Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/39303/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39303/25

Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Дата і місце ухвалення 03.06.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №154750007788 від 10.11.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №154750007788 від 10.11.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з дати набрання чинності цим рішенням, на підставі довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року № 194 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилався на те, що згідно частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону №1402-VIII). Відтак, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до вимог чинного законодавства. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Апелянт вказав на те, що пунктом 1, 2 частини 3 статті 135 Закону №1402-VI (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначив апелянт, про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом — щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України — щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. Разом з тим, відповідного повідомлення не надходило. При цьому, Пенсійний фонд України не інформував Головне управління про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів.

Апелянт вказав на те, що Законами України про державний бюджет України на 2021-2025 року в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.

На думку апелянта, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

При цьому апелянт звернув увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 про те, що оскільки приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу Позивачки, Відповідач діяв на законних підставах.

З огляду на викладене вище апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя № 1094/0/15-25 від 22 травня 2025 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді П`ятого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

22.04.2025 року П`ятим апеляційним адміністративним судом за вих. № 160 було видано ОСОБА_1 довідку про складові суддівської винагороди станом на 01.01.2025 року, згідно якої її суддівська винагорода склала 243 043,75 грн., у т.ч. посадовий оклад 131 375,00 (з урахуванням регіонального коефіцієнту 1.25); доплата за вислугу років 91 962,50 (70%); доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 6 568,75 (5%); доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 13 137,50 (10%).

Вказана довідка була видана на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016р. (зі змінами), Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059-IX від 19.11.2024 р., штатного розпису на 2025 рік П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі №420/12452/25, яке набрало законної сили 19.06.2025 року було визнано протиправними дії П`ятого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 102 грн. Крім того було зобов`язано П`ятий апеляційний адміністративний суд провести перерахунок та виплату з 01 січня 2025 року суддівської винагороди судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року - 3028,00 гривень, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум;

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі №420/12452/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд видав позивачці нову довідку № 194 від 25.06.2025 року про розмір суддівської винагороди для обчислення довічного утримання, де її посадовий оклад станом на 01.01.2025 року було розраховано з урахуванням прожиткового мінімуму 3 028,00 грн та регіонального коефіцієнта (3028 х 50 х 1,25), що становило 189 250,00 грн.

Судом встановлено, що 24.06.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

До Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачкою були надані: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі №420/12452/25, довідка П`ятого апеляційного адміністративного суду № 194 від 25.06.2025 року.

За принципом екстериторіальності подану ОСОБА_1 заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області було прийнято рішення № 154750007788 від 02.07.2025 року, яким позивачці з 23.05.2025 року було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 238076,50 грн. (68 % від суддівської винагороди, визначеної у довідці ПААС від 25.06.2025 року № 194).

Як зазначила позивачка, протягом серпня, вересня та жовтня 2025 року вона отримувала виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак в подальшому, 10.11.2025 року Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області було прийнято нове рішення під тим самим номером № 154750007788 «Про відмову в перерахунку пенсії», яке було прийняте на заміну позитивного рішення від 02.07.2025 року.

Рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 10.11.2025 року №154750007788 ОСОБА_1 було відмовлено в переході на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

В обґрунтування вказаного рішення відповідач посилався на те, що до заяви про перехід на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці була долучена довідка П`ятого апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.06.2025 року №194, яка видана на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 №420/12452/25, відповідно якої посадовий оклад станом на 01.01.2025 складає 189250,00 грн, обчислений із розміру 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня 2025 року з урахуванням регіонального коефіцієнту (3028,00 x 50 x 1,25).

У рішенні зазначено, що оскільки додана до заяви довідка №194 від 25.06.2025 року не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме посадовий оклад визначений не з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні, наявні підстави для відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку - переході з пенсії по віку на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вважаючи вказане рішення територіального органу Пенсійного фонду України протиправним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (п. 4 ч.3 ст. 135 Закону №1402-VIII).

Таким чином розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, норми якої співвідносяться з конституційною нормою, закріпленою у статті 130 Конституції України, та дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

В свою чергу Закон №1402-VIII визначає не фіксований розмір посадового окладу судді в абсолютній грошовій сумі, а розрахунковий механізм його визначення через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

Таким чином розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад двадцять років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, законодавець установив безпосередній правовий зв`язок між розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді.

За обставин даної справи ОСОБА_1 24.06.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також нею була надана довідка П`ятого апеляційного адміністративного суду № 194 від 25.06.2025 року, в якій розмір посадового окладу судді визначений виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., а також надала рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року у справі №420/12452/25, з урахуванням якого зазначена вище довідка про складові суддівської винагороди складена.

Однак, відмовляючи позивачці у переході з пенсії за віком на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області посилалось на те, що подана довідка П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 року № 194 не відповідає вимогам законодавства, оскільки посадовий оклад судді визначений не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102.

Слід зазначити, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб з 01.01.2025р. - 3028,00 грн.

Водночас вказана норма передбачала й те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 гривні.

Отже, Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», поряд із прожитковим мінімумом для працездатних осіб як базовим державним соціальним стандартом, передбачив окрему розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд послідовно підтримує висновки, висловлені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, згідно з якими для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік (постанови Верховного Суду від 11 березня 2026 року у справі №440/559/25, 16 березня 2026 року у справі №380/19912/24, від 25 березня 2026 року у справі №340/519/25, від 08 квітня 2026 року у справі №340/1792/25, від 30 квітня 2026 року у справі №440/12533/24 та інші).

Отже, передбачена статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» окрема розрахункова величина у розмірі 2102 грн не може застосовуватися як така, що змінює встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII порядок визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена складова суддівської винагороди не може бути замінена іншою розрахунковою величиною без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Тобто Закон про Державний бюджет України на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звертав увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, оскільки зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Зазначені висновки узгоджуються з правовим підходом, висловленим судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

Так, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн згідно Закону № 3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформулювала такий правовий висновок:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи наведені правові висновки колегія суддів вважає, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, становив 3028 грн. Саме ця величина підлягає застосуванню для визначення базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, а отже, і для визначення розміру суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань відповідача у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24.

Так, у справі №240/9028/24 предметом судового розгляду було питання остаточного розрахунку із суддею при звільненні, тоді як у цій справі спір стосується правомірності відмови у переході на призначення щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду № 194 від 25.06.2025 року про суддівську винагороду, яка розрахована виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.

Відмінність спірних відносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 від обставин справи, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, під час вирішення цього спору.

В даному випадку у довідці П`ятого апеляційного адміністративного суду № 194 від 25.06.2025 року, наданій відповідачу разом із заявою про перехід на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір посадового окладу судді був визначений виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому доводи Головного управління ПФУ у Вінницькій області, якими воно обґрунтувало відмову позивачці у такому переході, є безпідставними.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що первинно територіальним органом Пенсійного фонду України було призначено позивачці згідно рішення від 02.07.2025 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду № 194 від 25.06.2025 року, однак в подальшому, а саме, на заміну вказаного рішення, Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області 10.11.2025 року було прийнято оскаржуване рішення з тим же номером №154750007788, що взагалі не передбачено нормами чинного законодавства.

Згідно розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 року № 3-1 (далі – Порядок № 3-1), заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання реєструється в електронному журналі звернень органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання.

Приймання, розгляд та опрацювання заяви та документів, необхідних для призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).

Не пізніше 10 днів з дня надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного грошового утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання або відмову в його призначенні з урахуванням пункту 5 розділу І цього Порядку.

Орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, не пізніше 10 днів з дня винесення рішення інформує особу про призначення щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

В даному випадку органом Пенсійного фонду ще 02.07.2025 року були реалізовані надані йому повноваження по розгляду заяви позивачки з необхідними для призначення щомісячного довічного грошового утримання документами та по прийняттю одного з двох рішень, передбачених Порядком № 3-1, а саме: прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено повноважень територіального органу Пенсійного фонду України після розгляду документів про призначення щомісячного довічного грошового утримання та прийняття рішення про його призначення (в даному випадку переведення з пенсії за віком на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді) приймати на підставі тієї ж самої заяви та доданих документів абсолютно протилежне за змістом рішення про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання, фактично скасовуючи своє попереднє рішення.

З огляду на все вище зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №154750007788 від 10.11.2025 року.

Слід зазначити, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на зазначене, в силу статей 5, 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою повного та ефективного захисту прав позивачки і поновлення її порушеного права, необхідним є зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру суддівської винагороди, визначеної у довідці П`ятого апеляційного адміністративного суду № 194 від 25.06.2025 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому колегія суддів вважає, що такий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен бути здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області з дати прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення №154750007788 від 10.11.2025 року, яке було оскаржено позивачкою у межах даної адміністративної справи, тобто з 10.11.2025 року.

В свою чергу в резолютивній частині судового рішення суд першої інстанції не визначив конкретної дати, з якої Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідно здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , а зазначено лише, що такий перерахунок необхідно здійснити «з дати набрання чинності цим рішенням».

Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції спосіб захист порушеного права позивачки є нечітким та може викликати труднощі під час виконання.

В свою чергу вказане не вплинули на правильність вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи все вище викладене колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року та викласти абзац третій його резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 10.11.2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року №194 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці».

З огляду на зміну судового рішення лише в частині визначення дати, з якої необхідно здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, та залишення його в іншій частині без змін, перерозподіл судових витрат, понесених сторонами при розгляді справи в суді першої інстанції судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року змінити та викласти абзац третій його резолютивної частини у наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 10.11.2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням довідки П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року №194 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук