Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №523/12510/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/12510/26

Провадження №1-кп/523/1688/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

14.10.2026 м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025163490000349 від 15 квітня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2026 року близько 11 год 52 хв ОСОБА_3 , перебуваючи біля будинку № 2 по вул. Одарія в м. Одесі, в ході спілкування із заступником начальника СКП відділення поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , старшим оперуповноваженим СКП відділення поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та оперуповноваженим СКП відділення поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що вказані особи є працівниками правоохоронного органу та виконують свої службові обов`язки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», діючи умисно, протиправно, з метою перешкоджання працівникам поліції виконувати службові обов`язки, ігноруючи законні зауваження останніх, розпилив вміст наявного в нього «перцевого» газового балончика «Кобра 1Н» в їх обличчя, чим спричинив заступникові начальника СКП ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження у виді хімічного опіку рогівки та коньюктиви 1 ступеню правого ока, та 1-2 ступеню лівого ока, старшому оперуповноваженому СКП ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження у виді хімічного опіку рогівки та коньюктиви правого ока 1 ступеня, а лівого ока 1-2 ступеня, та оперуповноваженому СКП ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження у виді хімічного опіку рогівки та коньюктиви 1-2 ступеню обох очей.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України та зазначив, що 15 квітня 2026 року близько 12 год 00 хв перебував за адресою: вул. Одарія, 2, м. Одеса. До нього підійшли три молодих чоловіки в цивільному одязі, представилися працівниками поліції, пред`явили відповідні посвідчення. Він також показав їм свої документи, після чого вони повідомили йому, що його затримано, оскільки він рахується як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину. Його повели до автомобіля, тримаючи за плечі, руки були вільні, тому ОСОБА_3 , з метою уникнення затримання, дістав з кишені газовий балончик та розпилив його вміст в очі працівників поліції, після чого його було доставлено до відділення поліції. У вчиненому розкаювався, просив призначити мінімальне покарання.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк 1 рік.

Захисник просив суд урахувати щире каяття обвинуваченого, погодився із запропонованим прокурором покаранням.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, надали заяви про проведення судового розгляду в їх відсутність, покарання призначити відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів та залучення експертів і витрат на їх проведення.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів щодо характеристики особи обвинуваченого.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши надані прокурором докази, що характеризують його особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме в умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого (вину визнав повністю, розкаявся), особу обвинуваченого, який офіційно не працює, раніше не судимий, на обліках у спеціалізованих медичних установах не перебуває.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наслідків, що настали, враховуючи позицію сторін кримінального провадження, висловлену в дебатах, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

У порядку ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, обраного стосовно обвинуваченого, закінчився 17 червня 2026 року. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374, 376, 625 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 5776,32 грн за проведення експертизи № СЕ-19/116-26/10255-ФДХ від 06 травня 2026 року.

Речові докази:

аерозольний балончик помаранчевого кольору «Кобра-1Н», поміщений у пакет експертної служби № 6751862, який передано до камери збереження речових доказів ВнП№ 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, - знищити;

диск DVD-R з відеозаписом з камери відеоспостереження, встановленої за адресою: АДРЕСА_3 , на магазині ФОП ОСОБА_10 , та з диск DVD-R з відеозаписом з камери відеоспостереження, встановленої за адресою: АДРЕСА_3 , на магазині ФОП ОСОБА_11 , - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1