Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/3725/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3725/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Хом`якової В.В. в місті Одеса, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 12.11.2025 року № 155250035204 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру";

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.01.2026 року № 155250038716 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII з моменту первинного призначення пенсії, з 11.09.2025 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 12.11.2025 року № 155250035204 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.01.2026 року № 155250038716 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII з моменту первинного призначення пенсії, з 11.09.2025 року..

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права,, тому просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не розглядало заяву про призначення пенсії позивачу, що судом не враховано. Крім того, апелянт вважає, що до страхового стажу позивача для вислуги років правомірно не враховано половину строку навчання з 24.11.1999 по 12.06.2002 в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство», оскільки відсутня інформація про навчання у вищому юридичному навчальному закладі або на юридичному факультеті університет.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює в органах прокуратури України з 15 жовтня 2002 року по даний час, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.10.2002 року.

До вступу на роботу в органах прокуратури ОСОБА_1 з 01.09.1997 по 09.07.1999 навчався на юридичному факультеті Одеського інституту підприємництва та права, з 24.11.1999 по 12.06.2002 навчався на денній формі навчання на економіко-правовому факультеті за спеціальністю "Правознавство" (спеціалізація кримінально-правова) в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова, здобувши кваліфікацію "юрист", що підтверджується копією диплома бакалавра НОМЕР_2 від 06.07.2001, копією диплома спеціаліста НОМЕР_3 від 12.06.2002 та додатку до нього, архівною довідкою від 23.07.2025 №24-01-1651, виданими Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова, академічною довідкою № 2/136 від 16.07.1999 , виданою Одеським інститутом підприємництва та права, а також записами у трудовій книжці.

ОСОБА_1 11.09.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

З листа ГУ ПФУ в Одеській області від 06.11.2025 № 1500-0306-9/183916, який адресовано ГУ ПФУ в Кіровоградській області та ГУ ПФУ в Харківській області, вбачається, що:

"Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перевірку електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 11.09.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Рішенням від 18.09.2025 заявнику призначено пенсію з урахуванням вислуги років 25 років 1 місяць, в тому числі в органах прокуратури - 17 років 6 місяців 13 днів, половини строку навчання - 2 роки 2 місяці 6 днів та на інших посадах, які враховуються до вислуги років - 5 років 4 місяці 15 днів. Заяву опрацьовано спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Правильність прийнятого рішення завізовано спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Згідно із пунктом 6 статті 86 Закону № 1697 до вислуги років, що дає право на призначення пенсії, зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів. Перевіркою встановлено, що до диплому НОМЕР_2 та додатку до диплому, довідки від 23.07.2025 № 24-01-1651, заявник навчався з 24.11.1999 по 12.06.2002 в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечнікова та отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство". Оскільки відсутня інформація про навчання у вищому юридичному навчальному закладі або на юридичному факультеті вищого навчального закладу, половина зазначеного періоду навчання при визначенні права на призначення пенсії за вислугу років за Законом № 1697, зараховано безпідставно. Враховуючи зазначене, просимо привести пенсійну справу ОСОБА_1 у відповідність до законодавства."

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення від 12.11.2025 № 155250035204 про відмову в призначенні пенсії. Відповідно до рішення Головного управління від 12.11.2025 № 155250035204 відмовлено в призначенні пенсії виходячи з наступного: "...Відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 6 ст. Закону до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах або на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання .

Вік заявника 45 років.

Страховий стаж - 27 років 3 місяці 9 днів, у тому числі: спеціальний стаж за вислугу років - 23 роки 10 місяців, стаж роботи на посадах прокурорів - 17 роки 6 місяців 13 днів.

При цьому, до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років згідно статті 86 Закону не враховано половину строку навчання з 24.11.1999 по 12.06.2002 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечнікова відповідно до Диплому СК № 14978347 та додатку до диплому- довідки від 23.07.2025№24-01-1651, оскільки відсутня інформація про навчання у вищому навчальному закладі або на юридичному факультеті університету.

Для зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років згідно статті 86 Закону, половини строку навчання необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання із зазначенням назви факультету, видану навчальним закладом та довідку про реорганізацію закладу (за необхідності).

Права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону, з урахуванням наявних документів, заявник не має в зв`язку із відсутністю необхідного стажу за вислугу років, передбаченого чинним законодавством..."

20.01.2026 ОСОБА_1 повторно звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

27.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 155250038716 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" за відсутності 25 років спеціального стажу. Стаж, що дає право на пенсію по вислузі рокі відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону склав - 24 роки 2 місяці 8 днів, в тому числі на посадах прокурорів 17 років 6 місяців 13 днів. До спеціального страхового стажу не зараховано період навчання в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова з 24.11.1999 року по 12.06.2002 року, оскільки в наданій довідці № 24-01-2831 від 26.12.2025 року зазначено, що заявник навчався на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а припинення виплати пенсії неправомірним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснював навчання на факультеті денної форми навчання вищого навчального закладу за напрямом "право" та спеціальністю "правознавство", отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста, а тому висновки пенсійних органів щодо не зарахування до вислуги років позивача половини строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова є безпідставними. Крім того, за висновками суду, дії зобов`язального характеру щодо поновлення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, який виплачував позивачу пенсію за вислугу років – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Підстави та порядок призначення пенсії працівників прокуратури врегульоване статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII).

Статтею 15 Закону № 1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; керівник підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора; заступник керівника підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; прокурор Офісу Генерального прокурора; прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник обласної прокуратури; перший заступник керівника обласної прокуратури; заступник керівника обласної прокуратури; керівник підрозділу обласної прокуратури; заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; прокурор обласної прокуратури; керівник окружної прокуратури; перший заступник керівника окружної прокуратури; заступник керівника окружної прокуратури; керівник підрозділу окружної прокуратури; заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; прокурор окружної прокуратури (у тому числі прокурор - стажист окружної прокуратури).

Частиною першою статті 86 Закону № 1697-VII визначено право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Згідно приписів частини третьої статті 86 Закону № 1697-VII, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується зокрема половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Так, відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року ( в редакції, чинній на момент здобуття позивачем вищої юридичної освіти), до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII прямо передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Як вбачається з оскаржуваних рішень пенсійних органів спірним є питання зарахування до вислуги років позивача половини строку навчання з 24.11.1999 по 12.06.2002 на денній формі навчання на економіко-правовому факультеті за спеціальністю "Правознавство" (спеціалізація кримінально-правова) в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова за даними архівної довідки від 23.07.2025 № 24-01-1651 та від 26.12.2025 № 24-01-2831, оскільки відсутня інформація про навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.09.1997 року по 09.07.1999 року навчався на за спеціальністю "Правознавство" на денній формі навчання, на юридичному факультеті Одеського інституту підприємництва та права, а з 24.11.1999 року по 12.06.2002 року навчався на денній формі навчання на економіко-правовому факультеті за спеціальністю "Правознавство" (спеціалізація кримінально-правова) в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова, здобувши кваліфікацію "юрист", що підтверджується копією диплома бакалавра НОМЕР_2 від 06.07.2002 , копією диплома спеціаліста НОМЕР_3 від 12.06.2002 та додатку до нього, архівною довідкою від 23.07.2025 №24-01-1651, виданими Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова, академічною довідкою № 2/136 від 16.07.1999 року, виданою Одеським інститутом підприємництва та права, а також записами у трудовій книжці.

Таким чином, з наданих документів вбачається, що позивач здійснював навчання на факультеті денної форми навчання вищого навчального закладу за напрямом "право" та спеціальністю "правознавство", отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста, що свідчить про наявність підстав для зарахування половини строку навчання вислуги років, що дає право на пенсію.

В свою чергу, позиція пенсійного органу полягає в тому, що факультет, на якому навчався позивач, мав назву «економіко-правовий», а не «юридичний».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у даному випадку визначальною є не назва факультету, а спеціальність, за якою видано диплом, та присвоєна кваліфікація. Назва факультету («економіко-правовий») лише відображає організаційну структуру вишу, де в межах одного підрозділу об`єднали споріднені кафедри. Вона не може нівелювати право особи на зарахування стажу навчання, якщо фактично здобуто вищу юридичну освіту.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановив, що висновки пенсійних органів щодо не зарахування до вислуги років позивача половини строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо питання визначення належного відповідача у зобов`язальній частині, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1). Відповідно до п.1.1 р.І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Згідно з п.4.2 р.IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. р.IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п.4.10 р.IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області, пенсія позивачу була призначена, пенсійна справа передана до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, де позивач перебуває на обліку.

В подальшому, саме Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області була ініційована процедура перегляду рішення про призначення позивачу пенсії без наявності на те правових та процедурних підстав. Орган, який повинен вирішувати таке питання за принципом екстериторіальності не встановлювався, а орган, який приймав рішення про призначення позивачу пенсії фактично на момент виникнення спірних правовідносин вже виконав свою функцію та повернув пенсійну справу територіальному органу Пенсійного фонду України) за місцем проживання позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що належним відповідачем у зобов`язальній частині в даному випадку є саме Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, чим спростовуються доводи апелянта.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька