Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №930/1544/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1544/26

№2/930/1264/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахарова О.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 731245736, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 700,00 грн.

Як зазначає позивач, кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором VMED-9324. Для отримання кредиту відповідачка зареєструвалася на офіційному вебсайті первісного кредитора, створила особистий кабінет, заповнила та подала заявку на отримання кредиту, пройшла процедуру верифікації, ознайомилася з умовами кредитування та підтвердила свою згоду на укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора. На підтвердження укладення договору позивач посилається на відповідні документи, зокрема довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора.

Позивач стверджує, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачці кредитні кошти в розмірі 6 700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Як убачається з доводів позовної заяви, надалі право вимоги за зазначеним кредитним договором неодноразово відступалося іншим юридичним особам.

Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання цього договору 20 серпня 2024 року сторони підписали реєстр прав вимоги № 298, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 731245736. На підтвердження зазначеного позивач надав витяг із відповідного реєстру прав вимоги, а також документи щодо проведення розрахунків між сторонами договору факторингу.

Надалі, 28 травня 2025 року, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 28/0525-01. На виконання цього договору сторони підписали реєстр прав вимоги № 2 від 28 травня 2025 року, за яким право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». На підтвердження цього позивач посилається на витяг із реєстру прав вимоги та платіжну інструкцію.

16 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 16/07/25-Е. Відповідно до доводів позивача, на підставі цього договору та реєстру боржників № 2 від 16 липня 2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 731245736. Позивач зазначає, що перехід права вимоги підтверджується витягом із реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників та платіжною інструкцією.

Позивач наголошує, що відомості про відповідачку включені до відповідних реєстрів прав вимоги та реєстру боржників, а витяги з цих реєстрів подано до суду з метою підтвердження переходу права вимоги за спірним кредитним договором. Інші відомості, що стосуються персональних даних інших боржників, приховано з метою недопущення їх розголошення.

За твердженням позивача, відповідачка не виконала належним чином зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. При цьому ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором, а платежі на погашення заборгованості від відповідачки в період перебування права вимоги у ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та після переходу права вимоги до позивача, за твердженням останнього, не надходили.

Відповідно до розрахунку позивача, загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на дату подання позову становить 24 984,50 грн, з яких: 6 700,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 14 969,50 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 315,00 грн — заборгованість за штрафними санкціями. На підтвердження розміру заборгованості позивач посилається на виписку з особового рахунку за період із 16 липня 2025 року до 18 березня 2026 року.

Водночас позивач зазначає, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявляються, а тому просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 21 669,50 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором та перехід до позивача права вимоги за цим договором, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 731245736 від 15 травня 2024 року в розмірі 21 669,50 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою від 24.06.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Її представниця — адвокат Примакова В.В. подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідачки та її представниці, а також про часткове визнання позовних вимог. У поданій заяві відповідачка визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 700,00 грн, водночас просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій. Позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу визнає частково - у розмірі 1 500,00 грн, обґрунтовуючи це тим, що справа є типовою та розглядається без участі представника позивача. До заяви додано ордер на підтвердження повноважень адвоката.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви, а також у поданій до суду заяві просить розглянути справу за його відсутності.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, надані сторонами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений договором строк, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Як встановлено судом, 15 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 731245736, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 700,00 грн строком на 30 днів.

Договір укладено в електронній формі. На підтвердження його укладення позивач надав копію договору, заявку на отримання кредиту та довідку щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, яка містить відомості про подання заявки, направлення одноразового ідентифікатора, його введення та перерахування кредитних коштів.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції, а електронний договір, укладений у встановленому законом порядку, має правові наслідки договору, укладеного в письмовій формі.

Факт фактичного надання кредитних коштів підтверджується також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 15 липня 2026 року та доданою до неї випискою за картковим рахунком. Із цих документів убачається, що картка № НОМЕР_1 була оформлена на ім`я ОСОБА_1 , а 15 травня 2024 року на відповідний рахунок зараховано 6 700,00 грн.

Таким чином, договірні документи, довідка первісного кредитора та банківські документи узгоджуються між собою й підтверджують факт укладення договору кредитної лінії № 731245736 та отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 6 700,00 грн.

Вирішуючи питання про перехід права вимоги до позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання цього договору 20 серпня 2024 року підписано реєстр прав вимоги № 298, за яким до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором кредитної лінії № 731245736.

Надалі, 28 травня 2025 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28/0525-01, а 16 липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е.

На підтвердження переходу права вимоги позивач надав договори факторингу, витяги з відповідних реєстрів прав вимоги та реєстру боржників, акти приймання-передачі й платіжні документи.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 731245736 перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС». Отже, позивач має право звертатися до суду з вимогою про стягнення заборгованості в межах прав, які перейшли до нього від попередніх кредиторів.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідачки 6 700,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту. Факт отримання відповідачкою цієї суми підтверджується договором кредитної лінії, довідкою первісного кредитора та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» із банківською випискою.

Відповідачка у поданій через представницю заяві визнала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 700,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для цього законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову та продовжує судовий розгляд.

У цій справі визнання відповідачкою вимоги про стягнення основної суми кредиту не суперечить закону, не порушує прав інших осіб та узгоджується з наявними у справі письмовими доказами.

За таких обставин суд вважає доведеним факт неповернення відповідачкою основної суми кредиту в розмірі 6 700,00 грн, а вимогу позивача в цій частині - обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором з урахуванням обмежень, установлених законодавством.

Умовами договору кредитної лінії № 731245736 передбачено процентну ставку за користування кредитом, а також спеціальні умови застосування дисконтної та індивідуальної процентних ставок. Разом із тим правомірність нарахування процентів має оцінюватися з урахуванням установлених законом граничних розмірів денної процентної ставки за споживчим кредитом.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема щодо визначення та обмеження денної процентної ставки.

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово було встановлено граничний розмір денної процентної ставки: протягом перших 120 днів — не більше 2,5 %, протягом наступних 120 днів — не більше 1,5 %. Після завершення зазначеного перехідного періоду застосовується обмеження, встановлене частиною п`ятою статті 8 цього Закону, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Оскільки договір кредитної лінії № 731245736 укладено 15 травня 2024 року, до розрахунку процентів за ним підлягають застосуванню законодавчі обмеження, чинні у відповідні періоди користування кредитом. Отже, до 19 серпня 2024 року включно гранична денна процентна ставка не могла перевищувати 1,5 %, а починаючи з 20 серпня 2024 року — 1 %.

З наданого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 20 серпня 2024 року заборгованість за основною сумою кредиту становила 6 700,00 грн, за процентами — 6 728,50 грн, а за штрафними санкціями — 3 315,00 грн.

Надалі кредитор нараховував проценти по 100,50 грн на день, що становить 1,5 % від суми кредиту 6 700,00 грн. Такі нарахування відображено в розрахунку за період із 21 серпня до 10 листопада 2024 року включно, тобто за 82 дні.

Однак застосування процентної ставки 1,5 % на день у період після 20 серпня 2024 року суперечить установленому законом максимальному розміру денної процентної ставки.

Тому сума процентів, нарахованих за цей період, підлягає перерахунку з урахуванням граничної ставки 1 % на день.

Суд бере за основу підтверджений наданим розрахунком залишок процентів у розмірі 6 728,50 грн станом на 20 серпня 2024 року. За період із 21 серпня до 10 листопада 2024 року включно проценти підлягають нарахуванню за ставкою 1 % від суми кредиту 6 700,00 грн, що становить 67,00 грн за день.

Таким чином, за 82 дні проценти становлять 5 494,00 грн (6 700,00 грн ? 1 % ? 82 дні).

Загальна сума процентів за користування кредитом, яка може бути врахована за наведеним розрахунком, становить 12 222,50 грн (6 728,50 грн + 5 494,00 грн).

Отже, заявлена позивачем сума процентів у розмірі 14 969,50 грн підлягає зменшенню на 2 747,00 грн, оскільки нарахування в цій частині здійснено за ставкою, що перевищує встановлений законом граничний розмір. Відповідно, вимога про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню в розмірі 12 222,50 грн, а в решті - відмові.

При цьому суд ураховує, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» направило відповідачці повідомлення про дострокове розірвання договору з 11 листопада 2024 року та вимогу про повернення заборгованості. Розрахунок, наданий позивачем, визначає проценти до 10 листопада 2024 року включно, а тому суд не включає до визначеної суми проценти за наступний період.

Щодо штрафних санкцій суд зазначає, що загальний розрахунок містить суму 3 315,00 грн штрафних санкцій, однак позивач не заявив вимоги про її стягнення в межах цього позову. Заявлена до стягнення сума 21 669,50 грн складається виключно з основної суми кредиту та процентів. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому не вирішує питання про стягнення штрафних санкцій як самостійної вимоги.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню: з відповідачки належить стягнути 6 700,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 12 222,50 грн заборгованості за процентами, а всього — 18 922,50 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Витрати на професійну правничу допомогу розподіляються з урахуванням положень статей 137, 141 ЦПК України.

Позивач просив стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. На підтвердження його сплати надано відповідний платіжний документ, тому факт понесення цих судових витрат підтверджений.

Оскільки позов задовольняється частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Заявлена до стягнення сума основного боргу та процентів становить 21 669,50 грн, із яких суд задовольняє вимоги на суму 18 922,50 грн. Частка задоволених вимог становить приблизно 87,32 %.

Отже, пропорційна частина судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 2 324,89 грн (2 662,40 грн ? 18 922,50 грн ? 21 669,50 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд установив, що позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду щодо надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 731245736 від 15 травня 2024 року, а також акт приймання-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року.

Відповідно до акта наданих послуг адвокатським бюро виконано такі роботи: складання позовної заяви вартістю 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи — 1 000,00 грн; підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів — 500,00 грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів — 500,00 грн. Загальна вартість послуг становить 7 000,00 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Відповідачка визнала вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу частково - у розмірі 1 500,00 грн, мотивуючи це типовим характером спору та відсутністю участі представника позивача в судових засіданнях.

Суд бере до уваги, що відсутність представника позивача в судових засіданнях сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки підготовка позовної заяви, вивчення документів і збір доказів також становлять правничу допомогу. Водночас заявлений розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову та значенням справи для сторін.

У цій справі спір стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором. Разом із тим адвокатським бюро не лише складено позовну заяву та вивчено документи, а й підготовлено адвокатський запит і клопотання щодо отримання банківської інформації, необхідної для підтвердження факту зарахування кредитних коштів відповідачці.

Суд також враховує, що договір про надання правничої допомоги передбачає оплату гонорару після надходження коштів на користь клієнта. Така умова сама по собі не виключає можливості розподілу витрат, оскільки відповідно до статті 137 ЦПК України відшкодуванню можуть підлягати як уже сплачені витрати, так і витрати, які сторона зобов`язана сплатити.

Водночас з огляду на типовий характер спору, ціну позову, обсяг процесуальних документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та заперечення відповідачки суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 7 000,00 грн неспівмірним із фактичним обсягом необхідної правничої допомоги у цій справі.

З урахуванням наведених обставин, а також часткового визнання відповідачкою вимоги про відшкодування правничої допомоги, суд визначає співмірний розмір таких витрат у сумі 1 500,00 грн.

Оскільки позов задовольняється частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Пропорційна частина витрат у розмірі 1 500,00 грн становить 1 309,85 грн (1 500,00 грн ? 18 922,50 грн ? 21 669,50 грн).

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 324,89 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 309,85 грн, а всього судових витрат — 3 634,74 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 731245736 від 15 травня 2024 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.509,526,527,530,1048,1049, 1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.12,77,81,82, 137, 141,259,263-268,265,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 731245736 від 15 травня 2024 року в загальному розмірі 18 922 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 50 копійок, з яких: 6 700 (шість тисяч сімсот) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 12 222 (дванадцять тисяч двісті двадцять дві) гривні 50 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 324 (дві тисячі триста двадцять чотири) гривні 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 309 (одна тисяча триста дев`ять) гривень 85 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко