Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №517/1163/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/1163/26

Провадження № 1-кп/517/65/2026

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ще Захарівка Одеської області обвинувальний акт та угоди про визнання винуватості від 30.09.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026162390000490 від 09 серпня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Одеса Одеської області, з загальною середньою освітою, військовослужбовця за мобілізацією на посаді водія-заправника автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця м. Полтава Полтавської області, з загальною середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді водія-електрика-моториста відділення важких логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого: ОСОБА_6 ,

сторони захисту:

обвинувачених: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

захисника обвинувачених адвоката: ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за мобілізацією на посаді водія-заправника автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», діючи спільно та узгоджено з військовослужбовцем військової служби за контрактом солдатом ОСОБА_4 , який проходить військову службу за контрактом на посаді водія-електрика-моториста відділення важких логістично-свакуаційних безпілотних наземних систем взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам ст. 30 Конституції України щодо недоторканності житла та вимогам статутів Збройних Сил України передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам ст. 30 Конституції України щодо недоторканності житла та вимогам статутів Збройних Сил України, 09.08.2026 приблизно о 03 год. 30 хв., прибув разом із ОСОБА_8 на автомобілі марки «SsangYong Rexton» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , литовської реєстрації, під керуванням ОСОБА_4 , до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під приводом перевірки обставин можливого вчинення ОСОБА_6 , як вони помилково вважали, кримінального правопорушення проти статевої свободи ОСОБА_9 , 09.08.2026 приблизно о 03 год. 30 хв. у них виник спільний умисел на незаконне проникнення до житла ОСОБА_6 та примусове утримання останнього до прибуття працівників Національної поліції з метою подальшої передачі його працівникам поліції. З метою приховання своєї особи під час реалізації спільного умислу ОСОБА_4 одягнув на голову балаклаву. Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , реалізуючи спільний умисел, діючи умисно, спільно та узгоджено, всупереч волі та без дозволу ОСОБА_6 , за допомогою сили рук відчинили металеву хвіртку та проникли на територію домоволодіння за вказаною адресою.

Після цього ОСОБА_4 за допомогою цвяходера відчинив зачинені вхідні дерев`яні двері житлового будинку та, не маючи законних підстав і дозволу ОСОБА_6 , разом із ОСОБА_3 незаконно проникли всередину вказаного житлового будинку, де перебували приблизно до 04 год. 10 хв., всупереч волі та без дозволу ОСОБА_6 .

Унаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно, без дозволу та всупереч волі ОСОБА_6 перебували у житловому будинку останнього в період часу приблизно з 03 год. 30 хв. до 04 год. 10 хв. 09.08.2026 року, чим порушили конституційне право ОСОБА_6 на недоторканність житла.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, кваліфікованого як незаконне проникнення до житла особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_3 , обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу на посаді водія-заправника автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи спільно та узгоджено з військовослужбовцем військової служби за контрактом ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 який проходячи військову службу на посаді водія-електрика-моториста відділення важких логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб незаконно позбавив волі ОСОБА_6 за наступних обставин.

Так, 09.08.2026 приблизно о 03 год. 30 хв. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 прибули на автомобілі марки «SsangYong Rexton» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , литовської реєстрації, під керуванням ОСОБА_4 , до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_6 . Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 діючи спільно та узгоджено, заздалегідь домовилися незаконно позбавити ОСОБА_6 волі шляхом його примусового утримання до прибуття працівників Національної поліції України, під приводом перевірки обставин можливого вчинення ОСОБА_6 , як вони помилково вважали, кримінального правопорушення проти статевої свободи ОСОБА_9 .

Реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після незаконного проникнення до житлового будинку ОСОБА_6 , застосували до останнього фізичне та психологічне насильство з метою подолання його опору та забезпечення його примусового утримання до прибуття працівників Національної поліції України.

Зокрема, ОСОБА_3 , з метою подолання опору ОСОБА_6 , наніс останньому декілька ударів по тулубу, спричинивши фізичний біль та фізичні страждання, а також тілесні ушкодження у вигляді синців на правій половині спини в середній третині, які не були небезпечними для життя в момент спричинення, мали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів та відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У цей час ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт застосування ОСОБА_3 фізичного насильства до ОСОБА_6 та діючи відповідно до спільного умислу на його незаконне позбавлення волі, передав ОСОБА_3 кайданки, якими останній закував руки ОСОБА_6 , позбавивши його можливості вільно пересуватися та залишити місце свого перебування.

Крім того, ОСОБА_4 , тримаючи при собі дерев`яну биту та демонструючи її ОСОБА_6 , залякував останнього та створював умови для придушення його волі до опору, забезпечуючи таким чином можливість подальшого примусового утримання останнього.

Унаслідок спільних та узгоджених дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 всупереч його волі був позбавлений можливості вільно пересуватися, залишити місце свого перебування та самостійно визначати місце свого перебування, а також зазнав фізичного болю та фізичних страждань.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно позбавили ОСОБА_6 волі за попередньою змовою групою осіб, застосувавши до нього фізичне та психологічне насильство, унаслідок чого останньому було спричинено фізичний біль, фізичні страждання та легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_6 незаконно утримувався ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період приблизно з 03 год. 30 хв. до 04 год. 10 хв. 09.08.2026 року, до прибуття працівників Національної поліції України, після чого кайданки з нього було знято та його передано працівникам поліції для перевірки обставин події.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, кваліфікованого як незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Крім того, ОСОБА_3 , обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за мобілізацією на посаді водія-заправника автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» у порушення вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11,49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у період дії воєнного стану, який, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено на території України з 24.02.2022, період якого в подальшому продовжений згідно зі змінами відповідних нормативних актів та який діє по теперішній час, 09.08.2026 приблизно 03:30 год., знаходився в середині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем мешкання громадянина ОСОБА_6 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_6 , а саме грошових коштів, які знаходилися у сумці останнього.

Надалі, ОСОБА_3 09.08.2026 приблизно о 03:30 год., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що його дії були непомітними для ОСОБА_6 та інших сторонніх осіб, таємно, викрав з сумки ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 3600 гривень, які знаходились в сумці останнього.

В подальшому, ОСОБА_3 покинув місце злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3600 (три тисячі шістсот) гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, кваліфікованого як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Також, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді водія-електрика моториста відділення важких логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи спільно та узгоджено з військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдатом ОСОБА_3 , який проходить військову службу на посаді водія-заправника автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам ст. 30 Конституції України щодо недоторканності житла та вимогам статутів Збройних Сил України, 09.08.2026 приблизно о 03 год. 30 хв., прибув разом із ОСОБА_3 на автомобілі марки «SsangYong Rexton» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , литовської реєстрації, під керуванням ОСОБА_4 , до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_6 . Перебуваючи за вказаною адресою, у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , під приводом перевірки обставин можливого вчинення ОСОБА_6 , як вони помилково вважали, кримінального правопорушення проти статевої свободи ОСОБА_9 , 09.08.2026 приблизно о 03 год. 30 хв. виник спільний умисел на незаконне проникнення до житла ОСОБА_6 та примусове утримання останнього до прибуття працівників Національної поліції з метою подальшої передачі його працівникам поліції. З метою приховання своєї особи під час реалізації спільного умислу ОСОБА_4 одягнув на голову балаклаву.

Надалі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , реалізуючи спільний умисел, діючи умисно, спільно та узгоджено, всупереч волі та без дозволу ОСОБА_6 , за допомогою сили рук відчинили металеву хвіртку та проникли на територію домоволодіння за вказаною адресою. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підійшли до житлового будинку, де за допомогою цвяходера відчинили зачинені вхідні дерев`яні двері та, не маючи законних підстав і дозволу ОСОБА_6 , незаконно проникли до його житлового будинку. Після проникнення до житла, діючи спільно та узгоджено, з метою подолання опору ОСОБА_6 та забезпечення його примусового перебування на місці до прибуття працівників Національної поліції, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 декілька ударів по тулубу, спричинивши останньому фізичний біль.

У цей час ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт застосування до ОСОБА_6 насильства та діючи відповідно до спільного умислу, надав ОСОБА_3 кайданки, якими останній закував руки ОСОБА_6 . Крім того, ОСОБА_4 , тримаючи при собі биту та демонструючи її ОСОБА_6 , залякував останнього та таким чином забезпечував недопущення опору їхнім незаконним діям.

Після прибуття працівників Національної поліції ОСОБА_3 зняв із ОСОБА_6 кайданки, після чого останнього було передано працівникам поліції для подальшої перевірки обставин події.

Унаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незаконно перебували у житловому будинку ОСОБА_6 до приблизно 04 год. 10 хв. 09.08.2026 року, чим порушили конституційне право ОСОБА_6 на недоторканність житла.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, кваліфікованого як незаконне проникнення до житла особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді водія-електрика - моториста відділення важких логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи спільно та узгоджено з військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдатом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проходить військову службу на посаді водія-заправника автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб незаконно позбавив волі ОСОБА_6 за наступних обставин.

Так, 09.08.2026 приблизно о 03 год. 30 хв. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 прибули на автомобілі марки «SsangYong Rexton» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , литовської реєстрації, під керуванням ОСОБА_4 , до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , діючи спільно та узгоджено, заздалегідь домовилися незаконно позбавити ОСОБА_6 волі шляхом його примусового утримання до прибуття працівників Національної поліції України, під приводом перевірки обставин можливого вчинення ОСОБА_6 , як вони помилково вважали, кримінального правопорушення проти статевої свободи ОСОБА_9 .

Реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , після незаконного проникнення до житлового будинку ОСОБА_6 , застосували до останнього фізичне та психологічне насильство з метою подолання його опору та забезпечення його примусового утримання до прибуття працівників Національної поліції України.

Зокрема, ОСОБА_3 , з метою подолання опору ОСОБА_6 , наніс останньому декілька ударів по тулубу, спричинивши фізичний біль та фізичні страждання, а також тілесні ушкодження у вигляді синців на правій половині спини в середній третині, які не були небезпечними для житгя в момент спричинення, мали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів та відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У той час ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт застосування ОСОБА_3 фізичного насильства до ОСОБА_6 та діючи відповідно до спільного умислу на його незаконне позбавлення волі, передав ОСОБА_3 кайданки, якими останній закував руки ОСОБА_6 , позбавивши його можливості вільно пересувалися та залишити місце свого перебування.

Крім того, ОСОБА_4 , тримаючи при собі дерев`яну биту та демонструючи її ОСОБА_6 , залякував останнього та створював умови для придушення його волі до опору, забезпечуючи таким чином можливість подальшого примусового утримання останнього.

Унаслідок спільних та узгоджених дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . ОСОБА_6 всупереч його волі був позбавлений можливості вільно пересуватися, залишити місце свого перебування та самостійно визначати місце свого перебування, а також зазнав фізичного болю та фізичних страждань.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незаконно позбавили ОСОБА_6 волі за попередньою змовою групою осіб, застосувавши до нього фізичне та психологічне насильство, унаслідок чого останньому було спричинено фізичний біль, фізичні страждання та легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_6 незаконно утримувався ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у період приблизно з 03 год. 30 хв. до 04 год. 10 хв. 09.08.2026 року, до прибуття працівників Національної поліції України, після чого кайданки з нього було знято та його передано працівникам поліції для перевірки обставин події.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, кваліфікованою як незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді водія-електрика - моториста відділення важких логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно та протиправно, всупереч установленому у Збройних Силах України порядку обліку, зберігання, видачі та здачі боєприпасів, без передбаченого законом дозволу незаконно зберігав бойові припаси та вибухові речовини, за наступних обставин.

Так, 01.08.2026, перебуваючи на пункті бойового постачання військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 для виконання бойового завдання отримав два корпуси ручних осколкових гранат Ф-1, які належать до вибухових речовин та два запали УЗРГМ (УЗРГМ-2), які належать до боєприпасів та у сукупності утворюють дві ручні осколкові гранати Ф-1, які належать до бойових припасів.

Отримання зазначених боєприпасів та вибухових речовин ОСОБА_4 здійснювалося у встановленому порядку, що підтверджується роздавально-здавальною відомістю боєприпасів на пункті бойового постачання військової частини НОМЕР_1 , передбаченою додатком 48 до Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359, у якій ОСОБА_4 власноручним підписом підтвердив отримання зазначених боєприпасів та вибухових речовин.

Відповідно до встановленого у військовій частині порядку обліку, зберігання, видачі та здачі боєприпасів після завершення виконання бойового завдання та повернення з позиції невикористані боєприпаси підлягали здачі до визначеного місця їх зберігання.

Після завершення виконання бойового завдання та повернення з позиції 05.08.2026 ОСОБА_4 , будучи обізнаним із установленим порядком поводження з отриманими ним боєприпасами та необхідністю їх здачі, маючи реальну можливість це зробити, умисно не здав отримані ним два корпуси ручних осколкових гранат Ф-1 та два запали УЗРГМ (УЗРГМ-2), а залишив їх у своєму володінні.

У подальшому, продовжуючи реалізацію умислу на незаконне зберігання бойових припасів та вибухових речовин, ОСОБА_4 перемістив зазначені предмети до багажного відділення автомобіля марки «SsangYong Rexton» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , литовської реєстрації, де без передбаченого законом дозволу незаконно зберігав їх до моменту виявлення та вилучення 09.08.2026 працівниками поліції .

09.08.2026 працівниками поліції під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , у багажному відділенні вказаного автомобіля виявлено та вилучено два корпуси ручних осколкових гранат Ф-1, які являються конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини в металевому корпусі, належать до вибухових речовин, а також два запали УЗРГМ (УЗРГМ-2), які являються засобом підриву та належать до бойових припасів, які ОСОБА_4 зберігав без передбаченого законом дозволу.

Вказані два корпуси ручних осколкових гранат Ф-1 та два запали УЗРГМ (УЗРГМ-2), конструктивно сумісні, безперешкодно з`єднуються між собою і в сукупності утворюють дві ручні осколкові гранати Ф - 1, які належать до боєприпасів.

У період з 05.08.2026 до 09.08.2026 ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав отримані ним два корпуси ручних осколкових гранат Ф-1 та два запали УЗРГМ (УЗРГМ-2) до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - зберігання

Потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_6 надав прокурору письмові заяви про згоду на укладення угод про визнання винуватості в порядку п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, про добровільність написання яких підтвердив в судовому засіданні.

30 вересня 2026 року за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено по кримінальному провадженню № 12026162390000490 від 09 серпня 2026 року угоду про визнання винуватості, відповідно до положень якої обвинувачений ОСОБА_4 розкаявся, визнав провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_7 , останні дійшли згоди, зокрема, щодо формування обвинувачення та його правової кваліфікації за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України; істотних для даного кримінального провадження обставин; узгоджене покарання та згода сторін на його призначення: за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік; за ч. 2 ст. 146 КК України у виді обмеження волі строком 3 роки; за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком.

Крім того, 30 вересня 2026 року за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено по кримінальному провадженню № 12026162390000490 від 09 серпня 2026 року угоду про визнання винуватості, відповідно до положень якої обвинувачений ОСОБА_3 розкаявся, визнав провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_7 , останні дійшли згоди, зокрема, щодо формування обвинувачення та його правової кваліфікації за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185 КК України; істотних для даного кримінального провадження обставин; узгоджене покарання та згода сторін на його призначення: за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік; за ч. 2 ст. 146 КК України у виді обмеження волі строком 3 роки; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком.

Обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 роз`яснено характер пред`явленого обвинувачення, вид та розмір узгодженого покарання, наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, в тому числі про обмеження права оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності його учасників, не дослідження доказів у судовому засіданні або оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин, обмеження права обвинуваченого на відмову давати показання, подавати та досліджувати докази, внаслідок чого останні заявили про розуміння роз`ясненого, добровільність укладення цієї угоди, повідомивши, що вони у повному обсязі визнають свою провину, підтверджують всі фактичні обставини та щиро розкаюються у скоєному.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має. Підтвердив, що ним були надані письмові згоди на укладення угод про визнання винуватості, в яких він просив угоду затвердити.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачені беззастережно визнали себе винуватими у вчиненні злочинів, повідомили про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про винуватість на стадії досудового розслідування, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди, просили вказані угоди затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Також обвинувачені в судовому засіданні підтвердили обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті, які повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_7 повністю підтримав позицію обвинувачених та наполягав на затвердженні вказаних угод, оскільки жодних порушень закону під час їх підписання не було, вказані угоди укладені добровільно без будь-якого примусу, міра покарання відповідає тяжкості скоєного та особам обвинувачених, наслідки їх укладання та затвердження були роз`ясненні всім учасникам провадження.

Прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 також не заперечував проти укладення угод про визнання винуватості, також розуміє наслідки укладення та затвердження даних угод, підтвердив в суді, що обвинувачені беззаперечно визнали обвинувачення в обсязі обвинувачення та погодилися на призначення вказаного покарання.

Суд також переконаний в тому, що угоди сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладених угод також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угод також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченими узятих на себе за угодами зобов`язань.

Розглядаючи питання щодо затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Згідно п.2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ст. 12 КК України, інкриміновані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінальні правопорушення відносяться кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, а тому, виходячи з вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, суд вважає, що в даному кримінальному провадженні можуть бути затверджені угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими.

В судовому засіданні з?ясовано, що обвинувачені цілком розуміють права визначені п.п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даних угод, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України характер обвинувачення, вид покарання, яке буде застосоване до них у разі затвердження угод судом.

Судом встановлено, що укладення угод про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь – яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді; умови даних угод відповідають вимогам Кримінально - процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України.

Узгоджені сторонами угод міри покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених Загальною частиною КК України.

Суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, осіб винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставини, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність затвердження угод про визнання винуватості, які укладені між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в присутності їх захисника ОСОБА_7 та призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання.

На підставі ухвали Захарівського районного суду Одеської області від 11.08.2026 року внесено заставу заставодавцем ОСОБА_7 за обвинуваченого ОСОБА_3 в розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн.

На підставі ухвали Захарівського районного суду Одеської області від 11.08.2026 року внесено заставу заставодавцем ОСОБА_7 за обвинуваченого ОСОБА_4 в розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

За таких обставин, суд відповідно до положень ч. 11 ст. 182 КПК України вважає за доцільне повернути розмір застави заставодавцеві ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.

Також у строк відбування покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід зарахувати час попереднього ув`язнення з 09.08.2026 по 13.08.2026.

Цивільні позови не заявлені.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової вибухо-технічної експертизи за експертною спеціальністю: 5.2 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» в сумі 4813 гривень 60 копійок.

В силу ч. 4 ст. 174 КПК України, з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.08.2026 року арешт на пістолет стартовий, марки «RETAY PT 23», чорного кольору, з 1 магазином та 13 набоями 9 мм, який належить ОСОБА_4 , 2 гранати з маркуванням 663 22-25 Т зеленого кольору та двома запалами до них, які належать ОСОБА_4 , биту бейсбольну, коричневого кольору з надписом «PORSCHE», якою користується ОСОБА_4 , цвяходер металевий, чорного кольору, який належить ОСОБА_4 , 2 мобільних телефона, iPhone 15 білого кольору в прозорому чохлі, imei: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , та Android (Redmi) корпус фіолетово-сріблястого кольору з мармуроподібним візерунком, imei: НОМЕР_7 imei2: НОМЕР_8 , які належать ОСОБА_4 , балаклаву, чорного кольору, яка належить ОСОБА_4 , рукавиці, тактичні, чорного кольору, які належать ОСОБА_4 , ніж, складний, тактичний, чорного кольору з ручкою коричневого кольору з маркуванням «Browning A340», в чохлі, який належить ОСОБА_4 , кайданки металеві з маркуванням «Vurgun» які належать ОСОБА_4 , мобільний телефон Android Redmi чорного кольору, який належить ОСОБА_3 , сумку «бананку» чорного кольору, в якій знаходяться грошові кошти в сумі 3820 гривень (три купюри номіналом по 1000 гривень, ГМ3798851, АЕ5665282, КЗ5169749, одна купюра номіналом 500 гривень, ВЗ6965870, три купюри номіналом по 100 гривень, ЄЄ94596615, ЕЄ0581055, ЕД2039555, та одна купюра номіналом 20 гривень ДП1646948, які належать ОСОБА_3 .

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 368-371, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 30 вересня 2026 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 12026162390000490 від 09 серпня 2026 року між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 - затвердити.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 146 КК України у виді обмеження волі строком 3 (три) роки;

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно ст.76 ч.1 п.п.1, 2, ч.3 п.2 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати час попереднього ув`язнення з 09.08.2026 по 13.08.2026.

Початок іспитового строку обраховувати з дня ухвалення вироку, тобто з 14 жовтня 2026 року.

Запобіжний захід у виді застави у розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, внесеної ОСОБА_7 згідно квитанції АТ «ПУМБ» № 308372059 від 12.08.2026 року за обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026162390000490 від 09.08.2026 року до вступу вироку у законну силу - залишити без змін. Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

Угоду про визнання винуватості від 30 вересня 2026 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 12026162390000490 від 09 серпня 2026 року між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 146 КК України у виді обмеження волі строком 3 (три) роки;

за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно ст.76 ч.1 п.п.1, 2, ч.3 п.2 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати час попереднього ув`язнення з 09.08.2026 по 13.08.2026.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 обраховувати з дня ухвалення вироку, тобто з 14 жовтня 2026 року.

Запобіжний захід у виді застави у розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, внесеної ОСОБА_7 згідно квитанції АТ «ПУМБ» № 308365842 від 12.08.2026 року за обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026162390000490 від 09.08.2026 року до вступу вироку у законну силу - залишити без змін. Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової вибухо-технічної експертизи за експертною спеціальністю: 5.2 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» в сумі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 60 копійок.

Речові докази: пістолет стартовий, марки «RETAY PT 23», чорного кольору, з 1 магазином та 13 набоями 9 мм, який належить ОСОБА_4 , 2 гранати з маркуванням 663 22-25 Т зеленого кольору та двома запалами до них, які належать ОСОБА_4 , биту бейсбольну, коричневого кольору з надписом «PORSCHE», якою користувався ОСОБА_4 , цвяходер металевий, чорного кольору, який належить ОСОБА_4 , балаклаву, чорного кольору, яка належить ОСОБА_4 , кайданки металеві з маркуванням «Vurgun» які належать ОСОБА_4 , уламки двох ручних осколкових гранат Ф-1, які поміщені до сейф-пакету № 6693230 – знищити; 2 мобільних телефона, iPhone 15 білого кольору в прозорому чохлі, imei: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , та Android (Redmi) корпус фіолетово-сріблястого кольору з мармуроподібним візерунком, imei: НОМЕР_7 imei2: НОМЕР_8 , які належать ОСОБА_4 , рукавиці, тактичні, чорного кольору, які належать ОСОБА_4 , ніж, складний, тактичний, чорного кольору з ручкою коричневого кольору з маркуванням «Browning A340», в чохлі, який належить ОСОБА_4 – повернути ОСОБА_4 ; мобільний телефон Android Redmi чорного кольору, який належить ОСОБА_3 , сумку «бананку» чорного кольору, в якій знаходяться грошові кошти в сумі 220 гривень, які належать ОСОБА_3 – повернути ОСОБА_3 ; грошові кошти в сумі 3600 гривень – вважати повернутими потерпілому ОСОБА_6 .

Скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.08.2026 року арешт на пістолет стартовий, марки «RETAY PT 23», чорного кольору, з 1 магазином та 13 набоями 9 мм, який належить ОСОБА_4 , 2 гранати з маркуванням 663 22-25 Т зеленого кольору та двома запалами до них, які належать ОСОБА_4 , биту бейсбольну, коричневого кольору з надписом «PORSCHE», якою користується ОСОБА_4 , цвяходер металевий, чорного кольору, який належить ОСОБА_4 , 2 мобільних телефона, iPhone 15 білого кольору в прозорому чохлі, imei: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , та Android (Redmi) корпус фіолетово-сріблястого кольору з мармуроподібним візерунком, imei: НОМЕР_7 imei2: НОМЕР_8 , які належать ОСОБА_4 , балаклаву, чорного кольору, яка належить ОСОБА_4 , рукавиці, тактичні, чорного кольору, які належать ОСОБА_4 , ніж, складний, тактичний, чорного кольору з ручкою коричневого кольору з маркуванням «Browning A340», в чохлі, який належить ОСОБА_4 , кайданки металеві з маркуванням «Vurgun» які належать ОСОБА_4 , мобільний телефон Android Redmi чорного кольору, який належить ОСОБА_3 , сумку «бананку» чорного кольору, в якій знаходяться грошові кошти в сумі 3820 гривень (три купюри номіналом по 1000 гривень, ГМ3798851, АЕ5665282, КЗ5169749, одна купюра номіналом 500 гривень, ВЗ6965870, три купюри номіналом по 100 гривень, ЄЄ94596615, ЕЄ0581055, ЕД2039555, та одна купюра номіналом 20 гривень ДП1646948, які належать ОСОБА_3 .

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди та затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 діб з моменту проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і їх захиснику та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя: