 14.10.2025 №1079о/с ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції: за ст. 77 ч.1 п.7 (за власним бажанням) (а.с. 8).

В позовній заяві позивачка зазначає, оскільки грошове забезпечення, а саме: посадовий оклад та оклад за військовим званням, яке позивачка отримувала під час проходження служби у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області обчислені відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2028 року, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою від 17.11.2025 року, в якій просила провести їй перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 14.10.2025 року та матеріальних допомог, грошової компенсації за невикористані відпустки, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704. Окрім того, просила надати їй довідку-розрахунок про отримане ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 2015 року по 14.10.2025 року із зазначенням окремо кожного виду грошового забезпечення та індексації, вихідної допомоги при звільненні, матеріальних допомог, тощо (а.с. 9).

В матеріалах справи наявний лист Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №222432-2025 від 19.12.2025, в якому ОСОБА_1 повідомлено, що її заява від 25.11.2025 №Л-6714 розглянута керівництвом ГУНП в Миколаївській області. За результатами розгляду в межах своєї компетенції проінформовано, що виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, (далі-Порядок та умови) та виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань. Схеми посадових окладів поліцейських затверджені у розмірах згідно з додатками 3-10 постанови №988. На дату надання відповіді змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 в частині розмірів посадових окладів не вносилось (а.с.12).

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір грошового забезпечення поліцейським не залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не визначається згідно з нормами Постанови № 704. Згідно з довідками відповідача позивачка проходила службу на посадах поліцейських та її грошове забезпечення обчислювалось відповідно до норм Постанови № 988.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно не застосовував Постанову № 704 при обчисленні та виплаті позивачці грошового забезпечення у спірний період.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію» відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Згідно з ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Ключовим питанням у цій справі є визначення належного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, а саме - встановлення того, чи підлягають вони регулюванню положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) чи Постанови КМУ № 988.

Щодо предмета правового регулювання та кола осіб, на яких поширюється дія Постанови № 704.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка, відповідно до її назви, передбачає визначення умов, розмірів та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Згідно з пунктом 1 Постанови № 704 затверджено тарифні сітки, схеми тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, зокрема, для військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також окремих категорій осіб рядового і начальницького складу, служба яких має спеціальний характер.

Пунктом 2 Постанови № 704 визначено, що грошове забезпечення включає посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, винагороди, премії), а також одноразові додаткові виплати.

Ключовим для визначення механізму обчислення грошового забезпечення є пункт 4 Постанови № 704, відповідно до якого розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення відповідної розрахункової величини на тарифні коефіцієнти, встановлені у додатках до цієї постанови.

Зазначений механізм деталізується у додатках до Постанови № 704, якими, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, а також схеми тарифних коефіцієнтів за військовими (спеціальними) званнями.

Аналіз змісту цих додатків свідчить про те, що вони охоплюють виключно посади та звання, притаманні військовій службі, а також передбачають систему тарифних розрядів, характерну саме для військових формувань і органів зі спеціальним статусом. Водночас зазначені додатки не містять посад чи спеціальних звань, характерних для органів внутрішніх справ або поліції.

Отже, системне тлумачення пунктів 1, 2, 4 Постанови № 704 та її додатків дає підстави дійти висновку про те, що зазначена постанова встановлює правове регулювання грошового забезпечення чітко визначеного кола осіб, а саме військовослужбовців, а також осіб рядового і начальницького складу тих державних органів, служба в яких за своїм правовим змістом має військовий або спеціальний (службово-військовий) характер.

Зміст наведених норм свідчить, що законодавець пов`язує порядок і умови визначення грошового забезпечення з проходженням служби у відповідних військових формуваннях або в органах, служба в яких за своїм характером є військовою або прирівняною до такої.

При цьому характерною ознакою правового регулювання, встановленого Постановою № 704, є застосування тарифної системи визначення розмірів грошового забезпечення, що ґрунтується на співвідношенні тарифних розрядів, коефіцієнтів та базових розрахункових величин, а також прив`язці до військових (спеціальних) звань і типових посад, визначених у відповідних додатках до цієї постанови.

Таким чином, зміст Постанови № 704 свідчить, що її дія спрямована на врегулювання питань грошового забезпечення осіб, які перебувають у правовідносинах публічної служби військового або прирівняного до нього характеру, з урахуванням специфіки проходження такої служби, структури посад та системи військових (спеціальних) звань.

Щодо предмета правового регулювання та кола осіб, на яких поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).

Відповідно до абзацу другого розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», яка набрала чинності 02 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премій та одноразових додаткових виплат.

Пунктами 3- 5 Постанови № 988 затверджено схеми посадових окладів і окладів за спеціальними званнями поліцейських, а також визначено перелік та розміри додаткових виплат, які формують структуру грошового забезпечення поліцейських.

При цьому, на відміну від Постанови № 704, Постанова № 988 не передбачає застосування тарифної сітки та механізму визначення окладів шляхом множення прожиткового мінімуму на тарифні коефіцієнти, а встановлює фіксовані розміри посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, а також надає керівникам органів поліції повноваження щодо визначення розмірів окремих додаткових виплат у межах бюджетних асигнувань.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що Постанова № 988 встановлює спеціальне правове регулювання грошового забезпечення поліцейських, а також застосовується як база для перерахунку пенсій осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), прирівняних до поліцейських.

Сфера її дії визначається за суб`єктним складом та охоплює як осіб, які проходять службу в Національній поліції, так і колишніх працівників органів внутрішніх справ, щодо яких законодавством передбачено врахування грошового забезпечення поліцейських під час пенсійного забезпечення.

Отже, визначальним для застосування положень цієї постанови є належність особи до категорії поліцейських або осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється за правилами, встановленими для поліцейських, що зумовлює використання відповідної моделі грошового забезпечення при визначенні складових пенсії.

Системний аналіз положень Постанови № 704 та Постанови № 988 свідчить про їх чітку диференціацію за суб`єктним складом та сферою правового регулювання.

Постанова № 704 регламентує грошове забезпечення осіб, які проходять військову службу або службу, пов`язану з виконанням функцій, притаманних військовій службі, тоді як Постанова № 988 визначає умови та складові грошового забезпечення поліцейських, а також осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється з урахуванням показників грошового забезпечення поліцейських.

Аналогічний підхід до розмежування сфер застосування зазначених постанов висловлений Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 160/3583/24 та підтриманий Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2026 року у справі № 460/8651/25, у якій наголошено, що системний аналіз цих нормативно-правових актів свідчить про відмінність їх правового регулювання за суб`єктним складом: положення Постанови № 704 стосуються військовослужбовців, тоді як положення Постанови № 988 - осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) та поліцейських. Суд у цій справі вказав на різницю у правових механізмах формування грошового забезпечення, зазначивши, що Постанова № 704 запроваджує тарифну систему визначення посадових окладів із застосуванням відповідних коефіцієнтів, тоді як Постанова № 988 визначає складові грошового забезпечення поліцейських шляхом установлення фіксованих окладів та системи додаткових виплат.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що зазначені постанови поширюються на різні категорії осіб залежно від виду проходжуваної ними служби. Відтак визначальним для застосування відповідного нормативно-правового акта у спірних правовідносинах є правовий статус особи. Вказані нормативно-правові акти не є взаємозамінними, оскільки встановлюють різні підходи до формування грошового забезпечення та поширюються на різні категорії осіб, визначені за критерієм виду служби.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року у справі № 240/8347/25.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка фактично наполягає на застосуванні до спірних правовідносин механізму визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Проте вирішення питання про можливість застосування цього механізму потребує попереднього встановлення того, чи належить позивачка до категорії осіб, на яких поширюється дія Постанови № 704, з огляду на вид служби, яку вона проходила до звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходила службу в поліції та згідно наказу від 14.10.2025 №1079о/с звільнена зі служби в поліції, тобто позивачка не належить до категорії військовослужбовців.

З огляду на зазначене, дія Постанови КМУ №704, не поширюється на позивача з огляду на її правовий статус на момент звільнення.

Колегія суддів зазначає, що саме Постанова № 988 визначає умови та складові грошового забезпечення поліцейських, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький