Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/34100/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34100/25

Категорія 112030500Головуючий у суді І інстанції: Токмілова Л. М. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюк Г.В.

суддів:Федусик А.Г.

Шляхтицький О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі – Інститут), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи ЦО 17354/1, прийняте 09.07.2025.

Обґрунтування позовних вимог полягало у тому, що спірне рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № ЦО 17354/1 від 09.07.2025 прийнято усупереч принципів законності, об`єктивності, обґрунтованості, відкритості, із порушенням процедури, встановленої законом, без належного сповіщення про початок, процес та результати процедури переогляду рішення Медико-соціальної експертної комісії КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» № 100кс від 11.03.2024, яким позивачу було встановлено статус особи з інвалідністю II групи по зору безстроково.

На переконання позивачки, відповідач в порушення порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Порядок №1338), здійснив перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної комісії та скасував рішення про встановлення інвалідності за відсутності на те законних підстав, а тому, на її думку, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонального особи ЦО 17354/1, прийняте Інститутом 09.07.2025, що діє як Центр оцінювання функціонального стану особи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник Інституту подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено наступні підстави.

По-перше, підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, що підлягає перевірці була постанова слідчого, що не було встановлено судом першої інстанції.

Скаржник указує, що постанова слідчого є документом, який передбачений абз. 1 пункту 51 Порядку №1338.

Указане свідчить про те, що прізвище позивачки наявне серед осіб в постанові слідчого та рішення про призначення їй ІІ групи інвалідності слід було перевірити.

Ураховуючи вказані вище обставини, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством проведений ретельний аналіз всіх документів медико-експертної справи ОСОБА_1 та медичних документів, які містяться в електронній системі охорони здоров`я на її ім`я на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення II групи інвалідності.

На підставі викладеного, скаржник вважає, що експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування рішення МСЕК щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю II групи.

По-друге, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції приписів Порядку №1338, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25, у якій колегія суддів зазначила, що висновок судів про необхідність дотримання процедури, встановленої Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (далі - Інструкція №561), під час здійснення перевірки обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій, є юридично помилковим. Якщо Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я встановлює, що рішення про інвалідність було прийнято без належної клінічної бази або з порушенням критеріїв, визначених у медичних стандартах, вона може скасувати таке рішення заочно. У цьому випадку об`єктом перевірки є не сама особа (її фізичний стан), а легітимність та медична достовірність акта комісії, що перевіряється.

По-третє, скаржник наполягає на правомірності оскаржуваного рішення та хибності висновків суду першої інстанції про те, що Порядок №1338 не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням, що таке оцінювання має проводитися на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

По-четверте, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі – Положення №1317), в якому законодавець чітко розмежовує процесуальні дії щодо перевірки обґрунтованості прийнятих рішень та проведення медико-соціальної експертизи. Перша є формою перевірки медичної документації, а також медичного висновку на відповідність критеріям, визначеним Інструкцією №561. У випадку, якщо за результатами аналізу документів комісія виявляє очевидну відсутність правових або медичних підстав для встановлення групи інвалідності (наприклад, невідповідність діагнозу критеріям Інструкції №561), вона має повноваження скасувати таке рішення без призначення нового огляду особи.

ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви відзиву полягають у тому, що спірне рішення прийнято без належно передбачених підстав для перегляду рішення про встановлення особі інвалідності, без зазначення строку переогляду особи, інвалідність якої зазначена «з дитинства», на підставі постанови, прийнятої усупереч вимог статті 71 КПК України, отже, на підставі недійсного доказу; без повного обстеження та опитування особи, не дочекавшись прибуття особи на запрошення на обстеження, без належного повідомлення позивача про ініційоване провадження, яке мало для нього негативні наслідки, та без дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, та проведених необхідних досліджень на базі державних установ, передбачених чинним законодавством; рішення не ідентифікує акт МСЕК, що переглянуто та невірно вказана дата переглянутого рішення; рішення поширює свою силу на минулі правовідносини, що недопустимо – відтак, прийняте за результатами перегляду рішення не є обґрунтованим, мотивованим конкретними фактичними та юридичними підставами.

За таких обставин, позивачка вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій установлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно Довідки до акта огляду Обласної МСЕК серії 12 ААГ № 948619 від 11.03.2024 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства по зору.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі – Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та 08 листопада 2024 р. № 1276, якими було внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ з дати підписання цього наказу.

Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Далі, на адресу Інституту надійшла постанова слідчого ДБР від 31.01.2025 із списком осіб у кримінальному провадженні № 62024000000000923 для її виконання Центром оцінювання функціонального стану особи Інституту, в якому зазначена ОСОБА_1 за порядковим №1398.

Згідно аудіозапису телефонної розмови з оператором Центру оцінювання функціонального стану особи (050-729-477), долученого до позову, оператором Центру сповіщено ОСОБА_1 про те, що за її ідентифікаційними даними «…дані до Реєстру внесено 09.06, передано на експертну команду 18.06, справа на розгляді, стоїть викликати 23.06». Уточнено, чи є у неї саме запрошення на обстеження, та вказано, що 05.07 тільки відправлено запрошення на обстеження, термін прибуття до 26.07…..запрошення сформували…прямує до отримувача на адресу: 65005, Одеська область, Одеський район, вул. Михайлівська, 14/16, 35, на 5 відділення Укрпошти». ТТН Укрпошти від 05.07. – 0601167095082».

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № ЦО-17354/1 від 09.07.2025 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з дитинства по зору, безтерміново з 07.03.2024.

01.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

В протоколі про перерахунок пенсії зазначено, група інвалідності, причина – третя група, загальне захворювання; серія та номер МСЕК - № ЦО 17354/1, дата встановлення інвалідності – 09.07.2025, період встановлення інвалідності з 07.03.2024 довічно.

Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 26.09.2025 № 27614-26501/А-02/8-1500/25 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 09.07.2025 №ЦО17354/1 змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ з 07.03.2024. На зазначених підставах, з 07.03.2024 переведено на пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в результаті чого виникла переплата пенсії за період з 07.03.2024 по 31.07.2025 в сумі 259 814,00 грн. Переплату пенсії прийнято на облік згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.08.2025 № 2802, про що повідомлено листом від 07.08.2025 №1500-0404-8/134921.

Не погоджуючись із законністю рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № ЦО-17354/1 від 09.07.2025, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що суб`єктом владних повноважень не надано жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивачки, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивачка від проходження повного медичного обстеження відмовилась.

Вказане свідчить про недотримання Інститутом встановленого порядку прийняття оскаржуваного рішення та порушення процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення.

Крім того, на думку суду першої інстанції, відповідач порушив Закон України «Про адміністративну процедуру», який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів.

Як вважає суд першої інстанції, це виразилось у тому, що відповідач не повідомив ОСОБА_1 про здійснення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, яким їй встановлено ІІ групу інвалідності, а також не забезпечив право позивачки на участь в адміністративному провадженні.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі – Закон №2073-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону №2073-IX).

Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону №2073-IX).

Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Статтею 27 Закону №2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону №2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

За правилами статті 36 Закону №2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону №2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 71 Закону №2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Відповідно до статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є ухвалене Інститутом в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення), а саме рішення про скасування другої групи інвалідності, колегія суддів, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідає формі адміністративного акта, вважає необхідним зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1338.

Ураховуючи наведені вище норми та підстави позову щодо порушення процедури прийняття рішення, у цій справі перевірці підлягає дотримання суб`єктом владних повноважень – Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» процедури прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог зокрема, положень Закону №875-XII та Порядку №1338.

Закон №875-ХІІ визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 2 Закону №875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Стаття 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV визначає, що інвалідність – міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови №1207 від 25.10.2024 та №1276 від 08.11.2024, якими були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (як указано вище Порядок №1338), пунктом 1 якої затверджені:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Абзац 7 пункту 3 Порядку №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 1 Порядку №1338, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пункт 10 Порядку №1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно підпункту 2 пункту 8 Порядку №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Підпунктом 5 Порядку №1338 визначено, що під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має обов`язок діяти відповідно до Порядку.

Наведений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням.

При цьому, таке оцінювання має проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Колегія суддів зауважує, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком №1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене.

За приписами Порядку №1338 на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв`язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров`я.

Варто зазначити, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного, нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

За обставинами цієї справи, Експертною командою Інституту проведена перевірка обґрунтованості рішення, за результатом якої 09.07.2025 прийняте спірне рішення №ЦО 17354/1, яким змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ.

Суд першої інстанції також встановив, що згідно аудіозапису телефонної розмови з оператором Центру оцінювання функціонального стану особи (050-729-477), долученого до позову, оператором Центру сповіщено ОСОБА_1 про те, що за її ідентифікаційними даними «…дані до Реєстру внесено 09.06, передано на експертну команду 18.06, справа на розгляді, стоїть викликати 23.06». Уточнено, чи є у неї саме запрошення на обстеження, та вказано, що 05.07 тільки відправлено запрошення на обстеження, термін прибуття до 26.07…..запрошення сформували…прямує до отримувача на адресу: 65005, Одеська область, Одеський район, вул. Михайлівська, 14/16, 35, на 5 відділення Укрпошти». ТТН Укрпошти від 05.07. – 0601167095082».

Отже, відповідач запрошував ОСОБА_1 на обстеження і строк її прибуття був встановлений до 26.07.2025.

Однак, рішення щодо непідтвердження позивачці другої групи інвалідності, обґрунтованість встановлення якої є предметом перевірки, було прийняте 09.07.2025, тобто передчасно та за відсутності особи, без проведення медичного обстеження.

Тобто, відповідач, запрошуючи позивачку до клініки для проведення медичного обстеження на предмет перевірки законності висновку про встановлення їй ІІ групи інвалідності, фактично сам визнав те, що для перевірки законності висновку про встановлення інвалідності необхідна особлива присутність позивачки для проведення медичного обстеження.

Отже, колегія суддів вважає, що засідання експертної команди, проведене без виклику позивачки, є порушенням прав останньої на особисту участь, за наслідком якого 09.07.2025 прийнятий індивідуальний акт про необґрунтованість встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності.

Ураховуючи наведені встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що скасування рішення про встановлення особі інвалідності другої групи у такому випадку без проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивачки свідчить про порушення її прав та порушення процедури проведення перевірки обґрунтованості рішень.

Колегія суддів ураховує, що відповідач до суду не надав жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивачки, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивачка від проходження повного медичного обстеження відмовилась.

При цьому, у протоколі розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди від 09.07.2025, в пункті 9 експертна команда не зазначила жодної інформації щодо того чи приймалось рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи чи таке рішення не приймалося.

Відповідач, здійснивши перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії та вважаючи, що даних для встановлення ІІ групи інвалідності немає, мав прийняти рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи та направити позивачку на повне медичне обстеження на базі закладу охорони здоров`я, як вимагає Порядок №1338, із повідомленням особи про таке обстеження.

Натомість, відповідач без проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування та без виклику особи, прийняв рішення про відсутність даних для встановлення ІІ групи інвалідності та фактично скасував встановлену позивачу ІІ групу інвалідності.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать, що відповідачем була порушена процедура перевірки рішення МСЕК щодо позивачки з прийняттям нового рішення.

З урахуванням встановлених обставин у цій справи та наведених вище норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що недотримання відповідачем зазначеного порядку свідчить про порушення процедури при проведенні перегляду та повторного оцінювання осіб з інвалідністю, а тому рішення відповідача є необґрунтованим, має бути визнане протиправним і підлягає скасуванню.

Такі висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норм права у цій справі побудовані на останніх висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 25 серпня 2026 року по справі №420/37294/25, які, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховуються судом апеляційної інстанції.

У зазначеній справі №420/37294/25 Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що недотримання відповідачем порядку перевірки рішення МСЕК свідчить про порушення процедури при проведенні перегляду та повторного оцінювання осіб з інвалідністю, а тому рішення відповідача є необґрунтованим, має бути визнане протиправним і підлягає скасуванню.

Понад те, Верховний Суд не прийняв посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25, оскільки у наведеній відповідачем справі вирішувалось питання дотримання Інструкції №561, яка втратила чинність 01.01.2025 на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.12.2024 за №1925/43270. Інструкція №561 на час прийняття спірного рішення вже не діяла і не могла бути застосована до цих правовідносин.

За таких умов, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку №11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

СуддіА.Г. Федусик О.І. Шляхтицький