Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №142/11/25 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №142/11/25

Суддя: Голота Л. О.

Справа № 142/11/25

Провадження № 22-ц/801/2346/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гринишина А. А.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 142/11/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Оніщука В.В., Панасюка О.С.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 142/11/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 25.03.2026, ухвалене у складі судді Гринишиної А.А. в приміщенні суду в селищі Піщанка, повний текст рішення складено 25.03.2026, -

в с т а н о в и в :

9.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість в розмірі 52900 грн, а саме: за договором позики № 79567275 від 30.01.2024 в розмірі 30000 грн, з яких : 8000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 22000 грн сума заборгованості за відсотками; за договором позики № 2593724 від 19.01.2024 в розмірі 16060 грн, з яких : 4000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 12060 грн сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 7508412 від 24.01.2024 в розмірі 6840 грн, з яких: 2000 грн сума заборгованості за основою сумою боргу; 4840 сума заборгованості за відсотками; стягнути судові витрати за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.01.2024 між Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79567275, відповідно до якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 07236.

14.06.2021 між ТОВ «1БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1БАНК» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. До договору факторингу були укладені додаткові угоди. Відповідно до Реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30000 грн, з яких : 8000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 22000 грн сума заборгованості за відсотками.

19.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2593724, відповідно до якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

14.06.2021 між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1БАНК» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. До договору факторингу були укладені додаткові угоди. Відповідно до Реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16060 грн, з яких : 4000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 12060 грн сума заборгованості за відсотками.

24.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7508412, відповідно до якого кошти надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 кредитного договору. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9154.

27.09.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27092024, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 27.09.2024 до договору факторингу № 27092024 від 27.09.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 6840 грн, з яких : 2000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4840 грн сума заборгованості за відсотками.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 25.03.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за договором позики № 79567275 в розмірі 30000 грн, з яких 8000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 22000 грн сума заборгованості за відсотками; за договором позики № 2593724 в розмірі 16060 грн., з яких 4000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 12060 грн сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 7508412 в розмірі 6840 грн, з яких: 2000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4840 грн сума заборгованості за відсотками, всього стягнуто 52900,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір в розмірі 3028 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. № 10595/26-вх від 12.08.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог; стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) позивачем порушено порядок об`єднання позовних вимог; (2) у справі відсутні докази погодження кредитних умов; позивачем не надано доказів, що наявні у справі сторінки кредитних договорів (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що ці договори підписані електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наявні у справі паперові копії договорів не можуть вважатись електронними документами, оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договорів між відповідачем та кредиторами; (3) позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги за кредитними договорами до відповідача, оскільки Реєстри права вимоги не містять достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформції про залишок заборгованості, підстав її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; витяги із реєстрів не містять підписів та печаток, що робить їх неналежним доказом; не надано доказів сплати за договором факторингу; (4) на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 14.06.2021 боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 30.01.2024 та від 19.01.2024 ще не існували в принципі, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу; (5) розмір процентів нараховано відповідачу за кредитним договором з порушенням частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того розмір процентів істотно перевищує заборгованості по кредиту; (6) позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу.

2.09.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх № 11520/26-вх) ТОВ «ФК «ЄАПБ», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. У відзиві позивач просить поновити строк для подання доказів.

До відзив додано наступні докази : копія розрахунку заборгованості за договором позики № 79567275 від 30.01.2024; копія розрахунку заборгованості за договором позики № 2593724 від 19.01.2024; копія розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7508412 від 24.01.2024; інформаційна довідка до договору № 79567275 від 30.01.2024; інформаційна довідка до договору № 2593724 від 19.01.2024; інформаційна довідка до договору № 7508412 від 24.01.2024.

Ознайомившись із доданими до відзиву доказами, колегія суддів враховуючи положення статті 367 ЦПК України, те, що ці докази подаються на спростування аргументів апеляційної скарги, з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, дійшла висновку про поновлення строку на подання доданих до відзиву доказів та приєднання їх до матеріалів справи, оскільки ці докази мають виключне значення для правильного вирішення справи. Ці докази стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, тому наявні підстави для їх прийняття.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 25.03.2026 у справі з ціною позову (52900 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Щодо договору позики № 79567275 від 30.01.2024.

30.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79567275, відповідно до якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 07236 /т. 1 а. с. 8-11/.

14.06.2021 між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1БАНК» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. До договору факторингу були укладені додаткові угоди. Відповідно до Реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30000 грн, з яких : 8000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 22000 грн сума заборгованості за відсотками /т. 1 а. с. 12-17, 126-127, 131/.

На аркуші справи 18 тома першого міститься розрахунок заборгованості за договором позики № 79567275 від 30.01.2024.

На аркуші справи 134 зворотна сторона тома першого міститься платіжна інструкція про перерахування ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «1БАНК» оплати за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди № 29 від 20.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.

Щодо договору позики № 2593724 від 19.01.2024.

14.06.2021 між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1БАНК» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. До договору факторингу були укладені додаткові угоди. Відповідно до Реєстру боржників № 25 від 24.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16060 грн, з яких : 4000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 12060 грн сума заборгованості за відсотками /т. 1 а. с. 12-13, 23-25, 128-129, 131/.

На аркуші справи 26 тома першого міститься розрахунок заборгованості позики № 2593724 від 19.01.2024.

На аркуші справи 135 тома першого міститься платіжна інструкція про перерахування ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «1БАНК» оплати за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди № 30 від 24.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.

Щодо договору про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024.

24.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7508412, відповідно до якого кошти надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 кредитного договору. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9154 /т. 1 а. с. 32-41/.

На аркуші справи 134 тома першого міститься платіжна інструкція про перерахування ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Авентус Україна» оплати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 270092024 від 27.09.2024.

На аркушах справи 136-142 тома першого міститься розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено частково за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення договору позики № 79567275 від 30.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договору позики № 2593724 від 19.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договору про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 30.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79567275, відповідно до якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 07236 /т. 1 а. с. 8-11/.

19.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2593724. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором /т. 1 а. с. 19-22/.

24.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7508412. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9154 /т. 1 а. с. 32-41/.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору позики № 79567275 від 30.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договору позики № 2593724 від 19.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договору про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні докази погодження кредитних умов; позивачем не надано доказів, що наявні у справі сторінки кредитних договорів (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та, що ці договори підписані електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа; наявні у справі паперові копії договорів не можуть вважатись електронними документами, оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договорів між відповідачем та кредиторами; колегія суддів вважає необґрунтованими, спростовуються наданими позивачем доказами.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, ку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначено, що «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 в справі № 916/3027/21 зроблено висновок, що «подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Сумніваючись у достовірності копії, суди мають керуватись тим, що сумніви мають бути обґрунтованими та об`єктивними, та не можуть бути усунені іншими допустимими доказами у справі.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова ВС від 28.04.2021 по справі № 234/7160/20.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про обґрунтований сумнів наданих позивачем копій договору позики № 79567275 від 30.01.2024, укладеного між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договору позики № 2593724 від 19.01.2024, укладеного між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договору про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ..

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просила позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 26440 грн, визнавши існування цивільно-правових зобов`язань між сторонами /т.1 а. с. 109/.

Відповідачем не подано клопотання про витребування оригіналів договору позики № 79567275 від 30.01.2024, договору позики № 2593724 від 19.01.2024, договору про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 дійшов висновку, що паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, апеляційний суд вважає, що посилання відповідача про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаними договорами.

Щодо доведеності відступлення права вимоги за договором позики № 79567275 від 30.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договором позики № 2593724 від 19.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості, набуття новим кредитом права вимоги до боржника покладається процесуальним законом у справах цієї категорії на позивача.

Установлено, що 14.06.2021 між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1БАНК» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. До договору факторингу були укладені додаткові угоди. Відповідно до Реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30000 грн, з яких : 8000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 22000 грн сума заборгованості за відсотками /т. 1 а. с. 12-17, 126-127/. На аркуші справи 134 зворотна сторона тома першого міститься платіжна інструкція про перерахування ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «1БАНК» оплати за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди № 29 від 20.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021.

14.06.2021 між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1БАНК» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. До договору факторингу були укладені додаткові угоди. Відповідно до Реєстру боржників № 25 від 24.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16060 грн, з яких : 4000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 12060 грн сума заборгованості за відсотками /т. 1 а. с. 12-13, 23-25, 128-129, 131/.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 14.06.2021 боргові зобов`язання відповідача за договором позики від 30.01.2024 та від 19.01.2024 ще не існували в принципі, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові ВС від 7.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначено, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. Укладаючи договір відступлення прав вимоги, сторони обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договору відступлення прав вимоги, у якому зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Умови зазначеного договору відступлення прав вимоги передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Позивачем надано суду копію : Реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 79567275 від 30.01.2024, укладеного між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 ; та Реєстру боржників № 25 від 24.06.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за договором позики № 2593724 від 19.01.2024, укладеного між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 ..

Доказів того, що договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладений між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», договір факторингу № 27092024 від 27.09.2024, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», визнано недійсними суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статус нового кредитора за договором позики № 79567275 від 30.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договором позики № 2593724 від 19.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє твердження в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги за договорами до відповідача, оскільки Реєстри права вимоги не містять достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстав її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; витяги із реєстрів не містять підписів та печаток, що робить їх неналежним доказом; не надано доказів сплати за договором факторингу.

Щодо доведеності розміру заборгованості за договором позики № 79567275 від 30.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договором позики № 2593724 від 19.01.2024 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 , договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стосовно розміру заборгованості договором позики № 79567275 від 30.01.2024, укладеного між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 .. Проценти нараховано за період з 31.01.2024 по 18.05.2024 (ставка 2.5 % в день; розрахунок 8000 х 2,5 % = 200 х 109 = 21800) /т. 2 а. с. 13-15/. Проценти нараховано відповідно до п.2.3, 4 договору. На аркуші справи 21-22 тома першого міститься довідка АТ «Таскомбанк» про підтвердження здійснення платежу в сумі 8000 грн 30.01.2024 за договором № 79567275 отримувач ОСОБА_1 , масковий номер картки НОМЕР_1 .

Стосовно розміру заборгованості договором позики № 2593724 від 19.01.2024, укладеного між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 .. Проценти нараховано за період з 19.01.2024 по 18.05.2024 (ставка з 19.01.2024 ставка процентна 89,71 %; з 20.01.2024 по 17.02.2024 ставка 0,01 %; з 19.02.2024 по 18.05.2024 ставка 3,00 %) /т. 2 а. с. 17-19/. Проценти нараховано відповідно до п.2.2, 2.3, 2.4, 4 договору. Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 20.05.2025 вих № ВД-000031224/ТНПП відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1БАНК» 19.01.2024 товариство перерахувало 4000 грн отримувач ОСОБА_2 /т.2 а. с. 23-24/.

Стосовно розміру заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .. Проценти нараховано за період з 24.01.2024 по 13.05.2024 (ставка процентна 2.2 %) /т. 2 а. с. 25-31/. Проценти нараховано відповідно до п.1,4, 1.5.1 договору. Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 2.10.2024 № 20241002-1/1 повідомлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16.02.2022 (втратив чинність 4.07.2024) та договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 40072024-3 від 4.07.2024 (чинний з 4.07.2024). ТОВ «ПЕЙТЕК» було перераховано від ТОВ «Авентус Україна» 24.01.2024 2000 грн, які було зараховано на картку, маска картки НОМЕР_1 /т. 2 а. с. 32/.

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу колегія суддів вважає необґрунтованими, та такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що частково заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що розмір процентів нараховано відповідачу за кредитним договором з порушенням частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23.12.2023, дата набрання законної сили 24.12.2023.

На підставі частини п`ятої статті 8 Закону Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 статті 8 Закону про споживче кредитування не може перевищувати 1%.

Пунктом 9 частини першої статті 12 цього Закону встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживання на дату укладення договору про споживчий кредит.

Отже, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 по справі № 755/7704/15-ц зазначено, що «належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Проте, розмір процентів нарахований за договорами позики та договором про споживчий кредит з порушенням пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Зважаючи на вищезазначене, Вінницький апеляційний суд наводить власний розрахунок заборгованості по процентам з урахуванням пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування».

Стосовно розміру заборгованості за договором позики № 79567275 від 30.01.2024.

Проценти нараховано за період з 31.01.2024 по 18.05.2024 (ставка 2.5 % в день; розрахунок 8000 х 2,5 % = 200 х 109 = 21800) /т. 2 а. с. 13-15/. Отже, з 23.04.2024 слід перерахувати розмір заборгованості по процентам за ставкою 1,5 %. Розрахунок : період з 31.01.2024 по 22.04.2024 = 83 дні (8000 х 2.5 % = 200 х 83 = 16600); період з 23.04.2024 по 18.05.2024 = 26 дні (8000 х 1.5 % = 120 х 26 = 3120). Заборгованість за договором позики № 79567275 від 30.01.2024 по тілу кредиту 8000 грн, по процентам 19720 грн.

Стосовно розміру заборгованості за договором позики № 2593724 від 19.01.2024.

Проценти нараховано за період з 19.01.2024 по 18.05.2024 (ставка 19.01.2024 ставка процентна 89,71 %; 20.01.2024 по 17.02.2024 ставка 0,01 %; 19.02.2024 по 18.05.2024 ставка 3,00 %) /т. 2 а. с. 17-19/. Отже, з 19.02.2024 по 22.04.2024 слід перерахувати розмір заборгованості по процентам за ставкою 2.5 %. Період з 23.04.2024 по 18.05.2024 слід перерахувати розмір заборгованості по процентам за ставкою 1,5 %. Розрахунок : період з 19.02.2024 по 22.04.2024 = 64 дні (4000 х 2.5 % = 100 х 64 = 6400); період з 23.04.2024 по 18.05.2024 = 26 дні (4000 х 1.5 % = 60 х 26 = 1560). Заборгованість за договором позики № 2593724 від 19.01.2024 по тілу кредиту 4000 грн, по процентам 9672 грн.

Стосовно розміру заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024.

Проценти нараховано за період з 24.01.2024 по 13.05.2024 (ставка процентна 2.2 %) /т. 2 а. с. 25-31/. Отже, з 23.04.2024 по 13.05.2024 слід перерахувати розмір заборгованості по процентам за ставкою 1,5 %. Розрахунок : період з 23.04.2024 по 13.05.2024 = 21 (2000 х 1, 5 % = 30 х 21 = 630 грн). Заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 по тілу кредиту 2000 грн, по процентам 630 грн.

Аргументи апеляційної скарги про те, що розмір процентів істотно перевищує заборгованості по кредиту, колегія суддів не вважає такими, що дають достатні правові підстави для зменшення розміру процентів.

У постанові ВС від 30.09.2020 по справі № 559/1605/18 зазначено, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора нарахувати проценти у визначеному договором розмірі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 7.09.2026 по справі № 552/672/23 зазначено, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

При цьому договори позики та договір про надання споживчого кредиту та їхні умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем порушено порядок об`єднання позовних вимог колегія суддів відхиляє.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21).

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).

Судом першої інстанції справу розглянуто з дотриманням вимог статей 13, частини першої статті 188 ЦПК України, враховано те, що позивачем є ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло право вимоги за договорами позики та договором про надання споживчого кредиту до відповідача.

Вінницький апеляційний суд зазначає, що по суті суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договорами позики та договором про споживчий кредит по тілу, однак допустив неправильне застосування норм матеріального права при розрахунку заборгованості по процентам, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 – 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за договором позики № 79567275 від 30.01.2024 в розмірі 27720 грн, з яких 8000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 19720 грн сума заборгованості за процентами; за договором позики № 2593724 від 19.01.2024 в розмірі 13672 грн, з яких 4000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9672 грн сума заборгованості за процентами; за договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 в розмірі 2630 грн, з яких: 2000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 630 грн сума заборгованості за процентами, всього стягнуто 44022,00 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення заборгованості по процентам задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам, рішення суду слід скасувати в частині розподілу судових витрат відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, враховуючи наступне.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн /т. 1 а. с. 7/.

Позовні вимоги задоволено частково в розмірі 44022,00 грн, що становить 83,22 % (44022,00 х 100 : 52900 = 83,22 %)

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено судом на 83,22 % розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2519,90 грн (3028 х 83,22 %).

Судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу відповідача частково, відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 762,15 грн (4542 х 16.78 % = 762,15) /т.1 а. с. 215/.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на наведене, з відповідача слід стягнути на користь позивача різницю судових витрат в розмірі 1757,75 грн (2519,90 - 762,15).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 25.03.2026 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості за договором позики № 79567275 від 30.01.2024 в розмірі 27720 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять) гривень, з яких 8000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 19720 гривень сума заборгованості за процентами; за договором позики № 2593724 від 19.01.2024 в розмірі 13672 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні, з яких 4000 гривні сума заборгованості за основною сумою боргу; 9672 гривні сума заборгованості за процентами; за договором про надання споживчого кредиту № 7508412 від 24.01.2024 в розмірі 2630 (дві тисячі шістсот тридцять) гривень, з яких: 2000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 630 гривень сума заборгованості за процентами, всього стягнуто 44022,00 (сорок чотири тисячі двадцять дві) гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Поновити дію рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 25.03.2026 по справі № 142/11/25.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

О. С. Панасюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua