Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №203/6649/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 203/6649/25

Провадження № 22-ц/801/2383/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Марчук В. І.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 203/6649/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 203/6649/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника Мушки Наталії Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.07.2026, ухвалене у складі судді Марчук В.І. в приміщенні суду в м. Іллінці, повний текст рішення складено 27.07.2026, -

в с т а н о в и в :

17.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з неї на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 в розмірі 30338,00,00 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.05.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua) Олійникова О.Л. подала заявку на отримання кредиту № 3712949. Вказана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на веб-сайті Товариства. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3712949 від 25.05.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Таким чином, ОСОБА_1 уклала договір про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, проте, відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання.

13.09.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а, відповідно, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 30338,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22848,00 грн заборгованість за відсотками та 490,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.

Виходячи з наведеного, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021.

Рух справи в судах першої інстанції.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 24.09.2025 справу передано на розгляд Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області /т.1 а. с. 54/.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 5.11.2025 справу передано на розгляд за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області /т.1 а. с. 61/.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 19.12.2025 справу передано на розгляд за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області /т.1 а. с. 68/.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 23.01.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін /т.1 а. с. 78/.

Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 30.03.2026 позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3712949, укладеним 25.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в розмірі 30338,00 грн., 2422,40 грн витрат по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн /т.1 а. с. 107-112/.

15.05.2026 представник Зачепіло З.Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Іллінецького районного суду Вінницької області із заявою про перегляд заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30.03. 2026 /т.1 а. с. 134-137/.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.05.2026 заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30.03.2026 скасовано, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін /т.1 а. с. 171-172/.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.07.2026 позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3712949, укладеним 25.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в розмірі 30338,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 2422,40 грн витрат по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником Мушкою Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 10795/26-вх від 17.08.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог (не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині повернення по кредитному договору заборгованості по тілу кредиту 7000 грн та процентам в розмірі 1848 грн. В іншій частині позовних вимог просить відмовити); стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1)позивачем не надано розрахунку заборгованості по кредиту, в якому було б конкретизовано порядок та розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами, не відображено період нарахування, відсоткову ставку та механізм її застосування; (2) позивачем не надано доказів видачі кредиту; (3) відповідачем жодного разу не було сплачено комісію за пролонгацію договору, а тому строк кредитування за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 становить 30 днів. Відтак відповідач визнає позовні вимоги частково в частині заборгованості по тілу кредиту 7000 грн та процентам в розмірі 1848 грн; (4) нарахована позивачем комісія є незаконною, оскільки є супутньою послугою банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, та має надаватись клієнту безоплатно; (5) відповідач є діючим військовослужбовцем, з 16.09.2021 почала проходити військову службу, а з 6.10.2021 прийнята на військову службу у військову частину НОМЕР_1 . Відповідно до довідки форми 5 від 19.02.2026 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 14.04.2024; (6) розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та критерієм розумності.

25.08.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх № 11193/26-вх) ТОВ «Діджи Фінанс», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін; стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

28.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив (вх № 11358/26-вх) представника Мушки Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 ..

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Представником Мушкою Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.07.2026 у справі з ціною позову (30338 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

25.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписала в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 3712949 /т. 1 а. с.10/.

Того ж дня між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3712949 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 7000,00 грн строком на 30 днів з 25.05.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 24.06.2021. Проценти за користування кредитом: 1848,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту: 490.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово (підпункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору).

Відповідно до підпункту 7.1 договору цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої пунктом 1.4 договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені товариством та/або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Згідно пунктом 2.1, підпунктом 2.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1 - 1.5.2 Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору /т.1 а. с. 15-19/.

ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 7000,00грн. Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 30338,00грн., з яких: 7000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 22848,00 грн. - заборгованість за процентами та 490,00 грн – заборгованість за комісійними винагородами /т. 1 а. с. 13/.

Відповідно до умов договору, відповідачу ТОВ «Мілоан» перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн з призначенням платежу - кошти згідно договору 3712949, що підтверджується даними платіжного доручення №47116016 від 25.05.2021 /т. 1 а. с. 32/.

Відповідач не заперечує факт укладення договору № 3712949 про надання споживчого кредиту та отримання нею кредитних коштів в сумі 7000,00 грн.

13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 07Т, згідно з яким ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Пунктом 4.1 договору факторингу визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Долучена до матеріалів справи копія договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «Мілоан» до фактора ТОВ «Діджи Фінанс» /т.1 а. с. 21-27/.

Відповідно до копії витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 (реєстр прав вимоги) до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3712949 від 25.05.2021 року на загальну суму заборгованості в розмірі 30338,00 грн /т. 1 а. с. 12/.

На аркушах справи 35-42 тома першого містяться платіжні інструкції про оплату ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «Мілоан» оплату згідно договору факторингу № 07Т від 13.09.2021.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, і норми застосованого права.

В апеляційній скарзі не оспорюється факт доведеності укладення 25.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3712949 та отримання коштів в сумі 7000,00 грн, відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс».

Щодо доведеності розміру заборгованості за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 по процентам та комісії за надання кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до договору про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , між сторонами погоджено наступні умови :

-позичальник отримав кредит у розмірі 7000,00 грн строком на 30 днів з 25.05.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 24.06.2021. Проценти за користування кредитом: 1848,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту: 490.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово (підпункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору).

-позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (пункт 2.3.1.2 договору).

Позивачем заборгованість по процентам нарахована відповідачу відповідно до п. 1.5.2 договору 1848,00 грн (період з 26.05.2021 по 24.06.2021) та відповідно до п. 1.6. договору 28490,00 грн (період з 25.06.2021 по 23.08.2021), всього 30338,00 грн) /т.1 а. с. 13/.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується також апеляційний суд, про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 3712949, укладеним 25.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в розмірі 30338,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22848,00 грн заборгованість за відсотками та 490,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.

Розмір заборгованості відповідачем не спростовано, власного розрахунку не надано.

У постанові ВС від 30.09.2020 по справі № 559/1605/18 зазначено, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора нарахувати проценти у визначеному договором розмірі.

При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано розрахунку заборгованості по договору про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021, в якому було б конкретизовано порядок та розмір нарахованих процентів за користування кредитним коштами, не відображено період нарахування, відсоткову ставку та механізм її застосування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на аркуші справи 13 тома першого міститься відомість про щоденні нарахування та погашення за договором № 3712949 від 25.05.2021.

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів видачі кредиту, колегія суддів відхиляє, оскільки сам факт отримання кредитних коштів відповідачем не оспорюється в апеляційній скарзі. Крім того, ТОВ «Мілоан» перераховані відповідачу кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн з призначенням платежу - кошти згідно договору 3712949, що підтверджується платіжним дорученням №47116016 від 25.05.2021 /т. 1 а. с. 32/.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що строк кредитування за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 становить 30 днів, відтак відповідач визнає позовні вимоги частково в частині заборгованості по тілу кредиту 7000 грн та процентам в розмірі 1848 грн, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до пункту 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Отже, проценти нараховано позивачем відповідно до п. 1.3, 1.5.2 (за 30 днів за ставкою процентною 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту відсотків за кожен день користування кредитом) та відповідно до п. 1.6, 2.3.1.2 (за 60 днів за ставкою 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту відсотків за кожен день користування кредитом).

Твердження в апеляційній скарзі про те, що нарахована позивачем комісія є незаконною, оскільки є супутньою послугою банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, та має надаватись клієнту безоплатно, апеляційний суд вважає безпідставними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач є діючим військовослужбовцем, з 16.09.2021 почала проходити військову службу, а 6.10.2021 прийнята на військову службу у військову частину НОМЕР_1 ; відповідно до довідки форми 5 від 19.02.2026 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 14.04.2024, апеляційний суд не вважає такими, що дають правові підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції надаючи оцінку цим доводам відповідача зробив обґрунтований висновок про те, що до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення пункту 15 статті 14 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо звільнення від нарахування відсотків за кредитним зобов`язанням, оскільки нарахування відсотків за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 було припинено ще до моменту її вступу на військову службу, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення за договором № 3712949 від 25.05.2021 (проценти нараховано за період з 26.05.2021 по 23.08.2021) /т. 1 а. с. 13/.

Колегія суддів вважає необґрунтованими також посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу 5000 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та критерієм розумності з таких підстав.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, друга статті 141 ЦПК України).

Колегія суддів враховує, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).

У частинах четвертій – шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази : копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 5.05.2025 /т.1 а. с. 28-30/; копію додаткової угоди № 3712949 від 29.07.2025 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 5.05.2025 /т.1 а. с. 31/; копію детального опису робіт (надання послуг) від 29.07.2025 /т.1 а. с. 14/; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025 /т.1 а. с. 9/; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковська А.В. /т.1 а. с. 43/.

Суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, слід відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача. З урахуванням обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважав, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн відповідають критерію розумності судових витрат. При цьому відповідач аргументованих заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджуються апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Мушки Наталії Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.07.2026 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук