Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/32146/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32146/25

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 14.05.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

19.09.2025 Міністерство внутрішніх справ України звернулося до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 12.09.2025 у виконавчому провадження №72564722 про накладення штрафу; визнання протиправною та скасування постанови від 12.09.2025 у виконавчому провадження №72564722 про накладення штрафу у розмірі 10200грн., за повторне невиконання без поважних причин судового рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відмовлено у задоволенні позову з підстав повторного не виконання судового рішення без поважних причин.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апелянт зазначає про виконання судового рішення шляхом призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно листа від 21.03.2024 №7862-2024.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №420/403/23 (набрало законної сили 03.05.2023) зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності на підставі висновку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 19.10.2022.

25.05.2023 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/403/23. /т.1 а.с.85-86/

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.08.2023 відкрито виконавче провадження №72564722 з виконання виконавчого листа №420/403/23.

Відповідно до п.2 вищезазначеної постанови боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. /т.1 а.с.87-88/

Листом Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.2024 №7862-2024 повідомлено Головне управління Національної поліції в Одеській області про те, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №420/403/23 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі висновку ГУНП в Одеській області від 19.10.2022. /т.1 а.с.102-104/

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.04.2024, на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження №47564722 у зв`язку із виконанням судового рішення у справі №420/403/23.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №420/15467/24 визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.04.2024 про закінчення виконавчого провадження №72564722.

У вищезазначеному судовому рішенні, суд дійшов висновку про те, що на підтвердження факту виконання рішення Одеського окружного адміністративного від 23.10.2024 у справі 420/15467/24, Міністерством внутрішніх справ України, як державному виконавцю, так й до суду не надано рішення про призначення ОСОБА_1 грошової допомоги. Так, лист від 21.03.2024 №7862-2024 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не може вважатися, на думку судової колегії, рішенням про призначення грошової допомоги на виконання судового рішення, оскільки за своєю суттю фактично є звичайним повідомленням.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.04.2025 відновлено виконавче провадження №72564722. /т.1 а.с.111-112/

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2025 у виконавчому провадженні №72564722 накладено на боржника – Міністерство внутрішніх справ України штраф у розмірі 5100грн. за не виконання судового рішення.

Відповідно до п.2 вищезазначеної постанови боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. /т.1 а.с.129-131/

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №320/39591/25 (набрало законної сили 23.12.2025) відмовлено у задоволенні адміністративного позову Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2025 у виконавчому провадженні №72564722 про накладення штрафу у розмірі 5100грн.

У вищезазначеному судовому рішенні, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець, після скасування у судовому порядку своєї постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.04.2024 на підставі листа Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.2024 №7862-2024, отримавши аналогічний лист від Міністерства внутрішніх справ України із заявою про закінчення виконавчого провадження, правомірно прийняв 30.07.2025 постанову про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні №72564722 у розмірі 5100грн. за невиконання судового рішення без поважних причин.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.09.2025 у виконавчому провадженні №72564722 накладено на боржника – Міністерство внутрішніх справ України штраф у розмірі 10200грн. за повторне не виконання судового рішення. /т.1 а.с.147-148/

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу за повторне невиконання без поважних причин судового рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (надалі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, згідно ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 3 вищезазначеної статті встановлено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Статтею 75 Закону України №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200грн.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є повторне невиконання судового рішення без поважних причин

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегією суддів встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №420/403/23 (набрало законної сили 03.05.2023) зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності на підставі висновку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 19.10.2022.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2025 у виконавчому провадженні №72564722 накладено на боржника – Міністерство внутрішніх справ України штраф у розмірі 5100грн. за не виконання судового рішення.

Відповідно до п.2 вищезазначеної постанови боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. /т.1 а.с.129-131/

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №320/39591/25 (набрало законної сили 23.12.2025) відмовлено у задоволенні адміністративного позову Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.07.2025 у виконавчому провадженні №72564722 про накладення штрафу у розмірі 5100грн.

У вищезазначеному судовому рішенні, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець, після скасування у судовому порядку своєї постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.04.2024 на підставі листа Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.2024 №7862-2024, отримавши аналогічний лист від Міністерства внутрішніх справ України із заявою про закінчення виконавчого провадження, правомірно прийняв 30.07.2025 постанову про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні №72564722 у розмірі 5100грн. за невиконання судового рішення без поважних причин.

За правилами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №72564722, у період з 30.07.2025 по 12.09.2025, Міністерством внутрішніх справ України не надано державному виконавцю доказів призначення Грабовській О.М. грошової допомоги, що б свідчило про належне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №420/403/23.

Враховуючи повторне не надання Міністерством внутрішніх справ України доказів виконання судового рішення у справі №420/403/23, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови від 12.09.2025 у виконавчому провадженні №72564722 про накладення на боржника – Міністерство внутрішніх справ України штрафу у розмірі 10200грн. за повторне не виконання судового рішення.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає його без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство внутрішніх справ України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

СуддіС.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв