Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №523/20687/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/20687/26

Провадження №2/523/10060/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого – судді Малиновського О.М.

за участю секретаря – Березніченко В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 26613,30грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 14.05.2025р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1553-0107 про надання споживчого кредиту.

Згідно умов кредитного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5700грн., зі сплатою зниженої процентної ставки 1,0% на день, стандартною процентною ставкою: 1,0% в день перші 180 календарних днів, з 181 дня по 0,74% в день, строком кредитування 365 днів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає заборгованість в розмірі 5700грн. - тіло кредиту, 18063,30грн. - нараховані проценти, нараховані проценти по ст.625 ЦК України в розмірі 2850грн., а всього 26613,30грн.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22.09.2026р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яку скеровано за місцем реєстрації відповідача, яка особисто ним отримана.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України відповідач 01.10.2026р. направив до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що:

він не отримував грошові кошти у розмірі 5700грн.

матеріали справи не місять доказів того, що платіжна картка, на яку зараховані кредитні кошти, наженіть відповідачу;

відповідач не заперечує, що він використовував одноразовий ідентифікатор з метою укладання електронного договору, однак у справі відсутні докази що саме відповідач здійснював відповідні дії та чи сам відповідач отримував і вводив зазначений одноразовий ідентифікатор;

заперечує проти правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору.

Позивач не скористався процесуальним правом, відповіді на відзив суду не надав.

Судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотанні про витребування від позивача доказів з огляду на недоведеність з його боку в отриманні таких доказів самостійно, як то передбачено вимогами ст.84 ЦПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 14.05.2025р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1553-0107. Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі з використанням відповідачем одноразового ідентифікатора для підписання договору А0878.

Згідно умов кредитного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5700грн., зі сплатою зниженої процентної ставки 1,0% на день, стандартною процентною ставкою: 1,0% в день перші 180 календарних днів, з 181 дня по 0,74% в день, сплатою комісії за видачу кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, строком кредитування 365 днів.

Кредитні грошові кошти перераховані позивачем на банківську картку, номер якої зазначений у кредитному договору.

Перерахування грошових коштів у розмірі 5700грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджений лисом ТОВ «ФК «Контрактований дім» від 19.08.2026р., довідкою про перерахування грошових коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, позивачем визначена заборгованість відповідача по кредитному договору в розмірі 5700грн. - тіло кредиту, 18063,30грн. - нараховані проценти, 2850грн. - нараховані проценти по ст.625 ЦК України, а всього 26613,30грн.

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не був би укладений.

Тобто, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача про не укладення кредитного договору.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 5700грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактований дім» від 19.08.2026р. та довідкою про перерахування грошових коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

При цьому з огляду на принцип змагальності, з урахуванням обов`язку у доведеності перед судом фактичних обставин, відповідач не спростував належними та допустимими доказами той факт, що платіжна картка № НОМЕР_1 йому не належить та з цього приводу не заявив відповідного клопотання.

Суд звертає увагу на те, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» окрім номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 , зазначені інші відомості, як то рнокпп; дані паспорту, місце проживання, електрона адреса,. Також судом враховується зазначений у договорі номер мобільного телефону, номер якого збігається з номером мобільного телефону зазначеного відповідачем у відзиві на позовну заяву, який ним використовується.

Таким чином, посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем кредитних коштів суд відхиляє, як помилкові та безпідставні, оскільки факт їх надання підтверджуються, наявним у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів.

При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було.

Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, його зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб, оскільки зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір № 1553-0107 від 14.05.2025 є укладеним відповідно до чинного законодавства, відповідно до якого відповідачу були пререраховані кошти на його картковий рахунок.

Доказів того, що картковий рахунок на який було здійснено переказ грошових коштів не належить відповідачу стороною відповідача не надано.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги недопустимість від односторонньої відмови від виконання грошового зобов`язання, з огляду на доведеність позивачем пред`явлених позовних вимог, суд дійшов висновку про їх задоволення в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5700грн. та процентів за їх користування в розмірі 18063,30грн., розмір яких відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», нарахуванням яких було проведено позивачем у період строку дії кредитного договору.

Інші заперечення надані відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовують встановлені судом фактичні обставини доведеності позовних вимог в обсязі зазначених вище.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення нарахованих процентів в розмірі 2850грн. на підставі статті 625 ЦК України не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022р. та по теперішній час на території Україні введений воєнний стан, який триває по сьогодні. Проценти на підставі ст.625 ЦК України нараховані позивачем за період з 14.05.2026р. по 07.06.2026р.

Таким чином, позивачем здійснено нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК після 23.02.2022р., тобто після введення воєнного стану, що суперечить вимогам вказаної вище норми.

На підставі викладеного пред`явлена до стягнення сума процентів на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 2850грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам (89,29%) суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2377,25грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ««Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5700грн., проценти в розмірі 18063,30грн., судовий збір в розмірі 2377,25грн.

В частині стягнення процентів нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України – відмовити.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 14 жовтня 2026р.

Суддя