Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/207/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/207/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - січень 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.11.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 3274,41 грн. за період з 01.03.2018 по 04.11.2020 у загальному розмірі 105217,71 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року встановлено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 420/207/25 та зобов`язано відповідача подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 року по справі № 420/207/25.

03 серпня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій позивач просив змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 по справі №420/207/25 в частині зобов`язання вчинити певні дії на стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 04.11.2020 у загальному розмірі 105217,71 грн., з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі 141941,58 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою заяву про зміну порядку та способу виконання рішення суду задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що з огляду на положення ч. 3 ст. 378 КАС України, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Апелянт вказує, що чинне законодавство України, зокрема норми КАС України, не містить жодного взаємозв`язку чи залежності між встановленням судового контролю (поданням звіту) та наявністю підстав для зміни способу чи порядку виконання рішення суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконає вказане рішення суду, а задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення наразі є передчасним.

Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

Приписами ч.3 ст. 378 КАС України передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

Водночас, у межах даної справи, звертаючись до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення, позивач не навів жодних фактичних обставин, які б свідчили про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Необхідність зміни порядку і способу виконання судового рішення позивач обґрунтовує приписами ч.3 ст. 378 КАС України та тривалістю строку невиконання рішення суду після набрання ним законної сили.

Разом із тим, положення ч.3 ст. 378 КАС України у межах спірних правовідносин застосуванню не підлягають, адже стосуються невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

В свою чергу, індексація грошового забезпечення, невиплата якої є предметом спору у межах даної справи, є складовою грошового забезпечення і не є за своїм характером пенсійною виплатою, соціальною виплатою непрацездатним громадянам, виплатою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплатою та пільгою дітям війни, іншою соціальною виплатою, доплатою, соціальною послугою, допомогою, захистом та пільгою.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.25 по справі №420/207/25, яке набрало законної сили 21.06.2025, проведено перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при цьому сума нарахованої, але не виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням фактично виплачених сум складає 141941,58 грн. та обліковується в Військовій частині НОМЕР_1 .

З наявного у матеріалах справи листа Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2026 року вбачається, що відповідач не відмовляється виконувати рішення суду, а обґрунтовує факт його невиконання відсутністю кошторисних призначень та відповідного фінансування.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою в особі уповноваженого органна витрат по виплаті сум індексації грошового забезпечення позивача, суд вважає безпідставними аргументи апелянта про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.

При цьому колегія суддів враховує те, що право особи на здійснення виплати заборгованості не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька