Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/5124/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5124/26

Категорія: 111020300Головуючий у суді І інстанції: Дубровна В. А. місце ухвалення: м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів:Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Федорова Олексія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року про повернення зустрічного позову адвоката Федорова Олексія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС в Одеській області) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу:

- з податку на доходи Фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 150 334,66 грн на бюджетний рахунок UA838999980333109341000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська обл./11010500;

- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 12 471,22 грн на бюджетний рахунок UA628999980313030063000015001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./Одеська міська ТГ/11011001;

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 9 020 грн на бюджетний рахунок UA518999980313050106000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Одеська міська ТГ/21081100.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України.

10 квітня 2026 року адвокат Федоров О. С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому заявив такі вимоги:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2025 року за №№ 18716/15-32-24-06-20; 18715/15-32-24-06-20; 18718/15-32-24-06-20; 18712/15-32-24-06-20; 18710/15-32-24-06-20.

- зобов`язати здійснити відповідні коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (код за РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року зустрічну позовну заяву залишено без руху з метою надання заяви про поновлення строку звернення до суду, з обов`язковим зазначенням обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, або докази дотримання строку звернення до суду.

14 травня 2026 року до суду першої інстанції надійшла заява адвоката Федорова О. С. про усунення недоліків позовної заяви, якою просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із зустрічним позовом та поновити такий строк.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду адвокат указав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надсилалися на адресу ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , яка не є її власністю. ОСОБА_1 не мала постійного місця проживання в Україні.

При цьому, ОСОБА_1 з 23 вересня 2022 року по 12 листопада 2024 року постійно проживала за кордоном, тобто більше 180 днів постійно проживала за кордоном та не мала постійного місця проживання та центру життєвих інтересів в Україні, а відтак не є резидентом у відповідності до п.п. 14.1.213. п.14.1 ст.14 ПК України. Податковим кодексом України не визначено обов`язок громадян України повідомляти контролюючий орган про місце свого проживання поза межами території України.

Також, на думку адвоката, на ОСОБА_1 не поширюються положення п.42.2 ст. 44 ПК України, що стосуються листування платника податків з контролюючим органом, оскільки вона втратила податкове резидентство в Україні та не могла отримувати листів від контролюючого органу за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки там не проживала, а іншого місця проживання в Україні в неї не було.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.

Мотивуючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що строк звернення до суду з даним позовом становить шість місяців (частина 2 статті 122 КАС України).

Спір у даній справі виник у зв`язку з оскарженням позивачкою податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області, прийнятих 23 квітня 2025 року.

Враховуючи, що позивачка звернулась до суду з даним позовом 10 квітня 2026 року, то шестимісячний строк звернення до суду, визначений абзацом 1 частиною 2 статті 122 КАС України, пропущений.

Щодо поважних причин пропуску строку звернення до суду, зазначених адвокатом позивачки, суд першої інстанції указав, що спірні податкові повідомлення-рішення були надіслані контролюючим органом засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих кодовий ідентифікатор № 0601138930436) на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 – АДРЕСА_2 , які повернулись за закінченням терміну зберігання, що, в силу вимог пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, вважаються належним чином врученими позивачці.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції про повернення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокат Федоров О. С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат указує на те, що 23.03.2026 між АО «Брати Федорови», в особі керівника ОСОБА_2 укладено договір з ОСОБА_1 про надання правової допомоги № 23/03/26-1 від 23.03.2026.

Підставою укладення такого договору стало те, що 23.03.2026 ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру судових рішень дізналась про відкриття провадження у справі № 420/5124/26 за позовом ГУ ДПС в Одеській області про стягнення з неї податкового боргу.

Проте, адвокат указує, що його довірителька не отримувала податкових повідомлень-рішень, акту перевірки та інших документів, на підставі яких визначено податковий борг, що є предметом розгляду у даній справі.

25.03.2026 адвокат направив на електронну адресу ГУ ДПС в Одеській області адвокатський запит щодо надання інформації про підстави виникнення податкового боргу та належним чином засвідчені копії акту перевірки, копію наказу про проведення перевірки та докази його вручення, копії рішень, податкових повідомлень рішень та докази їх вручення.

З відповіді контролюючого органу та долучених до неї матеріалів вбачається, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, податкові повідомлення-рішення, лист про надання інформації визначеної у запиті контролюючого органу, надсилалися ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, за вказаною адресою ОСОБА_1 не проживала, а перебувала за кордоном, що підтверджується відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Таким чином, адвокат указує, що його довірителька за зустрічним позовом була позбавлена можливості своєчасно оскаржити податкові повідомлення-рішення, оскільки не була належним чином повідомлена про їх прийняття та не отримувала відповідних рішень контролюючого органу.

Адвокат вважає, що суд першої інстанції фактично обмежився посиланням на факт направлення поштової кореспонденції, не встановивши реального моменту обізнаності апелянта та не надавши належної оцінки наданим доказам.

Скаржник також звертає увагу на те, що зустрічний позов безпосередньо пов`язаний із первісним позовом. Предметом первісного позову є стягнення податкового боргу, який виник саме на підставі спірних податкових повідомлень-рішень.

Відмова у прийнятті такого позову створює ситуацію, за якої суд розглядатиме питання стягнення податкового боргу без можливості судової перевірки законності рішень, за якими цей борг сформовано.

Такий підхід, на думку скаржника, суперечить принципам справедливого судочинства та ефективного судового захисту.

ГУ ДПС в Одеській області не скористалось правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а тому, відповідно до частини 2 статті 312 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16, від 21 серпня 2025 року у справі № 380/20996/24.

З урахуванням предмету цього позову строк звернення до суду починається з дня коли позивачка дізналась або повинна була дізнатися про наявність (прийняття відносно неї) саме оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції установлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2025 року було надіслано ГУ ДПС в Одеській області на податкову адресу позивачки ( АДРЕСА_2 ), що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.22).

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (далі – ПК України) встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 ПК України.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.3 статті 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

За приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17.

Водночас у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №640/9016/20, від 24 вересня 2025 року у справі № 520/7480/25.

Аналізуючи указані норми податкового законодавства та висновки Верховного Суду, колегія суддів відзначає, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яким направлялись позивачці спірні податкові повідомлення-рішення відсутня дата повернення поштового відправлення та причина за якою таке відправлення повернуто адресату.

За таких умов, колегія суддів вважає, що з наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити дату, з якою зв`язати початок перебігу шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.

Водночас, як було указано вище, приписи пункту 42.5 статті 42 ПК України прямо встановлюють, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Однак, у межах даної справи такий день в повідомленні про вручення поштовою службою не зазначений як і не зазначено причину повернення.

Слід указати, що порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі – Правила №270).

Відповідно до пункту 73 Правил № 270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Пунктом 86 Правил № 270 передбачено, що у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод (пункту 101 Правил № 270).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (пункт 102 Правил № 270).

Судом першої інстанції дотримання вимог Порядку № 270 при направленні позивачці поштової кореспонденції перевірено не було, а, отже, відповідно, хоча і встановлено дотримання контролюючим органом вимог ПК України при направленні позивачці податкових повідомлень-рішень, водночас не перевірено чи було поштове відправлення, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачці належним чином доставлено на її адресу та чи дотримано порядок його вручення.

Слід указати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2026 року по справі №520/22570/25, за подібних обставин справи, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили надмірний формалізм та встановивши дотримання відповідачем вимог ПК України щодо направлення позивачу податкових повідомлень-рішень не перевірили коли саме позивач фактично дізнався чи об`єктивно мав можливість дізнатись про їх наявність.

Продовжуючи свій висновок, Верховний Суд указав, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції у цій справі належним чином не встановили моменту, з якого позивач фактично дізнався або повинний був дізнатися про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, однак виходячи виключно з дотримання відповідачем вимог ПК України щодо їх направлення позивачу, дійшли висновку про пропуск позивачем строку на їх оскарження та відсутність поважних причин пропуску відповідного строку.

Далі суд касаційної інстанції продовжив, що за відсутності належно встановлених судом обставин, коли позивач фактично дізнався чи мав об`єктивно можливість дізнатись про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи заперечення отримання ним акта перевірки, на підставі якого їх було прийнято та належного доставлення на його адресу поштового відправлення, як висновок про момент, з якого позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, у цій справі, так і висновок про відсутність поважних причини пропуску строку на звернення до суду є передчасними.

Забезпеченню правової визначеності як складової принципу верховенства права, закріпленої у пункті 1 частини третьої статті 2 КАС України сприятиме підхід, за яким суд зобов`язаний встановити дату і час, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, для цілей вирішення питання про дотримання строку звернення до суду.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що за правилами КАС України питання дотримання строків звернення до суду може бути вирішене не лише на стадії до відкриття провадження у справі, а й – після.

Таким чином, ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви, у зв`язку з пропуском позивачкою шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, внаслідок чого наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної у цій справі ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За правилами пунктів 1, 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 250, 312, 320, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Федорова Олексія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року про повернення зустрічного позову – скасувати, а справу за зустрічним позовом адвоката Федорова Олексія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

СуддіО.І. Шляхтицький А.Г. Федусик