Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/10212/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10212/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Потоцької Н.В. в місті Одеса, за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ГЕЛІОС ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ГЕЛІОС ПЛЮС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області: від 08.12.2025 №65786/15-32-07-01-19 (форма «В4»); від 08.12.2025 №65789/15-32-07-01-19 (форма «ПС»); від 08.12.2025 №65791/15-32-07-01-19 (форма «Р») та податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 27.02.2026 № 0007046-1305-1532.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган, не довівши конкретних порушень щодо жодної окремої господарської операції, жодної податкової накладної, жодної митної декларації та жодного елемента від`ємного значення, фактично ототожнив ненадання документів із відсутністю права на весь податковий кредит за серпень 2025 року та на весь накопичений залишок від`ємного значення, після чого донарахував позивачу суму ПДВ до сплати, штраф і сформував податковий борг. Позивач вказував на істотні порушення процедури проведення та оформлення перевірки; вихід запитів за межі предмета перевірки; відсутність належного доведення та індивідуалізації порушень в акті перевірки; неправомірне поширення наслідків пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України на весь масив податкового кредиту без аналізу конкретних документів; незаконність похідної податкової вимоги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ГЕЛІОС ПЛЮС» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.12.2025 №65786/15-32-07-01-19 (форма «В4»). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.12.2025 №65789/15-32-07-01-19 (форма «ПС»). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.12.2025 №65791/15-32-07-01-19 (форма «Р»). Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 27.02.2026 № 0007046-1305-1532.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення суду прийняте з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд помилково вказав на відсутність роздруківки трекінгу відправлення № 6504416987017 у матеріалах справи, оскільки статус відправлення відображався у відкритому веб-сервісі АТ «Укрпошта» на час подання відзиву, а подальше зникнення інформації є технічною особливістю сервісу. Апелянт вказує, що суд протиправно вимагав від податкового органу доказів направлення поштової кореспонденції, які ПК України не передбачені для застосування презумпції належного вручення. Апелянт вважає, що суд помилково поширив вимогу щодо 5-денного строку подання запиту до дати закінчення перевірки (п. 85.4 ПК України) на запит про надання документів за п. 85.2 ст. 85 ПК України та помилково застосував п. 104 Правил № 270. На думку апелянта, наведені судом першої інстанції правові позиції Верховного Суду не є релевантними.

Кпім того, апелянт вказує на порушення судом принципу офіційного з`ясування обставин справи, а саме не витребування доказів від АТ «УКРПОШТА». Також апелянт вказує, на безпідставну відмову суду від оцінки суті порушення та помилкове трактування судом фундаментальності порушення.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 200.11 ст. 200, п.п. 69.351 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі – ПКУ), наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2025 №10022-п, головним державним інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Захарченком Іллею, головним державним інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки та у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Зазуляком Володимиром проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФІРМА ГЕЛІОС ПЛЮС», код за ЄДРПОУ 44223591 (далі - ТОВ «ФІРМА ГЕЛІОС ПЛЮС») щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення за період діяльності серпень 2025 року з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Повідомлення про перевірку від 25.09.2025 №1323/КПР/15-32-07-01-10, наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2025 №10022-п, затверджений план перевірки та запит на надання документів надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 25.09.2025 №6504416987017. В підтвердження ГУ ДПС в Одеській області надано опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення та квитанцію про сплату від 25.09.2025.

Доказів вручення поштового відправлення або його повернення ГУ ДПС в Одеській області не надано.

27.10.2025 ГУ ДПС в Одеській області складено та направлено другий запит про надання документів із кінцевим строком їх подання до 12:00 29.10.2025. В підтвердження ГУ ДПС в Одеській області надано опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення №6504417010840 та квитанцію про сплату від 27.10.2025.

Доказів вручення поштового відправлення або його повернення ГУ ДПС в Одеській області не надано.

29.10.2025 ГУ ДПС в Одеській області складено Акт «Про ненадання документів на запити від 25.09.2025 та 27.10.2025».

31.10.2025 ГУ ДПС в Одеській області складено акт перевірки №58349/15-32-07-01-14 та акт №8333/15-32-07-01-15 про неможливість підписання акта.

В підтвердження направлення акту перевірки №58349/15-32-07-01-14 ГУ ДПС в Одеській області надано опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення №6504416985600 та квитанцію про сплату від 31.10.2025.

Доказів вручення поштового відправлення або його повернення ГУ ДПС в Одеській області не надано.

В акті перевірки №58349/15-32-07-01-14 від 31.10.2025 встановлені порушення:

1. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21) Декларації за серпень 2025 року у сумі 29468170грн.

2. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2025 року у сумі 1182272 грн.

3. п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «ФІРМА ГЕЛІОС ПЛЮС» не надано до перевірки документи, що підтверджують показники, які відображені в податковій звітності – Декларації з ПДВ за серпень 2025 року.

08.12.2025 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення №65786/15-32-07-01-19 (форма «В4»), №65789/15-32-07-01-19 (форма «ПС»), №65791/15-32-07-01-19 (форма «Р»).

В підтвердження направлення податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області надано опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення №6504417004041 та квитанцію про сплату від 08.12.2025.

Доказів вручення поштового відправлення або його повернення ГУ ДПС в Одеській області не надано.

ГУ ДПС в Одеській області надано копію листа від 22.01.2026 №7949/6 АТ «Укрпошта», в якому зазначено, що згідно з інформацією в автоматизованій системі Укрпошти, рекомендований лист 6504417004041 не був вручений адресату. За закінченням встановленого строку зберігання рекомендований лист повернутий на адресу відправника та значиться врученим 26.12.2025.

03.02.2026 в інтегрованій картці платника відображено податковий борг за ППР форми «Р» у сумі 1 300 499,00 грн.

27.02.2026 сформовано податкову вимогу №0007046-1305-1532.

За наданим відповідачем списком згрупованих відправлень податкова вимога направлялася поштовим зв`язком 25.03.2026.

31.03.2026 Відповідач надав відповідь на адвокатський запит №9690/6/15-32-13-05-06 з описом підстав формування боргу та копіями матеріалів.

Позивач не погоджуючись із правомірності процедури проведення позапланової документально невиїзної перевірки та прийнятими за результатами проведеної перевірки рішеннями податкового органу, звернувся з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що установлені в даній справі фактичні обставини доводять факт недотримання контролюючим органом обов`язкових умов для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку та, власне, порядку проведення такої, що свідчить про неправомірність складених за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України визначено підстави проведення документальних позапланових перевірок. Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 означеної статті однією із таких підстав є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статі 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому Податковий кодекс України чітко регламентує, що лише чітке виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 18 липня 2019 року у справі №0440/5993/18 та від 11 травня 2023 року у справі №640/18756/21 та від 18.05.2026 у справі №320/10970/23.

Відповідно ж до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з підпунктом 16.1.15 пунктом 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження.

Згідно з пунктами 85.2, 85.4 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що обов`язок платника податків надати документи виникає виключно за умови дотримання контролюючим органом встановленої законом процедури їх витребування, зокрема належного направлення запиту та надання реального строку для його виконання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Повідомлення про перевірку від 25.09.2025 №1323/КПР/15-32-07-01-10, наказ Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2025 №10022-п, затверджений план перевірки та запит на надання документів надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 25.09.2025 №6504416987017. В підтвердження ГУ ДПС в Одеській області надано опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення та квитанцію про сплату від 25.09.2025 (т.1 а. с. 118).

Доказів вручення поштового відправлення або його повернення ГУ ДПС в Одеській області не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З цього приводу апелянт зазначає, що суд протиправно вимагав від податкового органу доказів направлення поштової кореспонденції, які ПК України не передбачені для застосування презумпції належного вручення

Водночас, приписами п. 42.5 ст. 42 ПК України чітко визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, диспозиція п. 42.5 ст. 42 ПК України пов`язує виникнення юридичного факту належного вручення не з моментом приймання поштовим відділенням кореспонденції від ДПС, а виключно з датою, зазначеною поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Суд першої інстанції правильно встановив, що на підтвердження направлення наказу від 24.09.2025 № 10022-п, повідомлення від 25.09.2025 № 1323/КПР/15-32-07-01-10 та первинного запиту (відправлення № 6504416987017) відповідач подав лише копію накладної АТ «Укрпошта» та опису вкладення з відміткою про прийняття від 25.09.2025 року. В свою чергу у матеріалах справи відсутні: повідомлення про вручення/повернення поштового відправлення № 6504416987017; поштовий конверт із відповідною відміткою оператора поштового зв`язку; відомості ПАТ «Укрпошта», які б підтверджували факт повернення листа за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Посилання апелянта, що статус відправлення відображався у відкритому веб-сервісі АТ «Укрпошта» на час подання відзиву колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять трекінгу з офіційного веб-сервісу АТ «Укрпошта» за номером відправлення 6504416987017.

Більш того, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, оскільки в матеріалах справи наявний лист АТ «Укрпошта» від 03.06.2026 № 1.30.002.-19327-26, згідно якого після спливу шестимісячного строку оператор не має можливості надати інформацію щодо пересилання відправлень № 6504416987017, № 6504417010840, №6504416985600, що виключає необхідність та потребу у витребуванні зазначеної інформації повторно вже судом.

Таким чино, оскільки процесуальний обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій або бездіяльності покладений на відповідача, саме він мав можливість та обов`язок сформувати доказову базу для обґрунтування правомірності своїх рішень та дій, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно витлумачив Правила № 270, оскільки п. 95 встановлює 5-денний строк безоплатного зберігання рекомендованих листів, після чого вони повертаються.

Колегія суддів зазначає, що п. 95 Правил № 270 врегульовує порядок безоплатного зберігання та подальшого нарахування плати за зберігання. Натомість загальний строк зберігання неврученої кореспонденції об`єктом поштового зв`язку регулюється п. 104 Правил № 270 і становить не менше одного місяця.

Оскільки податковий орган не надав документа, який фіксує дату та причину повернення листа від 25.09.2025 № 6504416987017, презумпція вручення згідно ст. 42 ПК України у межах спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відтак позапланова перевірка була розпочата за відсутності належного юридичного повідомлення платника податків.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, 27.10.2025 ГУ ДПС в Одеській області складено та направлено другий запит про надання документів із кінцевим строком їх подання до 12:00 29.10.2025. В підтвердження ГУ ДПС в Одеській області надано опис вкладення, рекомендоване повідомлення про вручення №6504417010840 та квитанцію про сплату від 27.10.2025.

Доказів вручення поштового відправлення або його повернення ГУ ДПС в Одеській області не надано.

Відповідач у відзиві посилається на те, що 27.10.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №6504417010840 від 27.10.2025 на адресу Товариства надіслано повторний запит від 27.10.2025 щодо надання первинних, бухгалтерських документів. Натомість подані Відповідачем матеріали підтверджують лише оформлення/приймання відправлення 27.10.2025 о 14:13, але не містять доказів вручення цього запиту Позивачу до 12:00 29.10.2025 — кінцевого строку, встановленого самим запитом.

Запит вимагав надання значного масиву первинних, бухгалтерських, митних, договірних та інших документів, а строк його виконання спливав менш ніж через 48 годин з дати складення запиту.

У цьому контексті суд першої інстанції правомірно застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.04.2026 у справі № 420/28182/24, відповідно до якого вручення запиту на отримання копій документів менше ніж за 5 (пять) робочих днів до дати закінчення перевірки, свідчить про недотримання відповідачем встановленого п.85.4 ст.85 ПК України строку вручення запиту та, власне, і встановленого законом порядку проведення перевірки в частині витребування документів, що фактично нівелює й обов`язок платника податків надавати відповідь на такий запит.

Отже, ані формально (через відсутність доказів вручення повторного запиту до спливу встановленого строку), ані фактично (через об`єктивну стислість строку відповіді) позивач не мав реальної можливості виконати запит від 27.10.2025. Дії відповідача у цій частині суперечать принципу добросовісного податкового адміністрування та підпунктам 16.1.5, 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 ПК України, які передбачають надання документів і пояснень на належним чином оформлену, законну та фактично виконувану вимогу контролюючого органу.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу і на відсутність у матеріалах справи доказів отримання позивачем Акту перевірки. В свою чергу, Акт перевірки, не доведений до відома платника у визначений законом спосіб, не може використовуватися як підстава для твердження про те, що платник не скористався правом подати заперечення та додаткові документи..

Згідно правої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.03.2021 у справі №640/18411/18, від 09.02.2021 у справі №804/3329/15, від 13.06.2019 у справі №825/1747/17, від 01.04.2021 у справі №810/1420/16, у постанові Палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, а також у постанові Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №380/6561/25, платник податків повинен бути обізнаний із наказом, датою початку та місцем проведення невиїзної перевірки до її початку, а недоведеність вручення наказу і письмового повідомлення у порядку, передбаченому ПК України, виключає правові наслідки результатів такої перевірки.

Враховуючи викладене, у цій справі застосовними є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірним та підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ГЕЛІОС ПЛЮС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька