Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/1930/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1930/26

перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 20.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі № 420/1930/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити виплату пенсії без обмеження її розміру та без застосування коефіцієнтів,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі № 420/1930/26, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач) задоволено, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії з 01.01.2026 із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2026 виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру та без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

Рішення суду набрало законної сили 23.04.2026.

08.07.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України), в якій заявник просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі № 420/1930/26, та такими, що продовжують порушення прав позивача, підтверджені зазначеним рішенням суду, щодо продовження обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 та нездійснення виплати ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що відповідач повідомив про виконання рішення суду та надав перерахунки пенсії позивача, проте фактично замість належної до сплати після виконання рішення суду суми пенсії здійснює її виплату в розмірі, у якому пенсія виплачувалась позивачу до здійснення її перерахунку на виконання судового рішення. Крім того, згідно з перерахунком з 01.01.2026 пенсія позивача з урахуванням надбавок, доплат та підвищень нарахована в загальному розмірі 42980,60 грн, тоді як згідно з перерахунками з 01.03.2026 та з 01.07.2026 пенсія нарахована в розмірі 46224,35 грн, однак обмежена сумою 42980,60 грн, тобто відповідач з 01.03.2026 продовжив обмеження пенсії позивача всупереч рішенню суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду відповідач 16.06.2026 провів перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026, за яким підсумок пенсії становить 42980,60 грн, а тому рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії виконане.

Щодо перерахунків пенсії з 01.03.2026 та з 01.07.2026, за якими підсумок пенсії з надбавками становить 46224,35 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії – 42980,60 грн, суд зазначив, що рішення від 27.02.2026 прийняте в межах заявлених позовних вимог і не може стосуватися обставин, які виникли після звернення позивача до суду та не були предметом розгляду (зміна правового регулювання, нові перерахунки пенсії тощо). Відтак суд не може надавати оцінку діям відповідача щодо виплати пенсії в меншому розмірі після її перерахунку з 01.03.2026 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», оскільки це не охоплювалось предметом розгляду у справі № 420/1930/26.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Обухова Олега Володимировича подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою задовольнити його заяву про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що листом від 17.06.2026 № 1500-0203-8/96509 відповідач повідомив про проведення 16.06.2026 перерахунку пенсії на виконання рішення суду, а з доданих до цього листа перерахунків пенсії з 01.01.2026, з 01.03.2026 та з 01.07.2026 вбачається, що пенсію нараховано до виплати в розмірі 42980,60 грн. Натомість 03.07.2026 позивачу виплачено пенсію за липень 2026 року лише в розмірі 31506,60 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 06.07.2026. Саме в такому розмірі пенсія виплачувалась позивачу щомісячно з січня 2026 року, тобто з обмеженням розміру та із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції обмежився встановленням факту перерахунку пенсії та взагалі не надав оцінки тому, що виплата пенсії після «виконання» рішення суду здійснюється в попередньому, обмеженому розмірі, що свідчить про фактичне невиконання відповідачем рішення суду.

Апелянт вказує, що позивача на стадії виконання рішення залишено без дієвого судового захисту, оскільки його правове становище не змінилося і порушення прав, що стали підставою для звернення до суду, триває.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі № 420/1930/26, яке набрало законної сили 23.04.2026, зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2026 виплату позивачу пенсії без обмеження її розміру та без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 (далі – Постанова № 1778).

На виконання цього рішення відповідач 16.06.2026 провів перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026, за яким підсумок пенсії становить 42980,60 грн. Згідно з перерахунками з 01.03.2026 та з 01.07.2026 підсумок пенсії з надбавками становить 46224,35 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії – 42980,60 грн.

Водночас, за твердженням позивача, викладеним у заяві та апеляційній скарзі, після проведеного перерахунку пенсія фактично виплачується йому в розмірі, в якому виплачувалась до виконання рішення суду, зокрема 03.07.2026 за липень 2026 року виплачено 31506,60 грн.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною третьою цієї статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. Отже, забезпечення виконання судового рішення не може породжувати нові спори та бути предметом їх розгляду.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 у справі № 120/7326/26 зазначив, що сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю (пункт 40 постанови).

Як зазначено вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі № 420/1930/26 визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу розміру пенсії з 01.01.2026 із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2026 виплату позивачу пенсії без обмеження її розміру та без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

Отже, зобов`язальна частина рішення суду стосується саме виплати пенсії позивачу з 01.01.2026 у розмірі, визначеному без застосування коефіцієнтів Постанови № 1778, а не лише проведення перерахунку (нарахування) пенсії.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції встановив лише факт проведення відповідачем 16.06.2026 перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 та визначення її підсумкового розміру в сумі 42980,60 грн і на цій підставі дійшов висновку про виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії. Далі суд надав оцінку лише доводам заявника щодо обмеження пенсії з 01.03.2026.

Водночас, як убачається з викладу заяви в самій оскаржуваній ухвалі, представник позивача обґрунтовував заяву передусім тим, що відповідач, повідомивши про виконання рішення суду та надавши перерахунки пенсії, фактично продовжує виплачувати позивачу пенсію в розмірі, в якому вона виплачувалась до здійснення перерахунку на виконання судового рішення. В апеляційній скарзі апелянт конкретизує, що за липень 2026 року, тобто вже після проведеного 16.06.2026 перерахунку, йому виплачено пенсію в сумі 31506,60 грн – у тому ж розмірі, що й з січня 2026 року, замість 42980,60 грн.

Вказаним обставинам суд першої інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки, не дослідив, чи виплачується позивачу пенсія в розмірі, визначеному відповідачем на виконання рішення суду, а також чи виплачено позивачу різницю між нарахованою на виконання рішення суду та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2026. Висновок суду про виконання рішення суду лише в частині перерахунку пенсії не відповідає змісту зобов`язальної частини рішення суду, яка покладає на відповідача обов`язок саме виплати пенсії.

Колегія суддів зазначає, що проведення перерахунку пенсії є нерозривним поняттям із проведенням виплати поточної пенсії, оскільки судом констатовано порушення пенсійним органом прав позивача саме виплатою пенсії у зменшеному розмірі, тому відновлення порушеного права не може обмежуватися лише нарахуванням пенсії у належному обсязі, а передбачає і її фактичну виплату в такому, а не зменшеному розмірі.

Такі доводи заявника стосуються не нових правовідносин, а безпосередньо реалізації обов`язку, встановленого рішенням суду, – виплати пенсії з 01.01.2026 без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1778. Якщо після проведеного перерахунку відповідач продовжує виплачувати пенсію в розмірі, що існував до ухвалення рішення суду, це свідчить про невиконання (неналежне виконання) рішення суду, а питання про правомірність таких дій чи бездіяльності підлягає вирішенню саме в порядку статті 383 КАС України.

Щодо обмеження нарахованої з 01.03.2026 пенсії позивача сумою 42980,60 грн колегія суддів зазначає таке. Як встановив суд першої інстанції, таке обмеження застосовано після перерахунку пенсії з 01.03.2026 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», тобто на підставі іншого нормативно-правового акта, правомірність застосування якого не була предметом розгляду у справі № 420/1930/26. Апеляційна скарга доводів, які б спростовували цей висновок, не містить. Тому в цій частині колегія суддів погоджується із судом першої інстанції: питання правомірності обмеження пенсії з 01.03.2026 утворює новий публічно-правовий спір, який може бути предметом окремого судового провадження, а не судового контролю. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 9901/459/21.

Проте цей висновок не звільняв суд першої інстанції від обов`язку перевірити доводи заявника про те, що відповідач не виплачує позивачу навіть визначену ним самим на виконання рішення суду суму пенсії 42980,60 грн. Вказане свідчить про невиконання рішення суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, не з`ясувавши обставин фактичного виконання рішення суду в частині виплати пенсії, тобто без дослідження обставин, що мають значення для вирішення заяви.

Водночас колегія суддів не може задовольнити вимогу апелянта про ухвалення постанови, якою задовольнити його заяву по суті, з огляду на таке.

Відповідно до статті 381-1 та частини першої статті 383 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, і саме до цього суду подається заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Наслідки задоволення такої заяви, визначені частиною шостою статті 383 КАС України, також віднесені до компетенції суду першої інстанції, який здійснює подальший контроль за виконанням ухваленого ним рішення.

Крім того, обставини фактичної виплати позивачу пенсії після проведеного перерахунку та виплати різниці за період з 01.01.2026 судом першої інстанції не досліджувались, тому вирішення заяви по суті апеляційним судом означало б встановлення ним обставин, які суд першої інстанції не з`ясовував.

Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Ухвала про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, унеможливлює подальший розгляд питання про належність виконання рішення суду в межах цієї заяви, а тому за своїми наслідками перешкоджає подальшому провадженню на стадії судового контролю.

Враховуючи неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення заяви, а також те, що виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 у справі № 420/1930/26 підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви позивача.

Під час продовження розгляду заяви суду першої інстанції належить з`ясувати, чи виплачується позивачу з 01.01.2026 пенсія в розмірі, визначеному відповідачем на виконання рішення суду, та чи виплачено різницю за минулий період, і за результатами вирішити заяву відповідно до частини шостої статті 383 КАС України.

Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі № 420/1930/26 скасувати.

Справу № 420/1930/26 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко