Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №132/3686/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/3686/25

Провадження № 22-ц/801/2248/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 132/3686/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Калинівська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Залокоцької Вікторії Дживанівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Сєліна Є. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 .

На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Павлівського старостинського округу від 10 червня 2025 року №365.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельної частки (паю) площею 1,37 га, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Павлівка Калинівського району Вінницької області (тепер Хмільницького району), і належала спадкодавиці на підставі сертифіката серії ВН №0367559, що зареєстрований 14 серпня 1997 року за №462, та виданого на підставі рішення Калинівської РДА за №230 від 29 липня 1997 року.

Спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 за законом є позивач, який фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, що підтверджується довідкою Павлівського старостинського округу від 10 червня 2025 року №366.

Позивач прийняв спадщину після смерті матері, подавши нотаріусу відповідну заяву, на підставі якої заведено спадкову справу від 12 червня 2025 року №74197784.

Відповідно до відомостей, наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області від 13 серпня 2025 року, сертифікат на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 дійсно був виготовлений після її смерті, померла не отримала його і оригінал сертифікату знаходиться у відділі №7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління, копія відповіді додається.

З 1949 по 1981 роки ОСОБА_2 була членом КСП «Світанок» (колгосп ім.Леніна). Як член КСП ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) даного КСП. Умовою, яка підтверджує членство ОСОБА_2 у КСП «Світанок» є архівна довідка з Калинівського трудового архіву Калинівської міської ради, в якій описано трудовий стаж померлої, а саме з 1949 по 1980 роки.

Окрім того, відповідно до протоколу №3 загальних зборів членів КСП «Світанок» від 28 грудня 1996 року у списку майнових та земельних паїв померлих за номером 66 значиться ОСОБА_2 .

Позивач звернувся до державного нотаріуса Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишиної Л. В. з питанням оформлення спадщини, однак у зв`язку з тим, що правовстановлюючі документи на спадкове майно було видано після смерті спадкодавця, йому було рекомендовано звертатись до суду.

Позивач зазначає, що як убачається із копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0367569, ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 1,37 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). При цьому ОСОБА_2 ще за життя була внесена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), а отже видача бланку сертифікату після її смерті не може слугувати підставою до звуження прав її спадкоємців та відмовою до визнання за ними права на пай в порядку спадкування.

Відтак, ОСОБА_2 на момент одержання КСП «Світанок» акта на право колективної власності на землю, як член даного підприємства, була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землею, тобто набула за життя право на земельну частку (пай), проте не отримала сертифіката, а тому вказане право на отримання земельної частки (паю) в колективній власності КСП «Світанок» увійшло до складу спадщини і у позивача, як спадкоємця за законом, виникло право на вказану земельну частку (пай).

Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,37 кадастрових гектара, розташованої на території с. Павлівка Калинівського району (тепер Хмільницького району) Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач вступив у постійне володіння чи управління усім чи частиною спадкового майна, користувався ним як власним, здійснював його утримання, сплачував обов`язкові платежі або вчиняв інші дії, які у своїй сукупності могли б свідчити про прийняття спадщини.

Окрім цього, позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення у спадкодавця права на спірну земельну частку (пай) саме за життя, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволяли встановити дату виникнення права спадкодавця ОСОБА_2 на земельну частку (пай), зокрема не надано доказів дати видачі державного акта на право колективної власності на землю КСП, від якої залежить момент виникнення відповідного права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Береговий О. Ю, Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2026 року строк розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів, справу призначено до розгляду на 08 жовтня 2026 року о 10 год 50 хв. та оголошення судового рішення призначено на 13.10.2026 року о 09 год. 05 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що сам факт видачі уповноваженим органом персонального сертифіката на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження № 230 об`єктивно свідчить, що на момент прийняття цього розпорядження вона розглядалася районною державною адміністрацією як особа, включена до відповідного списку, інакше видача сертифіката була б неможливою за визначеною законодавством процедурою.

У листі № 0-2-0.6-4828/2-25 від 13 серпня 2025 року на адвокатський запит від 08.08.2025, який додається, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області - центральний орган виконавчої влади, уповноважений на зберігання та надання відомостей з відповідних реєстрів, - прямо повідомило, що згідно з технічною документацією із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки реформованого КСП «Світанок» с. Павлівка, у списку громадян - членів колишнього КСП «Світанок» на погодження місця розташування земельних ділянок під № НОМЕР_1 значиться саме ОСОБА_2 із зазначенням реквізитів належного їй сертифіката серії ВН № 0367559.

Ця обставина є прямим письмовим доказом, що виходить від органу, який здійснює державний облік земельних відносин, і за своєю правовою природою є саме тим підтвердженням включення спадкодавця до офіційного списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), відсутність якого суд першої інстанції поклав в основу відмови у позові.

Лист Архівного відділу Хмільницької районної військової адміністрації Вінницької області № 01.02-16/391 від 11 серпня 2025 року повідомляє лише про те, що в справі фонду Калинівської районної державної адміністрації додаток до розпорядження № 230 - «Списки громадян співвласників колективної власності на землю по КСП «Світанок» - відсутній, а документи з особового складу КСП «Світанок» до архівосховища не надходили. Цей лист жодним чином не стверджує, що такий список не складався або що ОСОБА_2 до нього включена не була, - йдеться виключно про відсутність документа у конкретному архівному підрозділі станом на 2025 рік, тобто через 28 років після його ймовірного складання.

Покладення негативних наслідків втрати або неналежного зберігання документів органами державної влади та місцевого самоврядування на спадкоємця, який не мав і не міг мати впливу на порядок ведення діловодства цих органів, суперечить принципу правової визначеності та стандарту вірогідності доказів, закріпленому у статті 81 ЦПК України.

Позивач не може нести тягар доведення обставини, підтвердження чи спростування якої залежить виключно від збереження документів третьою особою - органом публічної влади. За таких обставин відсутність у поточному архівному фонді додатка до розпорядження № 230 не може розцінюватися як доказ не включення спадкодавця до списку, тим більше за наявності прямо протилежних відомостей у листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Наданий суду архівний витяг з протоколу № 3 загальних зборів членів КСП «Світанок» с. Павлівка від 28 грудня 1996 року, засвідчений Державним архівом Вінницької області, містить друкований перелік «Список майнових та земельних паїв померлих», у якому під № 66 значиться ОСОБА_2 . Цей документ складений самим КСП «Світанок» задовго до видачі оскаржуваного сертифіката та до прийняття розпорядження № 230, тобто є первинним і незалежним джерелом, яке підтверджує, що господарство визнавало за спадкодавцем право на земельний та майновий пай ще до формального оформлення документів.

Архівна довідка Комунальної установи «Калинівський трудовий архів» № 01-14/84/01- 17/628 від 03.09.2025 підтверджує, що ОСОБА_3 , 1926 року народження, з 1949 по 1981 роки безперервно відпрацьовувала людино-дні та отримувала оплату праці в колгоспі імені Леніна с. Павлівка - господарстві, на базі якого надалі було створено КСП «Світанок», а з 1980 року значиться такою, що перебуває «на пенсії». Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95, право на земельну частку (пай) мають, зокрема, пенсіонери, які раніше працювали в господарстві та залишаються членами відповідного підприємства. Наведені відомості у сукупності з іншими доказами додатково підтверджують безперервний зв`язок спадкодавця з господарством аж до часу проведення паювання земель.

Видача Калинівською районною державною адміністрацією персонального сертифіката на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження № 230 від 29 липня 1997 року з необхідністю передбачає, що на момент прийняття цього розпорядження відповідний орган мав у своєму розпорядженні затверджений список громадян - членів КСП «Світанок», до якого спадкодавця було включено, - інакше видача персоніфікованого сертифіката суперечила б порядку, встановленому чинним на той час законодавством.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до архівної довідки № 01-14/84/01-17/628 від 03 вересня 2025 року КУ «Калинівський трудовий архів» Калинівської міської ради Вінницької області у книзі трудового стажу і заробітку колгоспників колгоспу імені Леніна села Павлівка Калинівського району Вінницької області значиться ОСОБА_4 , 1926 року народження, яка відпрацювала людино-дні і одержала заробітну плату за 1949-1981 роки (а. с. 19).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 21 грудня 1993 року виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області за реєстровим номером 191, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках (а. с. 61).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 14 березня 2025 року Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 8).

12 серпня 1997 року Калинівською РДА Вінницької області на ім`я ОСОБА_2 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0367559, виданий 12 серпня 1997 року, відповідно до якого ОСОБА_2 на підставі рішення Калинівської РДА Вінницької області від 29 липня 1997 року № 230, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Світанок», розміром 1,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 14 серпня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 462 (а. с. 9).

Відповідно до довідки виданої в. о. старости Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області № 365 від 10 червня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 17).

Відповідно до довідки в. о. старости Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області № 364 від 10 червня 2025 року разом із ОСОБА_2 за вказаною адресою була зареєстрована, однак не проживала її онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по 25 квітня 2003 року. Відомості про інших зареєстрованих осіб на момент смерті ОСОБА_2 відсутні (а. с. 64).

Відповідно до довідки в. о. старости Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради Вінницької області № 366 від 10 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме протягом липня-грудня 1995 року зробив поточний ремонт в спадковому будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , пофарбував віконні рами і двері, побілив хату (а. с. 18).

Відповідно до витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00051746128, сформованим 12 червня 2025 року ОСОБА_5 (брат позивача, інший спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 66).

Відповідно до листа Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області №648/01-18 від 08 квітня 2025 року згідно даних Алфавітних книг обліку спадкових справ Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області за 1995-2006 роки, які знаходяться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві Вінницької області, спадкову справу до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , по фонду Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області не виявлено (а. с. 59).

12 червня 2025 року до Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій повідомив, що окрім нього, на момент смерті був ще живий син померлої – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , інших спадкоємців першої черги спадкування, в тому числі в порядку представлення, пережилого подружжя, а також особи, з якою померла проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, немає (а. с. 54).

23 червня 2025 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 371/02-31 державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області Василишина Л. В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» села Павлівка Калинівського району Вінницької області, розміром 1,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_2 , що на день смерті мешкала в селі Павлівка Хмільницького району Вінницької області, так як майнове право виникло після смерті спадкодавця (а. с. 20).

Відповідно до листа № 0-2-0.6-4828/2-25 ГУ ДГК у Вінницькій області від 13 серпня 2025 року ОСОБА_2 не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0367559, виданий 12 серпня 1997 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області, про що свідчить відсутність її підпису в Книзі реєстрації сертифікатів. Оригінал сертифікату знаходиться у відділі № 7 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин. Відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі за ОСОБА_2 відсутній запис щодо реєстрації державного акту на право приватної власності на землю (а. с. 11).

Відповідно до копії технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки реформованого КСП «Світанок» села Павлівка, виготовленої Вінницькою регіональною філією ДП «Центр ДГК» (м. Вінниця, 2004 рік), у списку громадян – членів колишнього КСП «Світанок» села Павлівка Калинівського району Вінницької області на погодження місця розташування земельних ділянок за номером 393 значиться ОСОБА_2 (сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0367559) (а. с. 12-14).

Відповідно до листа № 01.02-16/391 від 11 серпня 2025 року Архівного відділу Хмільницької районної військової адміністрації Вінницької області у справі фонду Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області «розпорядження Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області, 01 липня – 25 вересня 1997 року» додатки до розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області № 230 від 29 липня 1997 року – «Списки громадян співвласників колективної власності на землю по КСП «Світанок» села Павлівка, затверджені загальними зборами господарства» відсутні. Документи з особового складу КСП «Світанок»/колгосп імені Леніна» села Павлівка Калинівського району Вінницької області до віддаленого приміщення (архівосховища) № 2 міста Калинівка архівного відділу Хмільницької районної військової адміністрації Вінницької області не надходили, підтвердити стаж (період) роботи ОСОБА_2 та видати архівну довідку неможливо (а. с. 15).

На звороті а. с. 15-16 знаходиться архівний рукописний витяг з протоколу № 3 загальних зборів членів КСП Світанок» села Павлівка Калинівського району Вінницької області від 28 грудня 1996 року, виданий 11 серпня 2025 року за підписом головного спеціалісту (архівосховища) № 2 міста Калинівка Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Котяш Н. за № 01-2.-16/391, згідно із яким під час розгляду питання порядку денного «Про розпаюванню землі», вирішили: Створити комісію, яка б розглянула і перевірила списки членів КСП, що мають право на земельну частку (пай). На цьому архівному витязі друкарським способом зазначено Список майнових та земельних паїв померлих – 66. ОСОБА_2 з/п, м/п.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина перша статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). Отже, членство у колективному сільськогосподарському підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (стаття 2 Закону).

Згідно зі статтею 5 ЗК України земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно із статтею 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, громадянин України - член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 цього Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року № 294/1094/17 зазначено, що головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акту на право колективної власності на землю. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 685/1373/17, від 15 червня 2021 року у справі № 743/961/20.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 вказано, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов:

- одержання КСП державного акту на право колективної власності на землю;

- перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акту;

- включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17, від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18, від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,37 кадастрових гектара, розташованої на території с. Павлівка Калинівського району (тепер Хмільницького району) Вінницької області.

При цьому судом встановлено, що інший спадкоємець за заповітом – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомостей про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ним чи іншими особами матеріали справи не містять.

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції матеріали справи не містять державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Світанок» с. Павлівка, та доказів включення померлої ОСОБА_2 до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.

У апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що покладення негативних наслідків втрати або неналежного зберігання документів органами державної влади та місцевого самоврядування на спадкоємця, який не мав і не міг мати впливу на порядок ведення діловодства цих органів, суперечить принципу правової визначеності та стандарту вірогідності доказів, закріпленому у статті 81 ЦПК України.

Втім суд звертає увагу, що саме позивач майже 30 років, не вчиняв жодних дій щодо оформлення спадкових справ після смерті матері у 1995 році.

Також апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що видача Калинівською районною державною адміністрацією персонального сертифіката на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження № 230 від 29 липня 1997 року передбачає, що на момент прийняття цього розпорядження відповідний орган мав у своєму розпорядженні затверджений список громадян - членів КСП «Світанок», до якого спадкодавця було включено, - інакше видача персоніфікованого сертифіката суперечила б порядку, встановленому чинним на той час законодавством, адже колегія суддів за наявних доказів у межах цієї цивільної справи позбавлена можливості встановити факт дотримання визначеного законом порядку видачі сертифіката на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, колегія суддів виснує, що під час розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався у позовній заяві, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судові витрати, понесені позивачем слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Залокоцької Вікторії Дживанівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 02 липня 2026 року без змін.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк