Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №127/31323/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/31323/25

Провадження № 22-ц/801/2333/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 127/31323/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Оніщука В.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козюми Д.О.,

розглянув (в режимі відеоконференції) у відкритому судовому засіданні справу № 127/31323/25 за позовом Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Шелудько Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9.12.2025, ухвалене у складі судді Романюк Л.Ф. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 9.12.2025, -

в с т а н о в и в :

3.10.2025 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість, що виникла станом на 2.10.2025 за кредитним договором № б/н від 6.02.2020 в розмірі 154747,52 грн, яка складається з 135241,37 грн заборгованість за кредитом та 19506,15 грн заборгованість по процентам; судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 6.02.2020 будучи клієнтом банку ОСОБА_1 приєдналась до умов та правил надання банківських послуг А – Банку з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі Анкети – Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг а А-Банком ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну карку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, в сумі 154747,52 грн.

У порушення Умов і правил надання банківських послуг відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, тому позивач змушений був звернутися в суд для захисту своїх прав та інтересів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 9.12.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором кредиту в розмірі 154747,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 2422,40 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 10482/26-вх від 10.08.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) у справі відсутні докази права банку на стягнення заборгованості за кредитним договором; (2) позивачем не надано доказів погодження відповідачем Умов та Правил банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», тому відсутні докази погодження відповідачем розміру відсотків за користування кредитом; (3) позивачем не надано доказів щодо типу виданої кредитної картки відповідачу; (4) підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту не свідчить, що відповідачем було погоджено та встановлено банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість з відповідача. Паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформаційний характер для споживача; (5) умовами кредитного договору сторони погодили, що кредит надано на споживчі потреби, строком на 240 місяців з 6.02.2020 по 6.02.2040 включно. Умовами договору не передбачено право кредитодавця вимагати повернення в повному обсязі споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, а тому до договору застосовуються положення частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач не отримувала вимоги банку про дострокове повернення кредиту, тому банк не набув відповідного права на погашення кредитної заборгованості достроково, а строк на який надавався кредит на час розгляду справи не сплив.

17.08.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив АТ «Акцент-Банк», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Відзив обґрунтовано тим, що відповідач підписавши анкету-заяву була згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному букліті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

У судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не вийшла на відеозв`язок з судом з невідомих суду причин. Відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

6.02.2020 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої : дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг, згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті А-Банку.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 6.02.2020, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 2.10.2025 заборгованість становить 154747,52 грн., яка складається з наступного: 135241,37 грн заборгованість за кредитом; 19506,15 грн заборгованість по відсоткам.

АТ «Акцент-Банк» подано виписку по картці ОСОБА_1 за період з 6.02.2020 по 3.10.2025.

Відповідно до довідки АТ «Акцент-Банк» за лімітами станом на 26.08.2024 ліміт ОСОБА_1 за договором № б/н від 6.02.2020 становить 135300 грн.

АТ «Акцент-Банк» надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті банку в розділі «Мови та правила».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 135241,37 грн є законним та обґрунтованим. Проте, висновки суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості про процентам зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, і норми застосованого права.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У справі встановлено, що 6.02.2020 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої : дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг, згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті А-Банку.

Зі змісту анкети –заяви вбачається. що вона є опитувальником щодо анкетних даних та рівня фінансової спроможності клієнта Банку. Інформації про ознайомлення клієнта з істотними умовами Договору ( сума кредиту, відсотки, строк ,умови, тощо ) анкета-заява не містить.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем доведено наявність заборгованості по тілу кредиту в розмірі 135241,37 грн, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, які не спростовані відповідачем. Власного розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

Аргументи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні докази права банку на стягнення заборгованості за кредитним договором; позивачем не надано доказів щодо типу виданої кредитної картки відповідачу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем докази (анкета-заява, виписка по рахунку) підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості по тілу кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору не передбачено право кредитодавця вимагати повернення в повному обсязі споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, а тому до договору застосовуються положення частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», відповідач не отримувала вимоги банку про дострокове повернення кредиту, тому банк не набув відповідного права на погашення кредитної заборгованості достроково, а строк на який надавався кредит на час розгляду справи не сплив, апеляційний суд не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції повністю та відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що в анкеті-заяві від 6.02.2020 ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не встановлено строк виконання боржником обов`язку з повернення кредиту, а тому позивач вправі вимагати повернення коштів відповідно до частини другої статті 530 ЦК України (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2019 у справі № 342/180/17).

Доказів того, що відповідач повернув кошти позивачу суду не надано, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 135241,37 грн.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5.09.2022 по справі № 1519/2-5034/11 вказано, що «оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності з 10.06.2017, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі в анкеті-заві від 6.02.2020 не встановлено строк виконання відповідачем обов`язку з повернення кредиту, а тому відсутні правові підстави застосування положень частин четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості про процентам з відповідача на користь позивача з огляду на таке.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Надані АТ «Акцент-Банк» до позовної заяви копія витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті банку в розділі «Мови та правила»; копія витягу з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» не містять підпису відповідача, а тому не можуть вважатись складовою укладеного кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 127/6915/19 зроблено правовий висновок про те, що позивачем не надано доказів того, що з Умовам та Правилам надання банківських послуг, Правилам користування платіжною карткою та Тарифами банку, відповідач був ознайомлений та ним вони підписані, а отже, й не доведено правомірність дій банку щодо нарахування відсотків та комісії, які були стягнуті позивачем за рахунок коштів, які вносив відповідач на погашення заборгованості за кредитом.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Зазначене відповідає правовим висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.05.2022 по справі № 393/126/20.

Аргументи АТ «Акцент-Банк» про те, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку, апеляційний суд відхиляє, оскільки надана копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 6.02.2020 не містить умов щодо визначення певної відсоткової ставки за кредитом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що апеляційним судом роздруковано з «Електронного Суду» та приєднано до матеріалів справи додані до позовної заяви додатки.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по процентам в розмірі 19506,15 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих вимог. В іншій частині (стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 6.02.2020 в розмірі 135241,37 грн) рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9.12.2025 слід залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню частково, рішення суду слід скасувати також в частині розподілу судових витрат відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн /а.с. 8/.

Позовні вимоги задоволено частково в розмірі 135241,37 грн (135241,37 х 100 : 154747,52 = 88,54 %).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено судом на 88,54 %, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2144,79 грн (2422,40 х 88,54 %).

Судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу відповідача в повному обсязі, відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 333,14 грн (2907 х 11,46 % = 333,14 грн).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на наведене, з відповідача слід стягнути на користь позивача різницю судових витрат в розмірі 1811,65 (2144,79 – 333,14).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9.12.2025 в частині стягнення заборгованості по процентам в розмірі 19506,15 грн та розподілу судових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 6.02.2020 по процентам в розмірі 19506,15 грн – відмовити.

В іншій частині (стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 6.02.2020 в розмірі 135241,37 грн тіло кредиту) рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9.12.2025 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074) судовий збір в розмірі 1811 (одна тисячі вісімсот одинадцять) гривень 65 копійок.

Поновити (в залишеній без змін частині) дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9.12.2025 по справі № 127/31323/25.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14.10.2026.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

Т. Б. Сало