Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/4736/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4736/26

Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Дата і місце ухвалення: 20.04.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 420/4736/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.02.2019 року по 07.04.2020, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць за період з 14.02.2019 року по 07.04.2020, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 03.05.2023, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць за період з 25.02.2022 по 03.05.2023, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.05.2023 по 05.07.2025, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць за період з 06.05.2023 по 05.07.2025, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.07.2025 по 09.12.2025, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць за період з 06.07.2025 по 09.12.2025, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення й ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково витлумачив положення абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку № 1078, пов`язавши можливість нарахування індексації-різниці виключно з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) під час проходження військовослужбовцем військової служби. На думку апелянта, таке тлумачення призводить до необґрунтованого обмеження права військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення.

Апелянт наголошує, що індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності доходів в умовах зростання споживчих цін, а тому право на її отримання не може обмежуватися датою початку проходження військової служби.

Зазначає, що березень 2018 року, у якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, є місяцем підвищення доходу для обчислення індексації грошового забезпечення. Водночас, за твердженням апелянта, відповідачі не здійснили належного нарахування та виплати індексації-різниці в розмірі 4 463,15 грн щомісяця за заявлені періоди проходження ним військової служби.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 Порядку № 1078, відповідно до яких для визначення права на індексацію-різницю необхідно зіставити суму підвищення грошового доходу в місяці підвищення посадових окладів із сумою індексації, що склалася в цьому місяці.

Крім того, апелянт вважає протиправним неврахування індексації грошового забезпечення під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2022–2025 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020–2022 роки.

У зв`язку із цим просить зобов`язати відповідних відповідачів провести перерахунок зазначених виплат з урахуванням індексації та раніше виплачених сум, а також здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у встановленому законодавством порядку.

У відзиві військова частина НОМЕР_4 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на недоведеність права позивача на індексацію-різницю в розмірі 4 463,15 грн щомісяця та відсутність необхідних розрахунків. Відповідач також зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24 жовтня 2024 року № 298 позивача виключено з усіх видів забезпечення та списків особового складу з 30 липня 2024 року у зв`язку із самовільним залишенням військової частини. Крім того, відповідач посилається на зупинення індексації грошових доходів у 2023 році та вважає, що індексація-різниця не підлягає врахуванню під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві також просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач не проходив військової служби та не отримував грошового забезпечення в березні 2018 року, а тому, на думку відповідача, неможливо визначити розмір підвищення його доходу в цьому місяці для обчислення індексації-різниці.

Військова частина НОМЕР_3 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, стверджуючи, що позивач не набув права на індексацію-різницю, оскільки під час проходження ним військової служби не відбулося підвищення посадових окладів, яке, на думку відповідача, могло б бути підставою для її нарахування. Крім того, відповідач посилається на пункт 10-2 Порядку № 1078, який регулює визначення місяця обчислення індексу споживчих цін для новоприйнятих працівників та військовослужбовців, і вважає, що наведена позивачем судова практика стосується інших правовідносин.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 14 лютого 2019 року до 7 квітня 2020 року, в ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 25 лютого 2022 року до 3 травня 2023 року, а у військовій частині НОМЕР_2 - з 6 травня 2023 року. Надалі позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 6 липня до 9 грудня 2025 року, коли його було виключено зі списків особового складу.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу та індексації-різниці в розмірі 4 463,15 грн щомісяця, а також щодо неврахування індексації під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2022– 2025 роки й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020– 2022 роки, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не набув права на отримання індексації-різниці за спірні періоди проходження військової служби, оскільки в березні 2018 року не проходив військової служби та не отримував грошового забезпечення, у зв`язку із чим, на думку суду, неможливо визначити розмір підвищення його доходу в цьому місяці та порівняти його із сумою можливої індексації. Суд також зазначив, що застосування положень абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку № 1078 можливе за умови підвищення тарифних ставок (посадових окладів) під час проходження військовослужбовцем служби. Оскільки протягом спірних періодів такого підвищення не відбулося, суд дійшов висновку про відсутність у відповідачів обов`язку нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами механізмом підвищення грошових доходів населення, який дає змогу частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103 відсотки.

Отже, індексація є передбаченою законодавством державною гарантією, спрямованою на часткове відшкодування знецінення грошових доходів унаслідок зростання споживчих цін. Водночас порядок її нарахування, умови виникнення права на відповідні виплати та визначення їх розміру регулюються спеціальними нормативно-правовими актами.

Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Предметом спору в цій справі є наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації-різниці в розмірі 4 463,15 грн щомісячно за періоди проходження військової служби з 14 лютого 2019 року до 7 квітня 2020 року, з 25 лютого 2022 року до 3 травня 2023 року, з 6 травня 2023 року до 5 липня 2025 року та з 6 липня 2025 року до 9 грудня 2025 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач виходить із того, що березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців, а тому за передбачених пунктом 5 Порядку № 1078 умов у нього виникло право на отримання індексації-різниці в розмірі 4 463,15 грн щомісячно протягом заявлених періодів.

Відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) у місяці такого підвищення значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася в місяці підвищення доходу, індексація в цьому місяці не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. До визначеної суми надалі додається сума індексації, яка складається внаслідок подальшого перевищення встановленого порогу індексації, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Зміст наведених положень свідчить, що індексація-різниця є результатом застосування спеціального розрахункового механізму, передбаченого пунктом 5 Порядку № 1078. Її розмір не є однаковим для всіх військовослужбовців і не визначається автоматично лише з огляду на факт підвищення посадових окладів відповідної категорії осіб.

Для визначення права на індексацію-різницю необхідно встановити розмір підвищення грошового доходу в місяці підвищення тарифних ставок (окладів) та порівняти його із сумою індексації, що склалася в цьому місяці. З цією метою визначаються два розрахункові показники: показник А - сума підвищення грошового доходу, та показник Б - сума можливої індексації.

Показник А визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в місяці підвищення тарифних ставок (окладів) та сумою грошового забезпечення за попередній місяць з урахуванням складових, які мають постійний характер. Такий розрахунок дає змогу встановити, наскільки фактично збільшився грошовий дохід особи внаслідок відповідного підвищення.

Показник Б визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на відповідний місяць, на величину приросту індексу споживчих цін, поділену на 100 відсотків.

За умови застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,3 відсотка показник Б становить 4 463,15 грн (1 762 грн Ч 253,3 % / 100).

Отже, зазначена сума характеризує розмір можливої індексації за відповідних розрахункових умов, проте сама по собі не підтверджує наявності права на виплату індексації-різниці саме в такому розмірі. Для виникнення права на відповідну виплату необхідно встановити передбачені пунктом 5 Порядку № 1078 умови та визначити співвідношення між показниками А і Б.

Оцінюючи обставини цієї справи крізь призму наведених нормативних положень, колегія суддів ураховує, що, як убачається з матеріалів справи та змісту позовних вимог, позивач розпочав проходження військової строкової служби у військовій частині НОМЕР_1 14 лютого 2019 року. Надалі він проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 25 лютого 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 6 травня 2023 року - у військовій частині НОМЕР_2 , а з 6 липня 2025 року - у військовій частині НОМЕР_3 .

Таким чином, у березні 2018 року позивач військової служби не проходив та грошового забезпечення військовослужбовця не отримував. Відповідно, у зазначеному місяці щодо позивача не здійснювалося нарахування грошового забезпечення, яке могло б бути використане для визначення зміни його грошового доходу внаслідок підвищення посадових окладів.

За таких обставин колегія суддів виходить із того, що саме по собі загальне підвищення посадових окладів військовослужбовців з 1 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 не є достатньою підставою для висновку про виникнення у позивача права на індексацію-різницю в заявленому розмірі. Такий висновок потребує наявності передбачених пунктом 5 Порядку № 1078 умов, які, на переконання колегії суддів, у спірних правовідносинах не підтверджені.

Подальше проходження позивачем військової служби та отримання ним грошового забезпечення в наступні роки саме по собі не свідчить про виникнення права на індексацію-різницю в розмірі 4 463,15 грн щомісячно. Факт проходження служби в подальші періоди не замінює необхідності встановлення передбачених пунктом 5 Порядку № 1078 умов для визначення права на відповідну виплату та її розміру.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що матеріалами справи не підтверджено наявності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці в розмірі 4 463,15 грн щомісячно за всі заявлені періоди. Відтак підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідачів у цій частині та зобов`язання їх провести відповідні нарахування і виплати відсутні.

Інші позовні вимоги стосуються неврахування індексації грошового забезпечення під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2022– 2025 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020– 2022 роки, а також зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату з урахуванням компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Як убачається зі змісту позовних вимог, необхідність перерахунку зазначених виплат позивач пов`язує з урахуванням сум індексації-різниці, право на отримання яких обґрунтовує в межах цієї справи. Оскільки підстав для задоволення вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці в заявленому розмірі не встановлено, вимоги про перерахунок допомог саме з урахуванням таких сум, а також про виплату пов`язаної з відповідними нарахуваннями компенсації сум податку з доходів фізичних осіб задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для іншої оцінки встановлених у справі обставин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки під час апеляційного перегляду справи не встановлено підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 420/4736/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук