Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №400/10421/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10421/26

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

повний текст судового рішення

складено 27.08.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у визначенні за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини 1762 грн., тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок визначених за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті грошового забезпечення у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , які полягають у визначенні період з 18.06.2025 року по 30.09.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, тобто без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок визначених за період з 18.06.2025 року по 30.09.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

7. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 , які полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті грошового забезпечення у період з 18.06.2025 року по 30.09.2025 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

8. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 30.09.2025 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

9. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , які полягають у визначенні, обчисленні, нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період з 01.10.2025 року по 15.07.2026 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

10. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.10.2025 року по 15.07.2026 року включно, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги на оздоровлення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідного періоду проходження служби, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №240/401/26.

Не погодившись з ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу №400/10421/26 до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на розгляд об`єднаної палати у справі №240/401/26 передано питання, яке стосується саме періоду з 20.05.2023 року по 18.06.2025 року. Верховний Суд у постанові від 11.08.2026 року у справі №520/33165/25, описуючи справу №240/401/26, прямо зазначив: «одним із ключових питань, що підлягає вирішенню у цій справі, є правомірність визначення розміру грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 18 червня 2025 року із застосуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481» (пункт 18). Однак, як вказує апелянт, у справі №400/10421/26 питання застосування постанови №481 не виникає в жодному зі спірних періодів. Спірними періодами у цій справі є періоди з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, з 18.06.2025 року по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 року по 15.07.2026 року. Вимог за період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року у цій справі не заявлено - жодна з позовних вимог такого періоду не охоплює. Періоди з 18.06.2025 року по 30.09.2025 року, з 01.10.2025 року по 15.07.2026 року припадають на час після набрання законної сили судовим рішенням, яким пункт 2 постанови № 481 визнано протиправним та нечинним. Верховний Суд у справі №520/33165/25 розглядав спір, що стосувався саме цього - регулювання станом на 18.06.2025 року і після цієї дати, - і дійшов висновку, що правовою підставою такого позову «є не перевірка законності постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 чи порядку її застосування у період її дії, а правові наслідки втрати нею чинності та обов`язок відповідача [діяти] відповідно до нормативного регулювання, чинного після 18 червня 2025 року» (пункт 23). Саме на цій підставі Верховний Суд визнав, що «правовий висновок, який буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26, не є визначальним для вирішення спору», «оскільки не стосується того самого предмета спору та не охоплює вирішення правового питання, від якого залежить правильне вирішення цієї справи» (пункт 24), і що сам по собі факт перебування справи №240/401/26 на розгляді об`єднаної палати «не створював передбачених пунктом 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України правових підстав для зупинення провадження» (пункт 25). Цей підхід застосовний і до цієї справи: у частині періодів, що починаються з 18.06.2025 року, спір так само стосується нормативного регулювання, чинного після цієї дати, а не застосування постанови №481 у період її дії. Отже, як вказує апелянт, суд першої інстанції зупинив провадження, не встановивши подібності правовідносин і не оцінивши, чи матиме майбутній висновок об`єднаної палати значення для вирішення цього спору, як того вимагає пункт 5 частини другої статті 236 КАС України у тлумаченні Верховного Суду. Це, на думку апелянта, є неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, і порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання (пункти 1 і 4 частини першої статті 320 КАС України). Оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зупиняючи провадження по справі №400/10421/26, суд першої інстанції виходив з того, що на розгляді Верховного Суду перебуває адміністративна справа №240/401/26 за позовом колишнього військовослужбовця до прикордонного загону Державної прикордонної служби України з питань перерахунку та виплати за період з 29.01.2020 року по 15.06.2021 року та з 03.10.2022 року по 10.12.2025 року основних та додаткових видів грошового забезпечення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. 22.05.2026 року згідно ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справу №240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстав неоднакового застосування положення статей 7 та 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині кваліфікації чинності постанов Уряду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 236 КАС України визначені підстави для зупинення провадження у справі, як обов`язкові, так і факультативні.

Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Тобто, для зупинення справи на підставі зазначеного пункту обставини справи, яка зупиняється і яка перебуває на розгляді у палаті, повинні бути подібними.

У зазначеній справі позивач оскаржує правомірність обчислення розміру грошового забезпечення за період до 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року з урахуванням приписів пункту 4 постанови №704, тобто у період за виключенням періоду дії Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481.

Своєю чергою, необхідність передачі справи №240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

Так, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 року у справі №420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20.05.2023 року по 18.06.2025 року) редакції постанови №704.

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 року відповідно до постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, у період чинності постанови №481, а саме з 20.05.2023 року по 18.06.2025 року.

Водночас, колегія суддів вказує, що у справі яка розглядається, спірні правовідносини стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення за період до 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік і на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Тобто спірні правовідносини не охоплюють період чинності постанови №481 до її скасуванню в судовому порядку.

У той же час, у справі №240/401/26 спірним питанням є правомірність обчислення розміру грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 року по 18.06.2025 року з урахуванням приписів пункту 4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, що визнана нечинною та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025.

Отже, справи №400/10421/26 та №240/401/26 охоплюють різні часові періоди стосовно заявлених позовних вимог, які передані на розгляд палати.

Враховуючи викладене, вірними є доводи апелянта, що часові періоди у справах №400/10421/26 та №240/401/26 є відмінними, тому висновок об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26 не буде застосовним до спірних правовідносин у справі, що розглядається.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішенням по справі №240/401/26, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких умов, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали про зупинення провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи той факт, що судом першої інстанції постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі без наявності обґрунтованих підстав для такого зупинення, передбачених п.3 ч.1 ст.236 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.308, 311, 312, 315, 320, 321, 322; 325; 328; 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року у справі №400/10421/26 - скасувати.

Направити справу №400/10421/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

СуддіН.В. Вербицька К.В. Кравченко