Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №741/1194/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 3/741/426/26

Єдиний унікальний номер 741/1194/26

ПОСТАНОВА

іменем України

14 жовтня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення (протокол про серії ВАД № 945084) щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонерки,

передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

02 липня 2026 року о 13-00 годині в АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання ОСОБА_1 вчинила стосовно свого цивільного чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії економічного характеру, що полягали в забороні входу до житла та відмові у їжі ОСОБА_3 , чим вчинила правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судові засідання 28 вересня 2026 року та повторно 14 жовтня 2026 року ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомленою належним чином, заперечень суду не надала, не повідомив суд про причини неявки та не надала доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності за наявними матеріалами.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на це, ураховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд робить висновок про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, всебічно, повно й об`єктивно дослідивши всі обставини справи, керуючись законом і правосвідомістю, суд робить нижченаведений висновок.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за цією нормою настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, із змінами, (надалі – Закон 2229) під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, із змінами, (надалі – Закон 2229) під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону 2229 економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Системний аналіз законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У свою чергу, домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку економічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Отже, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 945084 від 02 липня 2026 року, того дня о 13-00 годині в АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання, ОСОБА_1 вчинила стосовно свого цивільного чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії економічного характеру, що полягали в забороні входу до житла та відмові у їжі ОСОБА_3 . Обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються протоколом прийняття заяви від ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 липня 2026 року, письмовими поясненням від 02 липня 2026 року потерпілого ОСОБА_2 та очевидиці події ОСОБА_4 .

Разом з цим, у порушення вищевказаних вимог у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено наслідків вчинення домашнього насильства, зокрема, не зазначено, яка конкретно шкода завдана потерпілому, у той час як обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є настання наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, інкриміновані ОСОБА_1 , не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містять обов`язкової складової об`єктивної сторони правопорушення – наслідків завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Суд зазначає, що всі елементи складу адміністративного правопорушення не лише повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, але, також, їх наявність (зокрема, факт вчинення особою будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, які підпадають під ознаки домашнього насильства, наслідки у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинно-наслідковий зв`язок між діями особи та наслідками для потерпілого) повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами, зокрема поясненнями свідків, потерпілих, аудіо/відео фіксацією тощо.

Обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону 2229, які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд уважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені економічного насильства не доведена наявними у справі про адміністративне правопорушення доказами, а тому в діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, з огляду на що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутностю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. ст. 173-2, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області.

Суддя Анатолій КРУПИНА