Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/153/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/153/26

Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.

Дата і місце ухвалення: 18 березня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 420/153/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 31 січня 2017 року по 22 квітня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 31 січня 2017 року по 22 квітня 2017 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 31 січня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 31 січня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 31 січня 2017 року по 22 квітня 2017 року індексації грошового забезпечення із визначенням січня 2008 року місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31 січня 2017 року по 22 квітня 2017 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

Скаржник вказує, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а її проведення здійснюється в межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів.

Також апелянт стверджує, що визначення базового місяця та здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, а тому суд першої інстанції безпідставно зобов`язав військову частину провести відповідні нарахування із застосуванням січня 2008 року. На думку скаржника, така вимога є передчасною, оскільки питання щодо визначення базового місяця має вирішуватися під час здійснення нарахування індексації відповідачем.

Крім того, апелянт зазначає, що з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, а з березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

З огляду на викладене військова частина НОМЕР_1 вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог незаконним та необґрунтованим і просить його скасувати в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою від 10 листопада 2025 року № 6670 про розмір грошового забезпечення за період з 31 січня 2017 року по 22 квітня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу за цей період не нараховувалася та не виплачувалася.

Посилаючись на ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за спірний період, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, а її нарахування та виплата за наявності визначених законодавством підстав є обов`язком суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за період з 31 січня 2017 року по 22 квітня 2017 року індексація грошового забезпечення позивача підлягала нарахуванню та виплаті із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців, оскільки саме в цьому місяці постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 було встановлено нові розміри посадових окладів, а наступне їх підвищення відбулося з 1 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Водночас суд першої інстанції визнав передчасними позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки на час розгляду справи індексацію грошового забезпечення позивачу ще не було нараховано та виплачено.

З огляду на встановлені обставини та наведені правові висновки суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстації, з огляду на таке.

Правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений законодавством поріг індексації.

Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 до Порядку № 1078 внесено зміни, зокрема щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для цілей проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 у відповідній редакції обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу).

Отже, для визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, необхідно встановити, коли відбулося відповідне нормативне підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Саме по собі набрання чинності постановою № 1013 не свідчить про підвищення посадових окладів військовослужбовців у грудні 2015 року. Для цілей застосування Порядку № 1078 визначальним є не дата внесення змін до механізму індексації як такого, а факт підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою.

Як установлено судом першої інстанції, у спірний період розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1 січня 2008 року.

Наступне нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 1 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Таким чином, у період з 1 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року січень 2008 року був місяцем останнього нормативного підвищення посадових окладів військовослужбовців, який підлягав урахуванню під час визначення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22 та від 27 квітня 2023 року у справі № 420/15397/21, у яких питання визначення місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) для цілей застосування Порядку № 1078 пов`язується з нормативним підвищенням відповідного окладу.

За таких обставин довід апелянта про передчасність визначення судом першої інстанції січня 2008 року як відповідного місяця є необґрунтованим. Суд не підміняє відповідача у здійсненні розрахунку індексації, а визначає належний спосіб поновлення порушеного права позивача з урахуванням установлених обставин та застосовних норм права. Водночас конкретний розмір належної до виплати індексації має бути визначений під час виконання рішення відповідно до вимог Порядку № 1078 з урахуванням належних до застосування показників та раніше виплачених сум.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й посилання апелянта на відсутність у Порядку № 1078 окремого механізму нарахування та виплати індексації за минулі періоди.

Відсутність спеціального положення, яке б окремо регулювало виплату індексації, не нарахованої своєчасно, сама по собі не означає припинення права особи на належні їй суми та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконувати встановлені законодавством гарантії. Інше тлумачення фактично створювало б можливість уникнення виконання такого обов`язку внаслідок його попереднього невиконання самим суб`єктом владних повноважень.

Доводи апелянта про залежність проведення індексації від наявності фінансових ресурсів відповідних бюджетів також не є достатньою підставою для висновку про правомірність оскаржуваної бездіяльності. Саме по собі посилання на обмеженість бюджетних асигнувань не спростовує встановленого законодавством обов`язку нарахувати та виплатити індексацію за наявності визначених законом підстав.

Отже, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу за спірний період не нараховувалася та не виплачувалася, а під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено підстави для її проведення із застосуванням січня 2008 року як місяця останнього нормативного підвищення посадових окладів військовослужбовців, колегія суддів погоджується з висновком про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31 січня 2017 року по 22 квітня 2017 року.

Висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за зазначений період із застосуванням січня 2008 року як відповідного місяця, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до законодавства, ґрунтується на встановлених обставинах справи та наведених правових нормах.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу), з якого починається обчислення індексу споживчих цін.

Порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів також не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни немає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на результат апеляційного перегляду підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 420/153/26 - без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, розподілу не підлягають.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук