Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №135/501/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 135/501/26

Провадження №2/930/1197/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8976661, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 800,00 грн із зобов`язанням повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені договором платежі.

Позивач зазначає, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням. Водночас відповідач, усупереч умовам кредитного договору та графіку платежів, належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів і комісії у встановлені строки.

Як зазначає позивач, кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, створення особистого кабінету, подання заявки на отримання кредиту та акцептування пропозиції кредитодавця із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронна форма індивідуальної частини договору була розміщена в особистому кабінеті відповідача, а кредитні кошти перераховано на зазначену ним платіжну картку. На підтвердження укладення договору позивач посилається, зокрема, на копію кредитного договору, платіжне доручення та довідку про ідентифікацію відповідача.

Крім того, позивач вказує, що 29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» як первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема й до відповідача за кредитним договором № 8976661 від 23 лютого 2024 року.

На підтвердження переходу права вимоги позивач надав витяг із реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ від 29 серпня 2024 року, який містить відомості щодо відповідача. Неможливість надання повного реєстру боржників позивач пояснює необхідністю дотримання вимог законодавства про захист персональних даних інших осіб.

За розрахунком позивача, відповідно до виписки з особового рахунку, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 17 040,32 грн, з яких: 5 280,00 грн — прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 10 880,32 грн — прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом; 880,00 грн — заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Позивач також зазначає, що з метою врегулювання питання погашення заборгованості відповідачу було направлено письмову претензію вих. № 23867362/3456 від 2 березня 2026 року з вимогою про погашення заборгованості. Однак, за твердженням позивача, заборгованість відповідачем не погашена.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та перехід до нього права вимоги за цим договором, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8976661 від 23 лютого 2024 року в розмірі 17 040,32 грн, а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою від 04.06.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 23 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 8976661 в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 8 800,00 грн, загальний строк кредитування становив 105 днів, а пільговий період — 15 днів.

Факт надання кредитних коштів підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 123762234 від 23 лютого 2024 року на суму 8 800,00 грн із зазначенням призначення платежу, пов`язаного з кредитним договором № 8976661.

Отже, суд вважає доведеними факт укладення кредитного договору та факт надання відповідачу кредитних коштів.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином — відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження набуття права вимоги позивач надав договір відступлення права вимоги № 109-МЛ від 29 серпня 2024 року, акт приймання-передачі та витяг із реєстру боржників, який містить відомості про відповідача та відповідне зобов`язання.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд доходить висновку, що позивач підтвердив набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № 8976661 від 23 лютого 2024 року.

Водночас перехід права вимоги до нового кредитора не змінює обсягу зобов`язань боржника та не звільняє нового кредитора від обов`язку довести розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

Щодо заборгованості за основною сумою кредиту

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором. Аналогічний обов`язок позичальника випливає зі статті 1054 ЦК України.

Із наданого первісним кредитором розрахунку руху коштів за кредитним договором убачається, що після надання кредиту в сумі 8 800,00 грн у розрахунку відображено операції, позначені як сплата частин основної суми кредиту. З урахуванням зазначених операцій позивач визначив залишок основної заборгованості в розмірі 5 280,00 грн.

Суд враховує, що відповідь АТ КБ «ПриватБанк», отримана 08.07.2026 р. на виконання ухвали суду про витребування доказів від 04.06.2026 р., не підтверджує конкретних платежів відповідача в заявленому розмірі. Водночас така відповідь сама по собі не спростовує факту укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів.

Надані кредитний договір, платіжна інструкція про надання кредиту та розрахунок заборгованості в сукупності підтверджують наявність у відповідача непогашеного грошового зобов`язання. Відповідач не надав доказів повного погашення кредиту або доказів, які б підтверджували інший розмір залишку основної заборгованості.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 5 280,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України обов`язок позичальника сплатити проценти за користування кредитом визначається умовами кредитного договору з урахуванням вимог законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 880,32 грн заборгованості за процентами. На підтвердження цієї вимоги надано розрахунок первісного кредитора та довідку про загальний розмір заборгованості, складену новим кредитором.

Дослідивши зазначені документи, суд встановив, що розрахунок містить щоденні нарахування процентів за різними ставками, а також окремі операції, позначені як сплата процентів. Зокрема, у ньому зазначено нарахування в розмірах 149,60 грн, 134,64 грн, 119,68 грн, 104,72 грн, 89,76 грн, 15,84 грн та 73,92 грн за відповідні періоди.

Однак наявність у розрахунку окремих щоденних нарахувань не є достатньою для підтвердження правильності всього заявленого до стягнення розміру процентної заборгованості. Суд повинен мати можливість перевірити відповідність застосованих ставок умовам договору, періоди нарахування, правову підставу нарахування процентів після закінчення строку кредитування, а також врахування операцій, відображених у розрахунку як сплата процентів.

Суд також враховує, що кредитний договір укладено 23 лютого 2024 року, після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, яким було змінено правове регулювання денної процентної ставки за споживчими кредитами. При оцінці правомірності нарахувань необхідно враховувати передбачені законодавством обмеження та перехідні положення, чинні на відповідні періоди.

Надана позивачем довідка про заборгованість містить підсумкову суму процентів у розмірі 10 880,32 грн, проте сама по собі не усуває необхідності перевірки правильності первинного розрахунку. Наявні документи не дають змоги достовірно встановити, що вся заявлена сума процентів обчислена відповідно до умов договору та вимог закону з урахуванням усіх відображених у розрахунку операцій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обґрунтованість заявленої до стягнення суми. Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від цього обов`язку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 10 880,32 грн процентної заборгованості не підтверджена належними та достатніми доказами в заявленому розмірі, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо заборгованості за комісією

Позивач також просить стягнути з відповідача 880,00 грн комісії, посилаючись на умови кредитного договору та розрахунок заборгованості.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови споживчого кредитування мають містити інформацію про платежі, їх розмір та порядок сплати. При вирішенні спору суд має перевірити не лише наявність у договорі умови про комісію, а й правову підставу її стягнення.

Саме по собі включення до договору умови про комісію не є достатнім доказом того, що відповідний платіж підлягає стягненню. Необхідно встановити, за яку саме послугу стягується комісія, чи є така послуга самостійною та чи підтверджено її надання позичальнику.

Матеріали справи містять умову договору про комісію в розмірі 880,00 грн та облікові записи щодо її нарахування. Однак належних доказів надання відповідачу окремої послуги, за яку передбачено стягнення такої комісії, позивач не надав.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення 880,00 грн комісії не доведена належними та достатніми доказами, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги на суму 5 280,00 грн із заявлених 17 040,32 грн, частка задоволених вимог становить приблизно 30,99 відсотка.

Отже, пропорційно до задоволених вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 824,95 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис виконаних робіт загальною тривалістю 6 годин 30 хвилин. Заявлена вартість правничої допомоги становить 8 000,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування цих витрат, суд враховує положення статті 137 ЦПК України, характер спору, категорію справи, обсяг опрацьованих матеріалів, складність справи та обсяг наданих послуг. З огляду на часткове задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 478,83 грн, що відповідає частці задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню: з відповідача підлягає стягненню доведена заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 5 280,00 грн, а також судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8976661 від 23 лютого 2024 року в розмірі 5 280 (п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 824 (вісімсот двадцять чотири) гривні 95 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 83 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко