Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №153/1752/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/1752/26

Провадження2/153/888/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. м.Ямпіль

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №153/1752/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення суми перерахованих коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Томляк Т.С. звернулася до суду із позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення суми перерахованих коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 18950 грн. безпідставно збережених коштів, з яких: 250 гривень - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 1700 гривень - розмір виконавчого збору; 17000 гривень - адміністративно-господарський штраф. Стягнути з Відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1064,96 грн. На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Руденко А.М. 14 серпня 2025 року складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000688, згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень. Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000688 від 14 серпня 2025 року протиправною, та такою, що порушує права ОСОБА_1 останній звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000688 від 14 серпня 2025 року. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 29 серпня 2025 року у справі №120/12014/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Поряд з цим, під час розгляду справи в суді, за заявою про примусове виконання рішення головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відповідач 2, Ямпільський ВДВС) Мушик Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 листопада 2025 року та відкрито виконавче провадження №79535170 з виконання Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000688 від 14 серпня 2025 року ДСУ з безпеки на транспорті ВДНК у Вінницькій області про стягнення з ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 гривень на користь держави. 07 листопада 2025 року головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мушик Т.В. також винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 1700 гривень та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 250 гривень. 05 березня 2026 року ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №79535170 з примусового виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000688 від 14 серпня 2025 року було сплачено 18950 гривень, з яких: 250 гривень - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 1700 гривень - розмір виконавчого збору; 17 000 гривень - адміністративно-господарський штраф. Зазначені кошти були сплачені на рахунок Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ. Вказане підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4783417735.1 від 05 березня 2026 року. 05 березня 2026 року головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мушик Т.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №79535170 у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення, стягнення боргу в повному обсязі. Поряд з цим, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в адміністративній справі №120/12014/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення, задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосовування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688 від 14.08.2025. Державною службою України з безпеки на транспорті була подана апеляційна скарга на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в адміністративній справі №120/12014/25. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2026 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишив без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в адміністративній справі №120/12014/25 - без змін. Рішення суду законної сили набрало 30 липня 2026 року. Відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосовування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688 від 14.08.2025 була визнана протиправною та скасована в судовому порядку, у зв`язку з чим кошти в загальній сумі 18950 гривень є такими, що безпідставно утримані, та підлягають поверненню ОСОБА_1 відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України. Отже, до Державного бюджету України зайво сплачені грошові кошти в розмірі 18950 гривень, з яких: 250 гривень - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 1700 гривень - розмір виконавчого збору; 17000 гривень - адміністративно-господарський штраф. На момент стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала, оскільки була чинною постанова в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки №ОПШ 000688 від 14 серпня 2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. та відкрите виконавче провадження штрафу №79535170 з її примусового виконання. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням суду про скасування постанови та закриття провадження у справі відповідна юридична підстава відпала. А відтак не можна вважати, що з Позивача стягнуто вищенаведені кошти помилково. За таких обставин, у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню положення Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013, оскільки сума штрафу, яку сплатив позивач, не є помилково чи надміру зарахованою. Щодо позовних вимог про стягнення 1700 грн. виконавчого збору та 250 грн. витрат виконавчого провадження представник позивача зазначила наступне. Виконавче провадження №79535170 закінчене у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення, стягненням боргу в повному обсязі. У зв`язку з чим стягнутий виконавчий збір не може бути повернутий на підставі частини 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала. Оскільки відповідно до наведених норм набувачем стягнутих з боржника у виконавчому провадженні збору та витрат є Державний бюджет України, суми таких виконавчого збору та витрат виконавчого провадження підлягають поверненню саме з Державного бюджету України. Кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України за рахунок його бюджетних асигнувань, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком законодавство не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови). Вказане узгоджується з постановою ВПВС у справі №910/5880/21. А тому, із врахуванням вище викладеного, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

03 вересня 2026 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі. Призначено судове засідання для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням однак без виклику сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися. Лише повідомлялися належним чином про проведення судового засідання.

17.09.2026 за вх..№7674 представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті О. Залізняк, яка діє на підставі довіреності №9572/5.2.1/14-25 від 19.12.2025 подала відзив на позовну заяву. Зазначила, що Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 14.08.2025 було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 000688, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 гривень. Відповідно до пункту 23 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом 15 календарних днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів. У зв`язку з відсутністю добровільної сплати 30.10.2025 Управлінням державного нагляду (контролю) у Вінницькій області України з безпеки на транспорті направлено заяву про примусове виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688 від 14.08.2025 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На підставі вище зазначеного виконавчого документа було відкрито виконавче провадження ВП № 79535170, за яким стягнуто штраф у розмірі 17000 гривень. Позивач звернувся з позовом про оскарження вищезазначеної постанови до суду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 було відкрито провадження у справі №120/12014/25. Ямпільським відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті було стягнуто штраф в розмірі 17000,00 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 в адміністративній справі №120/12014/25 позов ОСОБА_1 було задоволено, постанову Укртрансбезпеки скасовано. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі №120/12014/25 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Щодо неналежного складу відповідачів у справі зазначила: Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення). Згідно з пунктом 1 Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. При цьому відповідно до пункту 16 Положення юридичною особою публічного права є саме Укртрансбезпека. Положення не визначає наявності у структурі Укртрансбезпеки територіальних підрозділів зі статусом юридичної особи. Тобто єдиним органом виконавчої влади у цій сфері зі статусом юридичної особи є саме Державна служба України з безпеки на транспорті, тоді як її територіальний орган - Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області не має статусу юридичної особи, не наділений цивільною процесуальною правоздатністю та дієздатністю і не може виступати самостійним відповідачем у цивільному процесі. Відтак, Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки є неналежним відповідачем у справі №153/1752/26. Водночас у спорах про стягнення безпідставно набутих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, які зараховані до бюджету, належним відповідачем є Держава Україна, від імені якої у спірних правовідносинах може виступати центральний орган виконавчої влади зі статусом юридичної особи - Державна служба України з безпеки на транспорті. Пред`явлення Позивачем позову до структурного підрозділу без статусу юридичної особи, а також вимоги про стягнення коштів безпосередньо з асигнувань державного органу замість Державного бюджету України свідчить про неналежний склад відповідачів. Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції за клопотанням позивача може замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити співвідповідача. Позивачем такого клопотання подано не було. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №300/808/19 (провадження №61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі №363/2300/20 (провадження №61- 6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі №753/8710/21 (провадження №61-6090св23). З огляду на це, у задоволенні позовних вимог до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки слід відмовити повністю. Щодо реорганізації територіального органу та процесуального правонаступництва зазначила наступне: У разі якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для відмови в позові до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті як до неналежного відповідача та вважатиме за необхідне розглядати вимоги по суті щодо територіального підрозділу, наголошуємо на необхідності застосування інституту процесуального правонаступництва. Звертає увагу суду, що на момент розгляду справи №153/1752/26, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.07.2025 №647-р «Про реорганізацію територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті», а також згідно з наказами Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.07.2025 №1182 «Про впорядкування структури Державної служби України з безпеки на транспорті» та від 22.09.2025 №1598 «Про введення в дію структури Державної служби України з безпеки на транспорті», Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області було реорганізовано в Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті. У зв`язку з тим, що внаслідок вказаної реорганізації структури Укртрансбезпеки всі функції та публічно-владні повноваження реорганізованого Відділу було передано новоутвореному підрозділу. У цьому зв`язку Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті є процесуальним правонаступником реорганізованого Відділу у спірних правовідносинах. Щодо застосування статті 1212 ЦК України, визначення належного відповідача та порядку стягнення коштів зазначила наступне: Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Системний аналіз зазначеної норми свідчить, що кондикційне зобов`язання виникає за одночасної наявності трьох обов`язкових умов: наявності факту набуття або збереження майна; набуття або збереження майна відбулося за рахунок іншої особи; правова підстава для такого набуття чи збереження відсутня або згодом відпала. Аналіз матеріалів справи свідчить, що кошти в розмірі 17000,00 грн., які становили суму адміністративно-господарського штрафу, були стягнуті в примусовому порядку Ямпільським ВДВС та перераховані безпосередньо до Державного бюджету України. Укртрансбезпека не є і ніколи не виступала володільцем, отримувачем або безпосереднім розпорядником вказаних грошових коштів. У спірних правовідносинах Укртрансбезпека виступає лише як суб`єкт владних повноважень, на який законом покладено функцію щодо здійснення контролю за справлянням надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів. Укртрансбезпека як юридична особа публічного права не збагатилася за рахунок позивача, спірні кошти не перебувають у її володінні, не зараховувалися на її рахунки та не обліковуються на її балансі, що виключає її статус як «набувача» у розумінні статті 1212 ЦК України. Натомість позивач просить суд стягнути кошти безпосередньо з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань. Наголосила, що відповідно до приписів статті 22 Бюджетного кодексу України бюджетні асигнування Укртрансбезпеки є повноваженнями, наданими головному розпоряднику (або розпоряднику нижчого рівня) в межах бюджетних призначень виключно для забезпечення виконання покладених на нього державних функцій, управління бюджетними коштами, ведення діяльності установи та виконання визначених бюджетних програм. Таким чином, бюджетні асигнування Укртрансбезпеки мають цільове призначення і не можуть слугувати джерелом виплати доходів бюджету. Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення коштів безпосередньо з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань замість їх стягнення з Державного бюджету України свідчить про обрання неналежного способу захисту (виконання) та пред`явлення позову до неналежного відповідача. З огляду на викладене, оскільки Укртрансбезпека не є набувачем майна в розумінні статті 1212 ЦК України, спірні кошти зараховані до Державного бюджету України, а вимога про стягнення коштів з власних бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки суперечить приписам законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 до Укртрансбезпеки є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо стягнення сум виконавчого збору і витрат виконавчого провадження зазначила наступне: У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з Державного бюджету суму коштів в розмірі 18950,00 грн. Вказана сума складається з штрафу в розмірі 17000,00 грн. та виконавчого збору і витрат виконавчого провадження - 1950,00 грн. Стосовно повернення понесених витрат виконавчого провадження, зазначила, що відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 27 «Про виконавче провадження» стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (зі змінами) встановлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - Перелік), згідно з додатком. Звертає увагу суду, що Укртрансбезпека не має ніякого відношення до нарахування витрат виконавчого провадження, не є набувачем вказаних коштів та не контролює надходження коштів за бюджетною класифікацією 22070000 «Виконавчий збір», а тому є неналежним відповідачем за цією вимогою. Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації, органом, що контролює справляння надходжень до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір» є Міністерство юстиції України. Враховуючи вищенаведене, повернення понесених витрат виконавчого провадження здійснюється відповідним головним управлінням Казначейства за поданням Міністерства юстиції України. Укртрансбезпека не є належним відповідачем в частині позову про стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження у розмірі 1950,00 грн. Просила суд врахувати вищезазначену інформацію та вирішити питання щодо встановлення правильної ціни позову в частині вимог до Укртрасбезпеки як відповідача. Просила прийняти відзив та врахувати викладені в ньому доводи. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

18.09.2026 за вх..№7755 представник відповідача Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мушик Т.В., яка діє на підставі доручення №13766/19.15-33 від 18.09.2026 подала відзив. Зазначила, що Ямпільський відділ ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України проти задоволення позовних вимог в частині заявлених вимог до відділу заперечує в повному обсязі з огляду на наступне: На момент надходження постанови №ОПШ 000688 від 14.08.2025 до Ямпільського відділу ДВС вона була пред`явлена до примусового виконання, а відомості про її скасування чи про зупинення виконання відсутні. Державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно переглядати законність постанови органу державного нагляду (контролю), змінювати її зміст або відмовляти у виконанні належно пред`явленого виконавчого документа з підстав, які не передбачені законом. 07.11.2025 на примусове виконання до Ямпільського відділу ДВС надійшла заява про примусове виконання та постанова №ОПШ 000688 від 14.08.2025, винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області ДСУ з безпеки на транспорті, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн. на користь держави. Відповідно до ст.1, 5, 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби. Державний виконавець зобов`язаний прийняти виконавчий документ до виконання, якщо він відповідає вимогам закону та не сплив строк його пред`явлення. 07.11.2025 головним державним виконавцем Ямпільського відділу ДВС Мушик Т.В. у виконавчому провадженні №79535170 винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження; постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 1700,00 грн. (на підставі ч.1, 2 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження»); постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 250,00 грн. (на підставі ст.42 ЗУ «Про виконавче провадження»). Отже, на момент вчинення державним виконавцем зазначених виконавчих дій відділ не був повідомлений про скасування постанови, що підлягала виконанню. Водночас зазначила, що протягом усього періоду перебування виконавчого документа на примусовому виконанні на адресу Ямпільського відділу ДВС від боржника ( ОСОБА_1 ) не надходили будь-які заяви, клопотання, ухвали суду про зупинення виконавчого провадження чи інші документи щодо оскарження зазначеної постанови. Таким чином, державний виконавець діяв виключно в межах повноважень, у спосіб та на підставах, визначених Конституцією та Законами України. Щодо добровільної сплати коштів, закінчення провадження та їх розподілу зазначила наступне: 05.03.2026 боржником ОСОБА_1 було самостійно сплачено на депозитний рахунок Ямпільського відділу ДВС кошти в сумі 18950,00 грн., тобто після того як йому уже було відомо про те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі №120/12014/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, постанову №ОПШ 000688 від 14.08.2025 визнано протиправною та скасовано. 06.03.2026 вказані кошти перераховані на відповідні рахунки до державного бюджету з депозитного рахунку органу ДВС: 17000,00 грн. (адміністративно-господарський штраф) перераховано до Державного бюджету України згідно з платіжною інструкцією №799 від 06.03.2026; 1700,00 грн. (виконавчий збір) перераховано до Державного бюджету України згідно з платіжною інструкцією №798 від 06.03.2026; 69,00 грн. (витрати виконавчого провадження) перераховано згідно з платіжною інструкцією №796 від 06.03.2026; 181,00 грн. (витрати виконавчого провадження) перераховано згідно з платіжною інструкцією №797 від 06.03.2026. 05.03.2026 головним державним виконавцем Мушик Т.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79535170 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення). Щодо відсутності підстав для стягнення коштів з Відповідача 2 зазначила наступне: Позивач обґрунтовує вимоги тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі №120/12014/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, постанову №ОПШ 000688 від 14.08.2025 визнано протиправною та скасовано. Проте, усі сплачені позивачем кошти (штраф, виконавчий збір та витрати ВП) перераховані за належністю до Державного бюджету України та на відповідні рахунки і не утримуються Ямпільським відділом ДВС. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, у спорах про повернення з бюджету коштів, які утримуються без достатньої правової підстави після скасування постанови про накладення штрафу (ст.1212 ЦК України), кошти слід стягувати на користь Позивача саме з Державного бюджету України, а не з конкретного органу за рахунок його бюджетних асигнувань. Ямпільський відділ ДВС діяв правомірно та в межах закону. Скасування судовим рішенням виконавчого документа органу Укртрансбезпеки не є свідченням протиправності дій державного виконавця, а отже, підстави для покладення будь-яких фінансових зобов`язань чи судових витрат на Ямпільський відділ ДВС відсутні. Просила прийняти даний відзив на позовну заяву до розгляду. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

24.09.2026 за вх..№7899 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Томляк Т.С. подала відповідь на відзив. Зазначила, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 вважає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)). Постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845) про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688 від 14 серпня 2025 року визнано протиправною та скасовано рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року в адміністративній справі №120/12014/25, яке своєю постановою від 30 липня 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без змін. Таким чином, ОСОБА_1 згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів в розмірі 18950 гривень, з яких: 250 гривень - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 1700 гривень - розмір виконавчого збору; 17000 гривень - адміністративно-господарський штраф, як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Зазначене не заперечується відповідачем 1. Відповідач 1, у відзиві помилково зазначає, що позивач просить суд стягнути кошти безпосередньо з відповідачів. Оскільки, позовною вимогою, зазначеною в позовній заяві, яка стосується стягнення суми перерахованих позивачем коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, є стягнення безпідставно набутих коштів саме з Державного бюджету України, а не з бюджетних асигнувань Відповідачів. Що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, на яку посилається відповідач 1 у відзиві. Позовні вимоги викладені з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду. Поряд з цим, як встановлено частиною 1 та абзацом 3 частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Таким чином, і кошти виконавчого провадження, і кошти адміністративно-господарського штрафу сплачені ОСОБА_1 та перераховані до Державного бюджету України в розмірі 18950 гривень є такими, що безпідставно утримані, та підлягають поверненню ОСОБА_1 відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказані безпідставно утримані кошти, згідно заявлених позовних вимог позивачем, підлягають стягненню саме з Державного бюджету України, а не як зазначає у відзиві відповідача 1 - з Укртрансбезпеки. Згідно частини 1-2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому стягнення сплаченого позивачем судового збору, у разі задоволення позову, покладається на відповідачів. Просила позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення суми перерахованих коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави задовольнити в повному обсязі.

28.09.2026 за вх..№8023 представник Державної служби України з безпеки на транспорті подала відзив на позовну заяву. Зазначила, що Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 14.08.2025 було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень. Відповідно до пункту 23 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом 15 календарних днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів. У зв`язку з відсутністю добровільної сплати 30.10.2025 Управлінням державного нагляду (контролю) у Вінницькій області України з безпеки на транспорті направлено заяву про примусове виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688 від 14.08.2025 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На підставі вище зазначеного виконавчого документа було відкрито виконавче провадження ВП №79535170, за яким стягнуто штраф у розмірі 17000 гривень. Позивач звернувся з позовом про оскарження вищезазначеної постанови до суду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 було відкрито провадження у справі №120/12014/25. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Проте, сам факт оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу не зупиняє примусове стягнення штрафу. Ямпільським відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті було стягнуто штраф в розмірі 17000 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 в адміністративній справі №120/12014/25 позов ОСОБА_1 було задоволено, постанову Укртрансбезпеки скасовано. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі №120/12014/25 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Щодо застосування статті 1212 ЦК України, визначення належного відповідача та порядку стягнення коштів, зазначила наступне: Згідно з частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Системний аналіз зазначеної норми свідчить, що кондикційне зобов`язання виникає за одночасної наявності трьох обов`язкових умов: наявності факту набуття або збереження майна; набуття або збереження майна відбулося за рахунок іншої особи; правова підстава для такого набуття чи збереження відсутня або згодом відпала. Аналіз матеріалів справи свідчить, що кошти в розмірі 17000 грн., які становили суму адміністративно-господарського штрафу, були стягнуті в примусовому порядку Ямпільським ВДВС та перераховані безпосередньо до Державного бюджету України. Укртрансбезпека не є і ніколи не виступала володільцем, отримувачем або безпосереднім розпорядником вказаних грошових коштів. Відповідно до приписів статті 326 ЦК України в державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами. У спірних правовідносинах Укртрансбезпека виступає лише як суб`єкт владних повноважень, на який законом покладено функцію щодо здійснення контролю за справлянням надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів. Укртрансбезпека як юридична особа публічного права не збагатилася за рахунок позивача, спірні кошти не перебувають у її володінні, не зараховувалися на її рахунки та не обліковуються на її балансі, що виключає її статус як «набувача» у розумінні статті 1212 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21 зроблено правовий висновок про те, що у спорах про повернення грошових коштів, сплачених на виконання скасованого надалі акта суб`єкта владних повноважень та зарахованих до бюджету, належним відповідачем у зобов`язанні з повернення безпідставно набутого майна (коштів) на підставі статті 1212 ЦК України є Держава Україна. При цьому фактичне стягнення таких коштів здійснюється безпосередньо з Державного бюджету України через органи Державної казначейської служби України, а не з бюджетних асигнувань чи з рахунків державного органу. Натомість позивач просить суд стягнути кошти безпосередньо з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань. Наголошує, що відповідно до приписів статті 22 Бюджетного кодексу України бюджетні асигнування Укртрансбезпеки є повноваженнями, наданими головному розпоряднику (або розпоряднику нижчого рівня) в межах бюджетних призначень виключно для забезпечення виконання покладених на нього державних функцій, управління бюджетними коштами, ведення діяльності установи та виконання визначених бюджетних програм. Згідно з пунктом 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів зобов`язані здійснювати управління ними в межах встановлених бюджетних повноважень, забезпечуючи їх ефективне, результативне та цільове використання. Законодавством не передбачено правових підстав чи бюджетних призначень для покриття видатків із повернення скасованих адміністративно-господарських штрафів або доходів бюджету за рахунок власних бюджетних асигнувань державного органу. Таким чином, бюджетні асигнування Укртрансбезпеки мають цільове призначення і не можуть слугувати джерелом виплати доходів бюджету. Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення коштів безпосередньо з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань замість їх стягнення з Державного бюджету України свідчить про обрання неналежного способу захисту (виконання) та пред`явлення позову до неналежного відповідача. З огляду на викладене, оскільки Укртрансбезпека не є набувачем майна в розумінні статті 1212 ЦК України, спірні кошти зараховані до Державного бюджету України, а вимога про стягнення коштів з власних бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки суперечить приписам законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 до Укртрансбезпеки є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо стягнення сум виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, зазначила наступне: Приписами статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява має містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з Державного бюджету суму коштів в розмірі 18950 грн. Вказана сума складається з штрафу в розмірі 17000 грн. та виконавчого збору і витрат виконавчого провадження - 1950 грн. Стосовно повернення понесених витрат виконавчого провадження зазначає, що відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (зі змінами) встановлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - Перелік), згідно з додатком. Звертає увагу суду, що Укртрансбезпека не має ніякого відношення до нарахування витрат виконавчого провадження, не є набувачем вказаних коштів та не контролює надходження коштів за бюджетною класифікацією 22070000 «Виконавчий збір», а тому є неналежним відповідачем за цією вимогою. Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації, органом, що контролює справляння надходжень до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір» є Міністерство юстиції України. Враховуючи вищенаведене, повернення понесених витрат виконавчого провадження здійснюється відповідним головним управлінням Казначейства за поданням Міністерства юстиції України. Укртрансбезпека не є належним відповідачем в частині позову про стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження у розмірі 1950,00 грн. Просила суд врахувати вищезазначену інформацію та вирішити питання щодо встановлення правильної ціни позову в частині вимог до Укртрасбезпеки як відповідача. Просила прийняти відзив та врахувати викладені в ньому доводи. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: клопотання представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті заміну неналежного відповідача (а.с.55-57), відзив (а.с.69-73), відзив (а.с.87-89), відповідь на відзив (а.с.108-110), заява представника позивача про заміну неналежного відповідача (а.с.113-115), відзив (а.с.122-125).

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.48-51), відмова у задоволенні клопотання про заміну відповідача (а.с.64-66), заміна відповідача на належного (а.с.119-120), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із копії платіжної інструкції №0.0.4783417735.1 від 05.03.2026 (а.с.10) судом встановлено, що ОСОБА_2 (платник), код платника НОМЕР_1 , фактичний платник – ОСОБА_1 , 1801914951 05.03.2026 на рахунок Ямпільського відділу ДВС здійснила сплату заборгованості за ВП №79535170 у сумі 18950 грн.

Із копії довідки за реквізитами, виданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 31.08.2026 за вих..№ІНТНТS8CDTNTFPAL (а.с.11) судом встановлено, що у ОСОБА_1 відкрито рахунок: одержувач ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_2 , ІВАN НОМЕР_3 , банк одержувача – АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Київ Україна, РНОКПП одержувача – НОМЕР_4 , призначення платежу – поповнення рахунку ОСОБА_1 .

Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №79535170 від 07.11.2025 (а.с.12, 95) судом встановлено, що 07.11.2025 Головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мушик Т.В. розглянуто заяву про примусове виконання: постанови №ОПШ 000688 від 14.08.2025, виданої ДСУ з безпеки на транспорті ВДНК у Вінницькій області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000 грн. на користь держави та відкрито виконавче провадження.

Із копії постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №79535170 від 07.11.2025 (а.с.13, 97) судом встановлено, що 07.11.2025 Головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мушик Т.В. для боржника ОСОБА_1 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: (пересилання (конверти, марки) 9158,00 грн.; папір А-4 29*0,35 – 10,15 грн.; копіювання, друк документів ВП 29*0,45= 12,85 грн.; АСВП 69,00 грн.) становить 250,00 грн.

Із копії постанови про стягнення виконавчого збору ВП №79535170 від 07.11.2025 (а.с.14, 96) судом встановлено, що 07.11.2025 Головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мушик Т.В. стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 1700 грн.

Із копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №79535170 від 05.03.2026 (а.с.15, 105) судом встановлено, що 05.03.2026 Головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мушик Т.В. виконавче провадження з примусового виконання постанови №ОПШ 000688 від 14.08.2025, виданої ДСУ з безпеки на транспорті ВДНК у Вінницькій області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000 грн. на користь держави – закінчено, у зв`язку із фактичними виконанням рішення, борг стягнуто в повному обсязі.

Із копії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2026, справа №120/12014/25, яке набрало законної сили 30.07.2026 (а.с.16-18) судом встановлено, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосовування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688 від 14.08.2025. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Із копії постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026, справа №120/12014/25, яке набрало законної сили 30.07.2026 (а.с.19-20) судом встановлено, що апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року - без змін.

Із копії повідомлення вих..№72168/24-25 від 14.08.2025 (а.с.77, 128) судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 , в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт ОПШ №000688 від 14.08.2025.

Із копії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688 від 14.08.2025 (а.с.78, 129) судом встановлено, що ОСОБА_1 допущено порушення ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 0 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Із копії заяви про примусове виконання рішення (а.с.79, 93, 130) судом встановлено, що 30.10.2025 за вих..№93967/24.1/24-25 в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області – начальника відділу державного контролю на земному транспорті звернувся до Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення, а саме постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 000688 від 14.08.2025 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. на користь держави в особі Відділу та просив розпочати примусове виконання заяви, вжити заходів примусового виконання рішень, визначених ЗУ «Про виконавче провадження».

Із копії супровідного листа вих..№20097/19.15-32 від 07.11.2025 (а.с.94) судом встановлено, що Головним державним виконавцем Мушик Т.В. на адресу ОСОБА_1 та ДСУ з безпеки на транспорті УДНК у Вінницькій області надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Із копії розпорядження №79535170 від 06.03.2026 (а.с.99) судом встановлено, що ОСОБА_1 необхідно перерахувати 17000 грн. штрафу; 1700 грн. – виконавчого збору; 69 грн. – витрат виконавчого провадження; 181 грн. – витрат виконавчого провадження.

Із копії платіжної інструкції №799 від 06.03.2026 (а.с.100) судом встановлено, що 06.03.2026 ОСОБА_1 сплачено 17000 грн. штрафу.

Із копії платіжної інструкції №798 від 06.03.2026 (а.с.101) судом встановлено, що 06.03.2026 ОСОБА_1 сплачено 1700 грн. виконавчого збору.

Із копії платіжної інструкції №796 від 06.03.2026 (а.с.102) судом встановлено, що 06.03.2026 ОСОБА_1 сплачено 69 грн. витрат виконавчого провадження.

Із копії платіжної інструкції №797 від 06.03.2026 (а.с.103) судом встановлено, що 06.03.2026 ОСОБА_1 сплачено 181 грн. витрат виконавчого провадження.

Із копії супровідного листа вих..№3004/19.15-33 від 05.03.2026 (а.с.104) судом встановлено, що Головним державним виконавцем Мушик Т.В. на адресу ОСОБА_1 та ДСУ з безпеки на транспорті УДНК у Вінницькій області надіслано копію постанови від 05.03.2026 про закінчення виконавчого провадження.

Вказані докази є належними та допустимими, відповідають вимогам ст.ст.76-80 ЦПК України, тобто є належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Оцінюючи усі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Позивач обґрунтував вимогу про стягнення суми адміністративного штрафу тим, що суд в адміністративній справі скасував постанову про застосування цього штрафу.

Так, сплачена до Державного бюджету України сума адміністративного штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), суд може стягнути на користь платника згідно зі ст.1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави, враховуючи таке.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.ч.1, 2 ст.326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України).

Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі адміністративний суд визнав протиправною та скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі ст.1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини не поширюються приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду постановою від 8 серпня 2023 року у справі №910/5880/21 (провадження №12-36гс22). ВП ВС зауважила, що на момент сплати товариством адміністративно-господарського штрафу була юридична підстава для такого платежу чинна постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що товариство сплатило кошти помилково. Також з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що воно сплатило штраф надміру, тобто в розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала. Порядок №787 застосовний до випадків повернення помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку товариство внесло до бюджету, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок №787 на спірні правовідносини не поширюється. Також немає підстав застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди. На ці правовідносини поширюються приписи ст.1212 ЦК України.

Отже, держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ст.174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

Звідси, відповідачі визначені вірно, а заперечення щодо цього суд відхиляє.

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч.2 ст.17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абз.2 ч.3 ст.17 ЦК України).

Разом з тим, суд вважає, що після скасування судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст.1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (окрім вищезазначеної постанови ВП ВС, постанови: від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова у Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

Суд зазначає, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком законодавство не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

Оскільки доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 18950 грн. матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч.1 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, керуючись положеннями ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судовий збір у сумі 1064,96 грн. (по 532,48 грн. з кожного).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 83, 141, 258, 259, 263 264, 265, 351, 352, 353, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.2, 167, 170, 174, 326, 1212 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - 18950 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень безпідставно збережених коштів, з яких: 250 гривень - розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 1700 гривень - розмір виконавчого збору; 17000 гривень - адміністративно-господарський штраф.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34244044) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк