Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/38986/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38986/25

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А

Місце та час укладення судового рішення «--:--»: м.Одеса

Повний текст судового рішення складений: 05.05.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз.4 п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; зобов`язання нарахувати та виплатити йому одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз.4 п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 18.04.2022 позивач (17.03.2000р.н.) призваний на військову службу по мобілізації. 15.10.2022 під час виконання бойового завдання в складі зведеної оперативно-тактичної штурмової групи, приймаючи безпосередньо участь в бойових діях під час захисту Батьківщини, в районі населеного пункту Нова Кам`янка Бериславського р-ну Херсонської обл., отримав травмування (вибухову травму, закриту черепно мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму). Наразі, позивач продовжує проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . У подальшому, у зв`язку з прийняттям постанови КМУ №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 14.10.2025, в якому просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000грн. на підставі абз.4 п.4 вказаної постанови (військовослужбовцям, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) виплачується у повному обсязі винагорода у розмірі 1млн. грн.). Однак, за результатом розгляду рапорту, позивач отримав відмову, мотивовану тим, що він у періоди з 02.12.2022 по 06.12.2022, з 30.09.2024 по 13.06.2025 самовільно залишив військову частину. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.06.2025 у справі №336/2828/25 його звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, визначене ч.5 ст.407 КК України, для проходження військової служби; кримінальне провадження за фактом вчинення правопорушення на підставі ч.5 ст.407 КК України закрито. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що він не притягався до кримінальної відповідальності, а тому має право на отримання винагороди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 позов задоволено частково; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз.4 п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» службовим листом від 07.11.2025 №169/10475; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 належним чином розглянути рапорт ОСОБА_2 з урахуванням всіх обставин та прийняти за результатами такого розгляду вмотивоване рішення про виплату винагороди або відмову у ній; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що військова частина безпідставно ототожнює процесуальну стадію повідомлення про підозру (згідно ч.5 ст. 407 КК України) із самим фактом притягнення до відповідальності, посилаючись на п.14 ч.1 ст.3 КПК України. Суд вказав, що відповідач не довів під час розгляду справи, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився. Разом з цим, у рішенні зауважено стосовно того, що відмовляючи у задоволенні рапорту позивача від 14.10.2025, відповідач не надав оцінки тому, чи ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни за самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 у періоди з 02.12.2022 по 06.12.2022, з 30.09.2024 по 13.06.2025. Також, враховано, що до суду не надано жодних доказів притягнення за СЗЧ позивача до дисциплінарної відповідальності. Вказані обставини суд першої інстанції вважав як не розгляд рапорту по суті.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: позивач – скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги; відповідач – скасувати повністю судове рішення та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що після встановлення судом факту наявності у нього права на отримання спірної винагороди та протиправності відмови у її виплаті, єдиним належним та ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1млн.грн. Позивач вважає, що обраний судом першої інстанції захист порушених прав є неефективним та не забезпечує повного вирішення спірних правовідносин. Крім того, позивач звертає увагу на те, що право на виплату винагороди не залежить від факту подання військовослужбовцем рапорту на її отримання, оскільки саме військова частина, у якій особа проходить військову службу, за наявності визначених підстав, зобов`язана вчинити усі необхідні дії для одержання військовослужбовцем усіх належних сум грошового забезпечення.

В свою чергу, апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що у позивача відсутнє право на отримання винагороди, передбаченої постановою КМУ №153 від 11.02.2025, оскільки він входить до кола осіб, визначених абз.5 п.4 вказаної постанови. Вказане мотивоване перебуванням позивача, в період проходження військової служби, у СЗЧ: з 02.12.2022 по 06.12.2022, з 30.09.2024 по 13.06.2025. Оскільки, у зазначені періоди військова служба позивача була призупинено, тому станом на дату набрання чинності постанови КМУ №153 (13.02.2025), він вважається таким що не проходив військову службу. Також, в апеляційній скарзі вказано про недоцільність повторного розгляду рапорту позивача, позаяк такий рапорт розглянутий із наданням розгорнутої та вмотивованої відмови.

Розгляд апеляційної скарги у справі здійснюється апеляційним судом у змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 18.04.2022 призваний на військову службу по мобілізації, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 .

З моменту призову на військову службу по вересень 2024 позивач проходив військову службу у НОМЕР_4 окремій гірсько-штурмовій бригаді (військова частина НОМЕР_2 ); з червня 2025 по теперішній час - у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 8 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_5 механізованого батальйону, що не заперечується сторонами.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1725 від 15.05.2022, ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання 15.08.2022 в складі зведеної оперативно-тактичної штурмової групи, приймаючи безпосередньо участь в бойових діях під час захисту Батьківщини, в районі населеного пункту Нова Кам`янка Бериславського району Херсонської області під час проведення штурмових дій, внаслідок вогневого ураження противником силам Збройних Сил України із артилерійських гармат крупних калібрів, танків, мінометів, бойових машин піхоти, стрілецької зброї та протитанкових ручних засобів; від розриву снарядів та їх наслідку отримав поранення і травмування, а саме: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму.

14.10.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив здійснити йому виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1млн. грн., передбаченої постановою КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з підстав, визначених абз.4 п.4 вказаної постанови.

За результатом розгляду рапорту, військова частина НОМЕР_1 листом від 07.11.2025 №169/10475 повідомила позивача про відсутність на те правових підстав, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №187 від 15.06.2025 ОСОБА_1 повернувся після самовільного залишення військової частини НОМЕР_6 та був відсутній на військовій службі без поважних причин у періоди з 02.12.2022 по 06.12.2022 та з 30.09.2024 по 13.06.2025.

Стосовно обставин щодо притягнення позивача до кримінальної/дисциплінарної відповідальності, в матеріалах справи наявні наступні докази:

1)Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 18.02.2023 №634/кп, яким ОСОБА_1 , за порушення вимог ст.ст.6, 11, 12, 16, 30, 37, 49, 125 Статуту ЗСУ, ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, відсутність на службі без поважних причин з 02.12.2022 по 07.12.2022, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді суворої догани.

2)Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 11.10.2024 №4697/кл, яким ОСОБА_1 , за порушення вимог ст.ст.6, 11, 12, 13, 16, 30, 37 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, відсутність на службі з 30.09.2024 по теперішній час, вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності по поверненню.

3)Ухвала Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.06.2025 у справі №336/2828/25 (набрала законної сили 14.06.2025), якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, в порядку, передбаченому ч.5 ст.401 КК України, для продовження проходження військової служби; кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №62025080100000006 від 01.01.2025 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, закрито.

4)Довідка військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2025 №169/11220 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, відповідно до якої станом на 13.02.2025 за ОСОБА_1 не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення та дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився.

Позивач, не погоджуючись з діями військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1млн. грн., визначеною постановою КМУ №153 від 11.02.2025 на підставі абз.4 п.4 вказаної постанови, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі – Закон України №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон України №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону України №2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону №2011-XII).

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (набрала чинності 13.02.2025), п.2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі - постанова №153).

Згідно п.3 постанови №153 учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 постанови №153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За аналізом змісту положень постанови КМУ №153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

вік прийняття або призову на військову службу до 25 років;

бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років;

проходити військову службу;

брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Відповідно до обставин даної справи, 14.10.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1млн. гривень на підставі абз.4 п.4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153, а саме як військовослужбовець, який призваний на військову службу під час воєнного стану у 22-річному віці та який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій внаслідок чого 15.10.2022 отримав травмування, пов`язане із захистом Вітчизни, що підтверджується довідкою про обставини травми військової частини НОМЕР_2 №1725 від 22.05.2023.

Проте, військова частина відмовила у задоволенні рапорту, посилаючись на те, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 двічі самовільно залишав військову частину: а саме з 02.12.2022 по 06.12.2022, з 30.09.2024 по 13.06.2025.

Тобто, спірним питанням в даній справі є встановлення обставин щодо притягнення позивача до кримінальної та іншої відповідальності по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 .

Колегія суддів враховує, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.06.2025 у справі №336/2828/25 (набрала законної сили 14.06.2025), звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, в порядку, передбаченому ч.5 ст.401 КК України, для продовження проходження військової служби (за самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 з 30.09.2025); кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №62025080100000006 від 01.01.2025 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, закрито.

Слід зазначити, що при вирішенні справи, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на те, що відповідач безпідставно ототожнює процесуальну стадію повідомлення про підозру (згідно ч.5 ст.407 КК України) із самим фактом притягнення до відповідальності.

Позивача не було засуджено до кримінальної відповідальності, вирок відносно нього відсутній, що не спростовано відповідачем.

Крім того, апелюючи проти висновків суду першої інстанції, доводячи позицію стосовно того, що позивач належить до кола осіб, визначених абз.5 п.4 постанови №153, військова частина надала до суду наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 18.02.2023 №634/кп, яким ОСОБА_1 , за порушення вимог ст.ст.6, 11, 12, 16, 30, 37, 49, 125 Статуту ЗСУ, ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, відсутність на службі без поважних причин з 02.12.2022 по 07.12.2022, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді суворої догани.

Згідно ст.26-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ строк дії дисциплінарних стягнень з дня їх оголошення військовослужбовцю становить: сувора догана - три місяці.

Тобто, станом на день набрання чинності постанови №153, строк дії дисциплінарного стягнення щодо позивача, накладене наказом від 18.02.2023 №634/кп, є таким, що закінчився, а тому не може прийматись до уваги, оскільки постановою №153 визначено про наявність діючих та непогашених стягнень.

Більш того, суд апеляційної інстанції враховує довідку військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2025 №169/11220 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, відповідно до якої станом на 13.02.2025 за ОСОБА_1 не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення та дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився.

Таким чином, доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 щодо відповідності позивача критеріям абз.5 п.4 постанови №153 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що обраний судом першої інстанції захист порушених прав шляхом зобов`язання відповідача належним чином розглянути рапорт від 14.10.2025 є неефективним та не забезпечує повного вирішення спірних правовідносин.

В апеляційній скарзі військова частина також наголошує про недоцільність повторного розгляду рапорту позивача від 14.10.2025.

Як зазначалось вище, таких висновків суд першої інстанції дійшов з тих мотивів, що у відповіді на рапорт відповідач не надав оцінки тому, чи ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни за самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 у періоди з 02.12.2022 по 06.12.2022, з 30.09.2024 по 13.06.2025.

Оскільки вказані факти встановлені та спростовані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень, оскільки відповідає вимогам, визначеним абз.4 п.4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025 - признаваний на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років та отримав травмування, пов`язане із захистом Вітчизни.

За висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз.4 п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Підсумовуючи викладене вище у даній постанові, колегія судів доходить висновку, що судове рішення суду першої інстанції, в порядку ст.317 КАС України, підлягає скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовльнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

СуддіС.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв