Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/40968/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40968/25

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

повний текст судового рішення

складено 10.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 420/40968/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.11.2025 № 951070159408, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивачка, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області реєстраційний № 951070159408 від 03.11.2025 про відмову у перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати ОСОБА_1 з 27.10.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 389/15-32-10-02-12 від 16.10.2025, № 390/15-32-10-02-12 від 16.10.2025, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення від 03.11.2025 № 951070159408 та зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області реєстраційний № 951070159408 від 03.11.2025 про відмову у перерахунку пенсії. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати ОСОБА_1 з 27.10.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідок про складові заробітної плати № 389/15-32-10-02-12 від 16.10.2025, № 390/15-32-10-02-12 від 16.10.2025, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 937, 92 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник пенсійного органу подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, під час перебування на яких їм були присвоєні персональні або спеціальні звання, не зараховуються до стажу державної служби, що дає право на призначення (переведення) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Апелянт вказує, що з урахуванням викладеного до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, не підлягають зарахуванню періоди роботи ОСОБА_1 з 21.08.1993 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 29.02.2012, з 01.03.2012 по 26.06.2013 та з 27.06.2013 по 01.05.2016. Відтак стаж позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 становить 01 рік 00 місяців 07 днів. На переконання відповідача, ОСОБА_1 не має необхідного стажу державної служби, а питання про зарахування вказаних періодів роботи позивачкою взагалі не порушувалося. Крім того, відповідач зазначає, що для врахування довідок про заробітну плату відсутні правові підстави, оскільки позивачка не набула права на переведення на пенсію відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». Також заявник апеляційної скарги зауважує, що зазначені довідки не відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, а довідка від 04.02.2025 № 40/15-32-10-02-12 для призначення (перерахунку) пенсії за заявою від 27.10.2025 № 4989 взагалі не надавалася та не була предметом розгляду під час прийняття рішення.

З огляду на зазначене, апелянт просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачкою надано відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_1 зазначає, що відомостями її трудової книжки НОМЕР_1 та довідкою Головного управління ДПС в Одеській області від 17.12.2025 № 195/П/15-32-11-01-11 підтверджується наявність у неї стажу державної служби тривалістю 23 роки 09 місяців 24 дні. На переконання позивачки, зазначене дає їй право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Щодо форми та змісту довідок про заробітну плату позивачка зауважила, що вони повністю відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (зі змінами). Доводи апелянта стосовно довідки від 04.02.2025 № 40/15-32-10-02-12 позивачка вважає нерелевантними, оскільки після уточнення позовних вимог вимога щодо врахування цієї довідки була виключена з обсягу позовних вимог.

З огляду на викладене, позивачка просила залишити апеляційну скаргу пенсійного органу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 27.10.2025 звернулась із заявою до пенсійного органу про перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». За результатами розгляду заяви відповідач рішенням № 951070159408 від 03.11.2025 відмовив у переведенні пенсії, посилаючись на те, що позивачка не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби.

Вважаючи протиправною відмову у переводі на інший вид пенсії, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачка станом на 01 травня 2016 року займала посаду державної служби (головного державного податкового ревізора-інспектора) та на момент звернення із заявою мала стаж державної служби понад 10 років, у зв`язку з чим має право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» згідно з пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), що був чинний до 01.05.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10.12.2015 було прийнято новий Закон України № 889-VIII "Про державну службу", який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон № 889-VIII). Відтак, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до ст. 37 Закону 3723-XII особа повинна відповідати одній з вказаних вимог:

- на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;

- на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, від 29.11.2022 у справі № 431/991/17 та від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22.

Як встановлено судом, підставою для відмови позивачці у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ згідно з оскаржуваним рішенням слугувала відсутність у позивачки необхідного стажу державної служби, у зв`язку з тим, що посадовим особам податкових органів присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби.

При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на те, що питання про зарахування вказаних періодів роботи позивачкою взагалі не порушувалося, оскільки перевірка наявності необхідного стажу є першочерговою під час оцінки підстав для прийняття спірного рішення, адже саме відсутність спеціального стажу слугувала підставою для відмови у переведенні на пенсію державного службовця.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , позивачка у спірні періоди проходила службу на таких посадах в податкових органах:

· з 14.08.1992 - прийнята на посаду податкового інспектора Державної податкової інспекції; 20.08.1993 присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби ІІІ рангу»; 20.09.1994 склала Присягу державного службовця; 25.11.1996 звільнена в порядку переведення;

· з 26.11.1996 - прийнята на посаду начальника відділу Ізмаїльської державної податкової адміністрації; 01.02.1997 присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби 2 рангу»; 01.03.2001 присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби 1 рангу»; 29.02.2012 звільнена в порядку переведення;

· з 01.03.2012 - призначена на посаду головного податкового ревізора Державної податкової служби України; 26.06.2013 звільнена в порядку переведення;

· з 27.06.2013 - призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області Міністерства доходів і зборів України; присвоєно 13 ранг державного службовця; 23.12.2013 присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової та митної справи І рангу»; 25.03.2015 звільнена в порядку переведення;

· з 26.03.2015 - призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби України; 06.06.2016 звільнена із займаної посади.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII.

У свою чергу, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі № 607/9429/17.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Частиною 18 ст. 37 Закону № 3723-XII було передбачено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Окрім цього, згідно з пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Відповідно до статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Згідно зі статтею 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу.

Приписами пункту 57 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби. Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Слід також зазначити, що спеціальним законом, який визначав статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII.

Цим законом визначено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Отже, як Законом № 889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону № 3723-ХІІ і Закону № 509-ХІІ та Порядку № 283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Разом із тим, згідно з пунктом 9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839), посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Тобто, наведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто, з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

З наведеного слідує, що в органах державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця.

Також, Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 у справі № 21-275а13 вказано, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (чинного на час роботи позивачки в податковому органі) дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 (справа № 586/965/16-а).

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у переведенні позивачки на пенсію державного службовця, адже станом на дату звернення із відповідною заявою ОСОБА_1 досягла пенсійного віку та мала необхідний спеціальний стаж державної служби (понад 20 років), що свідчить про наявність у неї права на призначення пенсії державного службовця.

Разом з тим, період роботи позивачки на різних посадах в податкових органах у період з 01.05.2016 по 06.06.2016 не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, з огляду на таке.

Як вже було зазначено вище, при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII) після 01.05.2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби.

При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби, зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23.12.2022 № 3-р/2022, в якому зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в Україні, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22.05.2024 по справі № 500/1404/23.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що стаж, набутий на посадах державної служби після 01.05.2016, зараховується до страхового стажу, а не стажу державної служби.

Разом з тим, щодо обраного позивачкою та застосованого судом першої інстанції способу захисту порушеного права колегія суддів зазначає наступне.

Для здійснення переведення на пенсію державного службовця визначальним елементом є саме зарахування відповідних періодів роботи до спеціального стажу державної служби. З огляду на це, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 27.10.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця із зарахуванням до стажу державної служби періодів її роботи з 14.08.1992 по 01.05.2016.

Щодо вимоги про обчислення пенсії з розрахунку 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 16.10.2025 № 389/15-32-10-02-12 та від 16.10.2025 № 390/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

При цьому апеляційний суд зазначає, що вказані довідки долучались позивачкою до заяви про перехід на пенсію держслужбовця та жодних зауважень щодо таких довідок у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області згідно зі спірним рішенням не було.

Щодо невідповідності форми довідок колегія суддів вважає такі доводи апелянта неспроможними, адже зазначені довідки видані уповноваженим суб`єктом владних повноважень за формою, визначеною приписами Порядку № 622.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуваним рішенням пенсійного органу позивачці безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, отже таке підлягає скасуванню.

Належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 27.10.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (з урахуванням пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу») із зарахуванням до стажу державної служби періодів її роботи з 14.08.1992 по 01.05.2016 та з обчисленням розміру пенсії в обсязі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок про складові заробітної плати від 16.10.2025 № 389/15-32-10-02-12 та від 16.10.2025 № 390/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Нормами ч. 2 ст. 315 КАС України, визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 420/40968/25 в частині обраного способу захисту порушеного права позивачки.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 420/40968/25 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 420/40968/25 в частині обраного способу захисту порушеного права.

Викласти третій абзац рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 420/40968/25 у наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 27.10.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (з урахуванням пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу») із зарахуванням до стажу державної служби періодів її роботи з 14.08.1992 по 01.05.2016 та з обчисленням розміру пенсії в обсязі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок про складові заробітної плати від 16.10.2025 № 389/15-32-10-02-12 та від 16.10.2025 № 390/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 420/40968/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

СуддіЮ.В. Осіпов В.О. Скрипченко