Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/25272/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25272/25

Головуючий І інстанції: Бутенко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 30.10.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25.07.2025р. адвокат Меламед В.Б., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо перебування позивача, як представника групи громадян України, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами, які постійно проживають на території України;

- зобов`язати відповідача усунути дискримінацію шляхом: скасування всіх змін, внесених до електронної пенсійної справи позивача в режимі «макетної обробки»; скасування результатів розрахунків пенсії (протоколів розрахунку) від 24.10.2022р. і від 25.10.2024р.; застосування до позивача загального порядку поновлення, нарахування та розрахунку пенсії без ручного та «макетного» втручання; вчинення позитивних дій, зокрема включення позивача до кола осіб, яким проводяться індексація, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії; розроблення та впровадження заходів щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон; нарахування та виплати компенсації за майнову шкоду в сумі 622811 грн. та за моральну шкоду в сумі 250000 грн.; перерахунку поточної та недоотриманої пенсії за період з 07.10.2009р. по 05.12.2017р. та з 01.01.2018р. по момент виконання судового рішення на підставі законодавства в редакції, чинній на момент виконання судового рішення, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після поновлення виплати пенсії на підставі судових рішень відповідач здійснює її виплату без осучаснення, без автоматичних перерахунків, індексації і масових перерахунків, передбачених ст.ст.27,28,42 і п.п.4-1,4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановивши в його електронній пенсійній справі особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що, на думку позивача, є проявом дискримінації за місцем проживання.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що всі ухвалені щодо позивача судові рішення виконані в межах покладених ними зобов`язань, а жодним із них не покладено на відповідача обов`язку здійснювати перерахунки пенсії позивача з 06.12.2017р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо нездійснення перерахунку і виплати пенсії позивача у відповідності до ст.ст.27, 28, ч.ч.2, 3 ст.42 та п.п.4-1, 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251 та від 20.02.2019р. №124. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача у відповідності до зазначених норм з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області на користь позивача судовий збір у розмірі - 484,48 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області 20.11.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду 1-ї інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що всі судові рішення щодо позивача ним виконані. При цьому, позивачем не доведено завдання йому матеріальної та моральної шкоди, а кошти ПФУ не можуть використовуватись на її відшкодування. У свою чергу, як зазначає ГУ ПФУ в Одеській області, вимога про компенсацію втрати частини доходів є необґрунтованою.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Позивач, в свою чергу, 01.12.2025р. також подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, не визначив дату (період), з якої такий перерахунок має бути здійснений, що унеможливлює фактичне виконання судового рішення. Крім того, апелянт підтримав доводи позовної заяви про дискримінаційний характер дій відповідача, застосування ним «макетної обробки» електронної пенсійної справи на підставі листа ПФУ від 17.02.2015р. №4626/02-40 та наявності підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди, у зв`язку із чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025р. та від 06.01.2026р. відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами учасників справи та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

19.12.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянином України, якому було призначено пенсію за віком. У зв`язку з виїздом позивача у 2000р. на постійне місце проживання до Держави Ізраїль виплату йому пенсії було припинено.

У подальшому права позивача на пенсійне забезпечення неодноразово були предметом судового розгляду, а саме судовими рішеннями:

- П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019р. у справі №815/2968/18 ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та здійснити її виплату з 06.12.2017р.;

- Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2021р. у справі №420/12791/20 ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за період з 07.10.2009р. по 05.12.2017р.;

- Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022р. у справі №420/20264/21, ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано здійснити перерахунок і виплату пенсії позивача за період з 07.10.2009р. по 05.12.2017р. як непрацюючої особи з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень та індексації відповідно до ст.ст.27, 28, 42 та п.п.4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням раніше виплачених сум;

- Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2022р. у справі №420/7176/22 ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано здійснити виплату позивачу пенсії на визначений ним банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

На виконання зазначених судових рішень ГУ ПФУ в Одеській області рішенням від 15.04.2021р. за допомогою модуля «Макетна обробка» було проведено поновлення пенсії позивача за період з 07.10.2009р. по 05.12.2017р. в розмірі 544 грн., а рішенням від 24.10.2022р. проведено перерахунок пенсії за цей же період, сума доплати за яким склала 90329,38 грн.

Зазначена сума фактично зарахована на банківський рахунок позивача 25.11.2024р.

Згідно з протоколом розрахунку пенсії, у графі «Особливості» відповідачем було зазначено: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 року по довічно».

19.05.2025р. постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/7176/22 встановлено, що рішення в цій справі не виконане, оскільки станом на 31.03.2025р. виплата пенсії позивачу не здійснювалась. Для поновлення виплати пенсії «в твердому розмірі» з 01.01.2018р. відповідач листом від 13.06.2025р. №1500-0308-5/107952 звернувся до Пенсійного фонду України щодо обробки електронної пенсійної справи позивача модулем «Макетна обробка». ПФУ повернув цей лист без опрацювання з посиланням на відсутність у рішенні суду у справі №420/7176/22 зобов`язань щодо продовження виплати пенсії з 06.12.2017р. та здійснення перерахунків пенсії.

Листом від 24.07.2025р. за №1500-0401-8/128347 відповідач повідомив ОСОБА_1 та його представника про умови поновлення виплати пенсії.

Вважаючи, що встановлення відповідачем у графі «Особливості» зазначеної позначки позбавляє його права на перерахунок та підвищення пенсії відповідно до вимог ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та є проявом дискримінації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а жодне з вказаних судових рішень не містить застережень щодо встановлення пенсії ОСОБА_1 в твердому розмірі та стосовно непоширення на нього масових перерахунків.

Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні решти позовних вимог, зокрема щодо розроблення анти-дискримінаційних заходів, які не належать до компетенції ГУ ПФУ в Одеській області, та встановлення судового контролю.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009р. за №25-рп/2009 п.2 ч.1 ст.49 та друге речення ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, які передбачали припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном, визнано неконституційними. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06) також вказав, що поставлення права на отримання пенсії в залежність від місця проживання особи порушує ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу до неї.

Закон №1058-IV не містить норм, які б передбачали особливий порядок обчислення чи виплати пенсії особам, які постійно проживають за кордоном, або встановлення виплати пенсії, поновленої на виконання рішення суду, «в твердому розмірі», без проведення перерахунків, передбачених цим Законом.

За приписами ст.28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків необхідного страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч.2 ст.42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України, який постановою від 20.02.2019р. №124 затвердив «Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», а коефіцієнти збільшення встановлювались у відповідні роки постановами Кабінету Міністрів України, зокрема від 01.04.2020р. №251, від 22.02.2021р. №127, від 16.02.2022р. №118, від 24.02.2023р. №168, від 23.02.2024р. №185.

Відповідно до ч.3 ст.42 Закону №1058-IV, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до ст.28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють).

При цьому, слід зазначити, що п.п.4-1, 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено перерахунок раніше призначених пенсій з 01.10.2017р. із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

Зазначені перерахунки здійснюються пенсійним органом в силу прямого припису закону, автоматично за матеріалами пенсійних справ та без додаткового звернення пенсіонера, і жодна норма чинного законодавства не виключає з їх дії пенсіонерів, виплата пенсії яким поновлена на підставі рішення суду.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області, колегія суддів зазначає про таке.

Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на її перерахунок та підвищення нарівні з іншими пенсіонерами. Жодне зі судових рішень, ухвалених на користь позивача, не встановлювало йому пенсію «в твердому розмірі» чи таку, що «не підлягає масовим перерахункам». Відтак, встановлення відповідачем у графі «Особливості» протоколу розрахунку пенсії позначки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 року по довічно» не ґрунтується ні на законі, ні на судових рішеннях і фактично усуває позивача від дії ч.ч.2, 3 ст.42 Закону №1058-IV.

Посилання відповідача на те, що попередні судові рішення не покладали на нього обов`язку здійснювати перерахунки пенсії позивача, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки наведений обов`язок виникає безпосередньо з закону та не потребує окремого судового припису.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу. Перерахунок пенсії за правилами ст.42 Закону №1058-IV не є дискреційним повноваженням, оскільки закон не надає суб`єкту владних повноважень можливості вибору між кількома варіантами поведінки.

При цьому, суд 1-ї інстанції не визначав розміру пенсії позивача, а лише зобов`язав відповідача здійснити перерахунок у відповідності до вимог закону.

Решта доводів апеляційної скарги відповідача (щодо відсутності підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди і компенсації втрати частини доходів) стосуються позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, а тому не впливають на правильність оскаржуваного рішення в тій частині, в якій позов задоволено.

Так само безпідставним є і посилання на неможливість стягнення судових витрат з пенсійного органу, оскільки відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області відсутні.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає, що за приписами ч.ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а відповідно до ч.4 ст.245 цього ж Кодексу, у разі задоволення позову суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити визначені дії.

При цьому, резолютивна частина рішення має бути сформульована лише таким чином, щоб забезпечити її чітке та однозначне виконання.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача, не визначив період, за який відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача. Крім того, у абзаці 2 резолютивної частини рішення суд визнав «бездіяльність» відповідача, не зазначивши, що вона є протиправною, що не відповідає способу захисту, передбаченому п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що зобов`язання здійснити перерахунок пенсії без визначення періоду такого перерахунку створює правову невизначеність та ризик виникнення спору на стадії виконання судового рішення, що в цій справі, з огляду на тривалу історію виконання попередніх судових рішень, є неприпустимим.

Визначаючи такий період, колегія суддів виходить з наступного.

По-перше, питання перерахунку пенсії позивача за період з 07.10.2009р. по 05.12.2017р. з урахуванням мінімального розміру пенсії, підвищень та індексації відповідно до ст.ст.27, 28, 42 та п.п.4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV вже вирішено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2022р. у справі №420/20264/21, яке набрало законної сили.

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим на всій території України, а повторний судовий розгляд спору щодо того самого періоду та тих самих підстав перерахунку суперечить принципу правової визначеності (res judicata). Розбіжності ж між сторонами щодо правильності виконання цього рішення суду (зокрема щодо протоколу розрахунку від 24.10.2022р.) можуть бути вирішені в порядку судового контролю за виконанням судового рішення в тій справі (ст.ст.382, 383 КАС України), а не шляхом пред`явлення нового позову.

По-друге, позивач у позовній заяві просив здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018р. Саме з цієї дати, як вбачається з пояснень відповідача, виплата поновленої пенсії у місячному розмірі проводиться шляхом включення до відомості на виплату пенсій та з цієї ж дати відповідач проводить її виплату «в твердому розмірі» без перерахунків, що і становить предмет цієї справи.

Отже, рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог підлягає зміні шляхом визначення того, що перерахунок і виплата пенсії позивачу мають бути здійснені починаючи з 01.01.2018р., з урахуванням раніше виплачених сум, а також виправлення абзацу 2 резолютивної частини рішення в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Водночас, колегія суддів не погоджується з доводами позивача про те, що пенсія за минулі періоди має розраховуватись за законодавством, чинним на момент виконання судового рішення.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому розмір пенсії за кожен період визначається за нормами, чинними у відповідному періоді, з урахуванням усіх перерахунків та підвищень, передбачених цими нормами для всіх пенсіонерів.

Саме такий підхід забезпечує рівність позивача з пенсіонерами, які проживають в Україні.

Втрата ж купівельної спроможності сум, виплачених із затримкою, компенсується в порядку, визначеному Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», право на яку виникає лише після фактичної виплати нарахованих сум, у зв`язку з чим відповідна вимога є передчасною.

Що стосується решти доводів апеляційної скарги позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками зазнають обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету.

Як уже встановлено судом, у даній справі порушення прав позивача полягає у не проведенні перерахунків пенсії, передбачених законом, і ефективним способом його усунення є зобов`язання відповідача здійснити такі перерахунки та виплату пенсії. Хоча позивач і посилається на неоднакове ставлення до нього порівняно з пенсіонерами, які проживають в Україні, решта його вимог (визнання «перебування у ситуації дискримінації», вчинення «позитивних дій», скасування змін, внесених до електронної пенсійної справи, скасування протоколів розрахунку) по суті спрямовані на досягнення того самого результату, а саме перерахунку пенсії в загальному порядку, який забезпечується судовим рішенням у справі.

Застосування модуля «Макетна обробка» саме по собі є технічним способом опрацювання електронної пенсійної справи і не порушує прав позивача, якщо результат обчислення пенсії відповідає закону.

Лист Пенсійного фонду України від 17.02.2015р. №4626/02-40 не є нормативно-правовим актом і не може слугувати підставою для незастосування закону, що і враховано колегією суддів.

Вимога ж про розроблення заходів щодо недопущення дискримінації інших громадян виходить за межі захисту індивідуального права позивача та, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, не належить до компетенції відповідача.

Сума «майнової шкоди» у розмірі 622811 грн., за розрахунком самого позивача, є нічим іншим, як сумою недоотриманої пенсії, обчисленою виходячи з розміру пенсії станом на жовтень 2024р. за весь період з 2009р., що не відповідає закону та дублює вимогу про перерахунок і виплату пенсії.

Щодо моральної шкоди, то згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 10.04.2019р. у справі №464/3789/17 та від 27.11.2019р. у справі №750/6330/17), на які посилаються обидві сторони, сам факт визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди. Позивач повинен довести характер і глибину страждань та їх причинний зв`язок із діями відповідача.

Таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано, а ефективним засобом захисту його права в цій справі є саме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії.

Не знаходить колегія суддів і підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки відповідно до ст.382 КАС України це є правом, а не обов`язком суду, а позивач не позбавлений права скористатися механізмами, передбаченими ст.ст.382 та 383 КАС України, у разі неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати або змінити судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм права, а зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ГУ ПФУ в Одеській області підлягає залишенню без задоволення, в той час як апеляційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом викладення абзаців 2 та 3 його резолютивної частини в новій редакції. В решті рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року - змінити, виклавши абзаци 2 та 3 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення, починаючи з 01.01.2018 року, перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статті 27, 28, частини 2, 3 статті 42 та пункту 4-1, 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 та від 01.04.2020 року №251.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити, починаючи з 01.01.2018 року, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 27, 28, частини 2, 3 статті 42 та пункту 4-1, 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 та від 01.04.2020 року №251, з урахуванням раніше виплачених сум.»

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 12.10.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: К.В. Кравченко

В.О. Скрипченко