Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/28964/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28964/25

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати причини пропуску процесуального строку для звернення до суду поважними, поновити пропущений процесуальний строк та прийняти до розгляду позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати позивачу ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 , в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у вигляді обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , в тому числі надбавок та щомісячної премії з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103, пунктом 6 якої внесено зміни до ряду постанов, в тому числі і до постанови №704. Так, постановою №103 пункт 4 постанови №704 було викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатної особи складав 1762,00 грн. Виходячи з наведеного, на думку апелянта, перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 17.05.2022 по 12.05.2023, а також перерахунок і виплату інших видів виплат, з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року здійснити неможливо, тому, що це суперечить діючому Порядку, відповідно якого здійснюються нарахування та виплата грошового забезпечення.

Крім того, апелянт зазначає, що застосувавши до спірних правовідносин положення Порядку № 260 замість Інструкції № 200, суд першої інстанції неправильно визначив нормативно правову базу, що підлягає застосуванню, унаслідок чого дійшов помилкових висновків щодо прав та обов`язків сторін

Також, щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, апелянт зазначає, що підстави та порядок виплати грошової допомоги на оздоровлення регулюється наказом № 200, яким не передбачено перерахунок допомоги для оздоровлення. Апелянт зазначає, що суд фактично ототожнив матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із виплатами, розмір яких безпосередньо залежить від місячного грошового забезпечення, хоча такий висновок не відповідає змісту Постанови №704 та Інструкції №200.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає про правильність висновку суду першої інстанції про те, що за період з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року грошове забезпечення позивача має бути перерахован7о виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня відповідного року. Вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 17.05.2022 року по 07.01.2025 року.

Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 17.05.2022 №128 призвано на військову службу під час мобілізації із зарахуванням на всі види забезпечення солдата запасу ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , з 17 травня 2022 року (а.с. 24).

Згідно з копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.07.2022 року №193 ОСОБА_1 наказано уважити таким, що приступив до виконання службових обов`язків солдата ОСОБА_1 з 21 липня 2022 року за посадою водія – номер обслуги 1-го зенітно-артилерійського відділення зенітно-артилерійського взводу батальйону оперативного призначення (ВОС-790037/533П), призначеного на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 20.07.2022 №34 о/с (а.с. 25).

Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 07.01.2025 року №7 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. У наказі, зокрема, зазначено, що щорічна основна відпустка за 2024 рік використана в кількості 13 календарних днів. Допомога для оздоровлення за 2025 рік не виплачувалась. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік передбачена Інструкцією про порядок виплати грошового при забезпечення та одноразової грошової допомоги звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом МВС від 15.03.2018 № 200, не виплачувалась. Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 № 200, виплатити: премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 07 січня 2025 року в розмірі 570 відсотків посадового окладу; грошову компенсацію за невикористані 17 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік. Згідно з Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 31 місяць, але не менш, як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Вислуга років станом на 07 січня 2025 року становить: у календарному обчисленні – 02 роки 07 місяців 20 днів; у пільговому обчисленні – 00 років 00 місяців 00 днів.» (а.с.29-30).

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 28.07.2025 року №647/25, в якому просив надати витяги з наказів (по стройовій частині): про зарахування ОСОБА_1 до списків Військової частини НОМЕР_1 та витяги з наказів про призначення його на посади; витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 про виключення солдата ОСОБА_1 зі списків військової частини. Надати інформацію про розмір грошового забезпечення за період проходження військової служби солдатом ОСОБА_1 , за займаними посадами, за 2022 та 2023 роки, із зазначенням розміру у відсотках: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби у відсотках до посадового окладу, окладу за військове звання, щомісячної премії та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Надати інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму (на який рік), що застосовувався при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 та визначення допомоги на оздоровлення з дати зарахування його до списків частини по дату виключення зі списків частини. Надати інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховувався посадовий оклад ОСОБА_1 за час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 . Надати картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022 рік, та за 2023 рік. (а.с.53-54).

Відповідач листом від 30.07.2025 року повідомив представника позивача, що ОСОБА_1 в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_1 ) у 2022 та 2023 роках займав посади гранатометник (5 т.р.), водій-номер обслуги (5 т.р.), водій-хімік (5 т.р.), стрілець (5 т.р.), кухар (3 т.р.).

Розмір грошового забезпечення у 2022-2023 рр. складав за 5 т.р.: посадовий оклад – 2820,00 грн., оклад за військове звання – 530,00 грн., надбавка за вислугу років – 0%, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 50%, щомісячна премія – 260% з доплатою до 13000 грн. (мінімальне грошове забезпечення) на місяць до виплати відповідно пункту 2 Розпорядження ГУ НГУ від 01.03.2022р. № Р-12; за 3 т.р. (з 25.08.2023р.): посадовий оклад - 2640,00 грн., оклад за військове звання – 530,00 грн., надбавка за вислугу років – 25%, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 50%, щомісячна премія – 570%.

Відповідно пункту 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) розмір посадових окладів, окладів за військове звання військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям НГУ здійснювалася за визначений у Вашому запиті період, у межах та у спосіб, що визначені законодавством України (а.с.22-23).

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

На розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії впливає розмір посадового окладу, окладу за військове звання, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо їх обчислення за період з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року включно, з розміру прожиткового мінімуму 1762 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі, встановленому законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018 року).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції станом на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції:

« 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що з 29.01.2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції до 24.02.2018 року.

Такою редакцією передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14.

З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача має визначатися виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не 01.01.2018 року.

Про правильність наведеного висновку також свідчать положення статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Слід зазначити, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., у період з 17.05.2022 року по 12.05.2023 року є протиправним.

Таким чином, у вищезазначений період відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними, оскільки як вбачається з оскаржуваного рішення суду, при вирішенні справи суд керувався нормами Закону №2011-ХІІ та Постанови №704, які є релевантними до даних правовідносин.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький