Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №128/1196/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1196/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «10.07.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про наміри. У пункті 1 вищезазначеного договору визначено, що відповідач має намір продати, а позивач (від власного імені/або в інтересах третіх осіб) має наміри придбати у майбутньому частину земельної ділянки з кадастровим номером №0520688900:01:003:0471 загальною площею 0,0116 га. Згідно з п. 4 договору, сторони домовились про те, що основний договір має бути укладений в строк до 30.09.2021. За змістом п. 5, сторони договору домовилися про ціну майна, за якою буде здійснено його продаж, і встановили її на рівні 1 206 000,00 грн, що на момент укладення цього договору становить еквівалент 45 000,00 доларів США. Ціна майна, вказана у п. 5 договору, сплачена позивачем у повному обсязі до підписання даного договору, що засвідчено у п. 5.1 договору. Також на підтвердження факту оплати вартості частини земельної ділянки з кадастровим номером №0520688900:01:003:0471, загальною площею 95 кв.м позивачу надано довідку від 10.08.2021, видану ОК Житлово-Будівельний кооператив «Квартал Буд-14». Згідно з п. 8 договору, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням його укладення або його неукладенням, включаючи упущену вигоду, а також сплатити неустойку агенту. У разі неукладення основного договору в строк, обумовлений п. 4 договору, якщо це сталося з вини відповідача (сторона-1), ця особа відшкодовує позивачу (сторона-2) збитки у сумі 13 400,00 грн, що становить еквівалент 500,00 доларів США до 30.09.2021 та сплачує на користь агента (ФОП ОСОБА_3 ) неустойку в розмірі 50% внесеного авансу (пункт 9.1. договору). У пункті 14 договору сторони погодили, що договір є попереднім договором у розумінні статті 635 Цивільного кодексу України і покладає на сторони юридичні наслідки за його невиконання. Станом на дату звернення до суду з цим позовом основний договір з вини відповідача укладений не був. Відповідач щоразу на неодноразові щоденні телефонні дзвінки позивача обіцяв, що договір буде укладений пізніше, згодом перестав виходити на зв`язок. Відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на укладення основного договору, а саме: в строк до 30.09.2021 не підготував всі необхідні документи для оформлення та нотаріального посвідчення основного договору, більше того, всіляко ухиляється навіть від зустрічей з метою позасудового вирішення питання; сплачені позивачем кошти в сумі 1 206 000,00 грн добровільно повертати не хоче. відповідач відмовився від укладення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки підписання основного договору не відбулось саме внаслідок небажання відповідача і таким чином кошти, передані відповідачу, підлягають поверненню. Як з`ясувалося згодом, лише через 17 днів земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:003:0471, продаж якої був погоджений між позивачем і відповідачем за договором про наміри, була передана відповідачем у іпотеку ОСОБА_4 за договором іпотеки від 26.07.2021 на забезпечення виконання зобов`язань відповідача за договором позики грошових коштів. Строк виконання зобов`язання за договором позики грошових коштів від 26.07.2021, укладеного між відповідачем та ОСОБА_4 , визначено 26.07.2022, що вбачається з договору іпотеки від 26.07.2021. Наведене свідчить про відсутність реального наміру з боку відповідача укласти основний договір з позивачем у строк до 30.09.2021. Враховуючи вищевикладене, а також те, що сторонами договору про наміри від 10.07.2021 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то саме на відповідача покладено обов`язок повернути отримані кошти. Тому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1 206 000,00 грн, а також судові витрати».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 26.03.2026 відкрив провадження у даній справі та призначив підготовче засідання.

Підготовче засідання відкладалося з поважних причин.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 14.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 06.10.2026 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Нуянзова А.О. попередньо подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі позивача та її представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи до суду не подавав, відзив на позовну заяву у запропонований судом строк до суду не подав.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У частині одинадцятій статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису – не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У постанові Верховного Суду (справа № 755/17944/18) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

За наслідком викладеного, відповідач, у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, однак не з`явилася без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву і не повідомивши суд про причини неявки.

Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки – http://vnr.vn.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 06.10.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом установлено, що між ОСОБА_2 (сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) укладено договір про наміри, відповідно до якого «сторона-1 має намір продати, а сторона-2 (від власного імені і/або в інтересах третіх осіб) має наміри придбати у майбутньому таке нерухоме майно: частина земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:003:0471, загальною площею 0,0116 га; вказане майно належить стороні-1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 266967754 від 22.07.2021; сторона-1 підтверджує, що майно, зазначене в п. 1 цього договору, належить їй на праві власності, обмежень щодо розпорядження стороною-1 майном немає, зокрема, вказане майно нікому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено, під заставою, забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього, прихованих недоліків, а також прав у третіх осіб, як в межах, так і за межами України, немає, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесене, не передане в найм (оренду), тимчасове чи довічне користування, як юридична адреса не використовується; сторони зобов`язуються в строк до 30 вересня 2021 року включно укласти основний договір; сторони домовились про ціну майна, за якою буде здійснено його продаж і яка становитиме 1 206 000,00 грн, що на момент укладення цього договору становить еквівалент 45 000,00 доларів США; ціна майна, вказана в п. 5 цього договору, сплачена стороною-2 в повному обсязі до підписання даного договору; для реалізації своїх намірів щодо укладення в майбутньому основного договору сторони вважають за необхідне здійснити такі дії; сторона-1 (власник майна) бере на себе зобов`язання: підготувати необхідні для відчуження документи, не відчужувати майно іншим особам, не надавати його в користування та не передавати в заставу, а також не здійснювати дії, які б могли пошкодити, зіпсувати чи зменшити цінність майна, погасити заборгованість за всіма комунальними платежами, в разі необхідності отримати письмову згоду іншого з подружжя та/або інших співвласників; на підтвердження своїх намірів сторона-2 передає стороні-1 в день укладення цього договору аванс у сумі 26 800,00 грн, що на момент укладення цього договору становить еквівалент 1 000,00 доларів США, передана сума за домовленістю сторін зберігається у ФОП ОСОБА_3 ; сторони домовилися, що в разі не укладення основного договору в строк, обумовлений п. 4 цього договору, якщо це сталося з вини сторони-1, вона відшкодовує стороні-2 збитки в сумі 13 400,00 грн, що становить еквівалент 500,00 доларів США, до 30 вересня 2021 року та сплачує на користь агента (ФОП ОСОБА_3 ) неустойку в розмірі 50% суми внесеного авансу; сума внесеного згідно з п.п 7.2 цього договору авансу повертається стороні-2; у разі, якщо сторони протягом строку виконання цього договору за власним бажанням не здійснять дії, передбачені цим договором, і не складуть додаткової угоди про продовження строку дії цього договору, цей договір втрачає свою чинність, в цьому випадку сума сплаченого авансу у розмірі 100% передається у власність агента», що підтверджується копією такого договору. Дату договору зазначено «10 липня 2021 року» (а.с. 11-12).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2021, 19.07.2021 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:003:0471 площею 0,0116 га (а.с. 13).

Також судом установлено, що 26.07.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого «на забезпечення виконання зобов`язань боржника ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 за договором позики грошових коштів, що укладено між ними 26.07.2021 та посвідчено 26.07.2021 Загороднюк О.С., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, за реєстровим №1362, щодо повернення не пізніше 26.07.2022 позики в сумі 2 163 840 грн, що за курсом, який оприлюднено офіційним інтернет представництвом НБУ на день укладання цього договору (27,048 грн за 1 долар США) еквівалентно 80 000 доларів США, а також сплати неустойки (штрафу) за основним зобов`язанням, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням основного зобов`язання, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначених на момент фактичного задоволення вимог, іпотекодавець передає у іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0116 га з кадастровим номером 0520688900:01:003:0471, зареєстровану в ДРРП за реєстраційним номером 2414200905206, право власності іпотекодавця зареєстровано в ДРРП 19.07.2021 за номером запису про право власності 43094686, що підтверджується інформаційною довідкою з названого реєстру №267533364 від 26.07.2021, яку отримано нотаріусом до укладання сторонами та нотаріального посвідчення цього договору», що підтверджується копією такого договору (а.с. 15-18).

У довідці ОК Житлово-Будівельний кооператив «Кварталбуд-14» від 10.08.2021 зазначено, що « ОСОБА_1 , згідно з договором про наміри б/н від 10 серпня 2021 року, повністю внесла кошти в сумі 1 206 000,00 грн, що на момент укладення договору становить еквівалент 45 000,00 доларів США, на будівництво об`єкта, що зводиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:01:003:0471, загальною площею 95 кв.м, с. Березина», що підтверджується копією такої довідки (а.с. 23).

Згідно з інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно, 30.09.2026 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0116 га, кадастровий номер 0520688900:01:003:0471, підстава виникнення права власності – договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 2306, виданий 30.09.2026, видавник Рудик Л.В. приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу (а.с. 153).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі. Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі недотримання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про наміри, відповідно до якого ОСОБА_2 мав намір продати, а ОСОБА_1 (від власного імені і/або в інтересах третіх осіб) мала наміри придбати у майбутньому нерухоме майно – частину земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:003:0471, загальною площею 0,0116 га, яке належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 266967754 від 22.07.2021. У даному договір зазначено, що сторони зобов`язуються в строк до 30 вересня 2021 року включно укласти основний договір; сторони домовились про ціну майна, за якою буде здійснено його продаж і яка становитиме 1 206 000,00 грн (п. 5), що на момент укладення цього договору становить еквівалент 45 000,00 доларів США. Також у даному договорі зазначено, що ціна майна сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі до підписання даного договору.

Зі змісту укладеного договору про наміри убачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Водночас підписаний сторонами попередній договір укладено у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений.

Отже, аналізований у справі договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У підписаному ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договорі обумовлено, що «сторони домовились про ціну майна, за якою буде здійснено його продаж і яка становитиме 1 206 000,00 грн, що на момент укладення цього договору становить еквівалент 45 000,00 доларів США (пункт 5); ціна майна, вказана в п. 5 цього договору, сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі до підписання даного договору».

Отже, до підписання договору про наміри (фактично – попереднього договору) відбулась передача ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 у сумі 1 206 000,00 грн.

Такий факт відповідачем ОСОБА_2 не спростовано.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2020 (справа № 916/667/18) звернула увагу, що включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір.

Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, який регулює роботу нотаріусів України, не містять положень, які зобов`язували б нотаріусів при посвідченні договорів купівлі-продажу витребовувати у сторін договору документи, підтверджуючі розрахунок.

Отже, за наявності в попередньому договорі купівлі-продажу вказівки про те, що продаж земельної ділянки вчиняється за 1 206 000,00 грн, які було одержано продавцем від покупця до підписання договору, та за відсутності доказів, які б свідчили про протилежне, у суду немає підстав сумніватися у фактичній передачі таких коштів та отримання їх продавцем.

А тому, з урахуванням положень статті 216 ЦК України, сплачені ОСОБА_1 грошові кошти ОСОБА_2 у розмірі 1 206 000,00 грн підлягають поверненню.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, у вказаній справі наявні підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 безпідставно набув майно, а саме: грошові кошти в сумі 1 206 000,00 грн, належні ОСОБА_1 .

З огляду на нікчемність попереднього договору від 10.07.2021, сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 206 000,00 грн підлягають поверненню позивачу, тому позовну заяву треба задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, доказів на спростування встановлених судом обставин не надав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір у сумі 12 060,00 грн треба стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти в сумі 1 206 000 (один мільйон двісті шість тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 12 060 (дванадцять тисяч шістдесят) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення – 14.10.2026.

СУДДЯ