Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/17092/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17092/25

Суддя першої інстанції: Хлімоненкова М.В.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Одеса

Повний текст судового рішення складений: 24.03.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.205 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

зобов`язання нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 у сумі 85927,84грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

визнання протиправною бездіяльність щодо виплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.05.2025 включно;

зобов`язання нарахувати та виплатити на його користь індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 15.05.2025 включно у загальній сумі 385990,49грн. відповідно до норм абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 08.12.2010 по 15.05.2025 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 йому протиправно не виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до п.п.5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» із застосуванням базового місяця - січень 2008 у загальній сумі 85927,84грн. Крім того, з 01.03.2018 по 15.05.2025 також не нараховувалась та не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення із врахуванням абз.4, 5, 6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 4463,15грн. щомісячно. За розрахунками позивача, на його користь підлягає виплата індексації у розмірі 385990,49грн. Крім того, позивач вважає, що виплата спірних сум має бути здійснена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку №44 від 15.01.2004.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 у сумі 85927,84грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4061,55грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно у загальній сумі 88961,05грн. відповідно до норм абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. При цьому, січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, оскільки за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008. Суд визначив загальну суму, що підлягає до виплати у розмірі 85927,84грн.

Також, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на отримання індексації різниці грошового забезпечення відповідно до приписів абз.4, 5, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 4061,55грн. щомісячно, оскільки грошовий дохід позивача у березні 2018 збільшився на 401,6грн., а сума можливої індексації становила 4463,15грн. Суд вважав, що період, за який позивач набув права на індексацію – з 01.03.2018 по 28.01.2020, а тому визначив загальну суму до виплати у розмірі 85927,84грн. Стосовно періоду з 29.01.2020 по 15.05.2025 суд зауважив про наявність судового рішення у справі №420/17093/25, на виконання якого військова частина здійснила позивачу перерахунок грошового забезпечення (з 29.01.2020 по 19.05.2023), виходячи із розміру прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік, а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Окрім наведеного, суд вважав, що виплата спірних сум індексації має бути здійснена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: позивач – скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове в цій частині, яким позов задовольнити повністю; відповідач – скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що у період з 01.03.2018 по 15.05.2025 чергового підвищення тарифних ставок (окладів) не відбулось, тому за весь цей період, в тому числі з 29.01.2020 по 15.05.2025 у нього виникло право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4061,55грн. в місяць відповідно до абз.6 п.5 Порядку №1078. Крім того, позивач зазначає, що судовим рішенням у справі №420/17093/25 перерахунок грошового забезпечення стосувався періоду з 29.01.2020 по 19.05.2023, в той час як позовні вимоги у даній справі визначено за період до 15.05.2025.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність бездіяльності щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із визначенням базового місяця січня 2008, посилаючись на телеграму МОУ від 31.12.2015, відповідно до якої індексація не нараховується військовослужбовцям до окремого роз`яснення. Крім того, апелянт зазначає, що виплата індексації здійснюється у межах наявного фінансового ресурсу військової частини. Також, індексація у березні 2018 не нараховалася позивачу, у зв`язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу. Окремо зауважено на положеннях абз.18 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», якими зупинено на 2023 дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Також, на думку скаржника, виплата коштів на виконання рішення суду носить разовий характер і не підлягає під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати».

Розгляд апеляційної скарги у справі здійснюється апеляційним судом у змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08.12.2010 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2025 №137 виключений зі списків особового складу та знятий із усіх видів забезпечення.

Сторонами не заперечується, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 у період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а також фіксована індексація грошового забезпечення відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 у період з 01.03.2018 по 15.05.2025.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ.

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1-2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також, Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-Х1І).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Крім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 15.12.2015 на момент виникнення спору) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

В редакції від 24.02.2016, 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним.

В редакції 15.03.2018 п.5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Відповідно до змісту п.5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць.

Окрім того, відповідно до п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018.

Таким чином, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 є базовим місяцем для нарахування позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 31.07.2024 у справі №200/4613/22 обираючи спосіб захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, суд має дослідити питання обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення та вказати у судовому рішенні конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, врахувавши коефіцієнт індексації та прожитковий мінімум, перевіривши наведений розрахунок на Калькуляторі розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp) та на офіційному сайті Мінфіну України (https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/), колегія суддів погоджується з позицією позивача, що за спірний період він має право на виплату індексації, із застосуванням базового місяця січень 2008, в загальній сумі 85927,84грн.

Також, із системного аналізу абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що ним врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Тому, з огляду на вимоги абз.4 п.5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.

В свою чергу, у випадку, коли відповідна умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Так, з довідки про нараховане грошове забезпечення позивача вбачається, що у лютому 2018 грошове забезпечення склало 8105,04грн., у березні 2018 - 8506,64грн.

Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 склав 401,6грн. (8506,64грн. - 8105,04грн.).

Враховуючи розмір прожиткового мінімуму у березні 2018 (1762грн.), величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у березні 2023, з моменту підвищення посадового окладу у січні 2008 (253,3%), встановлено, що розмір можливої індексації в березні 2018 складає 4463,15грн. (1762грн. х 253,3%).

На підставі зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці, починаючи з 01.03.2018, виходячи з фіксованої величини у розмірі 4061,55грн. щомісячно (4463,15грн.- 401,6грн.).

Стосовно періоду, за який позивачу належить виплата індексації у відповідності до положень абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, слід зазначити наступне.

Так, при вирішенні справи, суд першої інстанції врахував обставини того, що на виконання судового рішення у справі №420/17093/25 військова частина здійснила позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня відповідного календарного року,

З цих підстав суд першої інстанції вважав, що позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 4061,55грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 28.01.2020.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на двох підставах: по-перше, рішення суду №420/17093/25 охоплювало період перерахунку грошового забезпечення по 19.05.2023, натомість в даній справі, визначений для виплати індексації, період становить по 15.05.2025; по-друге, з 01.03.2018 по 15.05.2025 не відбулось чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, що є підставою для виплати індексації відповідно до абз.6 п.5 Порядку №1078.

Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що оклад позивача збільшувався з 29.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 та право на таке підвищення встановлено судовим рішенням у справі №420/17093/25, що є підставою для перегляду питання щодо підстав для отримання індексації-різниці грошового забезпечення.

Тобто, в даному випадку, для позивача березень 2018 не є останнім місяцем підвищення його доходу, оскільки встановлено, що у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 його грошове забезпечення перераховано на підставі рішення суду із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Таким чином, слід дійти висновку про наявність у позивача правових підстав для нарахування та виплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.01.2020, що вірно встановлено при вирішенні справи в рішенні Одеського окружного адміністративного суду.

Надалі, слушними є зауваження позивача щодо періоду, починаючи з 20.05.2023 по 15.05.2025.

Так, п.3 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX зупинено на 2023 дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, з 01.01.2023 зупинено дію ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

З цих підстав грошове забезпечення позивача у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не підлягало індексації, шо свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Далі, враховуючи, що з 01.01.2024 на законодавчому рівні не відбулось підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, а також зважаючи на відсутність доказів перерахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням іншої величини, що була встановлена станом на 01.03.2018, колегія суддів вважає, що позивачу підлягає нарахуванню та виплата щомісячна індексації у розмірі 4061,55грн. за період з 01.01.2024 по 15.05.2025.

Вказані обставини залишено поза увагою суду першої інстанції, чим обмежено законне право позивача на отримання фіксованої величини індексації грошового забезпечення та мало наслідком невірний обрахунок загальної суми, що підлягає до виплати, у зв`язку з чим слід зазначити наступне.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №360/1086/23 для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевіряти обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розраховувати їх і, відповідно, у судовому рішенні указувати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Таким чином, сума до виплати з боку військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020, з 01.01.2024 по 15.05.2025 (39міс.13дн.) у загальному розмірі становить 160160,52грн. (158400,45грн. (39міс.х4061,55грн.) + 1760,07грн. (13дн.х135,39грн. (4061,55грн./30)).

Щодо здійснення нарахування та виплати позивачу сум індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (надалі - Порядок №44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Згідно пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Підсумовуючи наведене, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача правових підстав на отримання індексації-різниці у період з 01.01.2024 по 15.05.2025, що, як наслідок, вплинуло на загальну суму, яка підлягає до виплати на виконання вказаного судового рішення, тому в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 28.01.2020, з 01.01.2024 року по 15.05.2025 року.

Ухвалити в цій частині постанову, якою визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 28.01.2020, з 01.01.2024 року по 15.05.2025 року відповідно до норм абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 28.01.2020, з 01.01.2024 року по 15.05.2025 року відповідно до норм абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 у розмірі 4061,55грн. щомісячно, у сумі 160160,52грн., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційних скарг покласти на ОСОБА_1 та військову частину НОМЕР_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

СуддіС.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв