Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/24401/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24401/26

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

повний текст судового рішення

складено 21.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання відмови протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) за участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 в оформлені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлену протоколом №31 від 04.08.2026 року;

- зобов`язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пункту 12) частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До Одеського окружного адміністративного суду 19.08.2026 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить: вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, пов`язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/24401/26.

На обґрунтування вказаної заяви представник зазначив, що очевидно, що в позивача є реальний ризик бути мобілізованим, допоки рішення суду у даній справі не набере законної сили. Проте, якщо позивача буде мобілізовано, то такі дії унеможливлять виконання рішення суду – позивач змінить статус з «військовозобов`язаний» на «військовослужбовець», а військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби лише за наявності певних підстав, що визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відтак, якщо Позивач змінить статус з «військовозобов`язаний» на «військовослужбовець», то підстав у нього для звільнення з служби передбачених ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не буде.

Представник звертає увагу, що в разі призову на військову службу поданий адміністративний позов, та відповідно рішення Суду по даній втратить свою актуальність для позивача, при зміні статусу на військовослужбовця, Позивачу не зможе бути оформлена відстрочка, так само як і відповідач не зможе виконати рішення суду. Більше того, в забезпеченні даного позову позивач має необхідність у зв`язку з тим, що на даний момент його дружина госпіталізована на стаціонарне лікування до КНК «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я». Позивач на сьогодні не має оформленої відстрочки, оскільки відповідач протиправно відмовив йому в її оформленні, разом з тим позивач має малолітню дитину, яка навчається у початковій школі, позивач кожного дня супроводжує дитину у школу та забирає її зі школи, проте за відсутності оформленої відстрочки він має ризики бути мобілізованим, якщо таке відбудеться враховуючи, що мати дитини госпіталізована до центру психічного здоров`я дитина позивача залишиться без належного догляду.

До Одеського окружного адміністративного суду 21.08.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що згоден з позицією адвоката щодо практичної незворотності наслідків призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, вони виховують малолітню дитину. За наведених обставин саме батько забезпечує її щоденний догляд та супровід. У разі призову на військову службу до вирішення судом по суті спору щодо права позивача на відстрочку забезпечення належного догляду за дитиною буде істотно ускладнено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову - відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати вищезазначену ухвалу суду по справі №420/24401/26 та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, пов`язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/24401/26.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Так, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з вимогами частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів вважає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені вимогами частини 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Колегія суддів зазначає, що з поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а заявником не вказано, що, на думку позивача, відповідач має наміри вчинити протиправні дії, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дії суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Крім того, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник вказує на наявність в нього підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що може бути встановлено виключно при розгляді справи по суті.

Крім того, безумовно, рішення, дії, чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі дії (бездіяльність) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав ОСОБА_1 , якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №140/2474/20.

Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

З підстав, визначених статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

СуддіН.В. Вербицька К.В. Кравченко