Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/19607/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19607/25

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,

повний текст судового рішення

складено 09.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року по справі за позовом фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2024 року №55464/15-32-07-06;

- визнати протиправним та скасувати рішення №1/15-32-24-08-10 від 06.01.2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку;

- зобов`язати відповідача поновити з 01.01.2025 року реєстрацію у якості платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Позов обґрунтований позивачкою тим, що вона є платником єдиного податку 1 групи та здійснює діяльність з організації поховань і надання суміжних послуг, у неї немає обов`язку застосування РРО, однак податковим органом під час перевірки безпідставно встановлено порушення позивачкою норм щодо застосування РРО, а також безпідставно скасовано реєстрацію позивачки платником єдиного податку, а тому оскаржувані рішення мають бути скасовані судом.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що у контролюючого органу були підстави для проведення фактичної перевірки позивача на підставі доповідної записки про можливі порушення податкового законодавства, під час перевірки виявлено не проведення розрахункових операцій через РРО та його відсутність у позивачки, а тому висновки акту перевірки є правомірними та щодо позивача правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідач зазначає, що позивачкою здійснювалися види діяльності, не зазначені в реєстрі платників єдиного податку та ті, які не передбачені у п.п.1, 2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позовну заяву фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2024 року №55464/15-32-07-06, визнання протиправним та скасування рішення №1/15-32-24-08-10 від 06.01.2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов`язання відповідача поновити з 01.01.2025 року реєстрацію у якості платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 19.12.2024 року №55464/15-32-07-06.

В задоволенні іншої частини позовних вимог фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 – відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

На вказане рішення суду фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №420/19607/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1/15-32-24-08-10 від 06 січня 2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області поновити з 01 січня 2025 року реєстрацію у якості платника Єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ухвалити нове рішення про задоволення наведених вимог.

Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

11.08.2026 року (вхід.№46715/26 від 11.08.2026 року) на адресу суду апеляційної інстанції від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі; скасувати рішення Одеського окружного адміністративного від 09.06.2026 року по справі №420/19607/25 в частині задоволених позовних вимог; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, основний вид діяльності позивачки – організація поховань і надання суміжних послуг (код КВЕД 96.03). Позивачка перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 1 групи з 25.01.2012 року, про що свідчить витяг з реєстру платників єдиного податку.

Головним управлінням ДПС в Одеській області 05.11.2024 року виданий наказ №11343-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », яким на підставі п.п.19-1.1.4, 19-1.1.8. п.19-1 ст.19-1, ст.20, п.п.75.1.3. п.75.1. ст.75, п.п.80.2.2. п.80.2 ст.80, п.п.69.2. п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведення аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, наказано провести фактичну перевірку позивачки з 07.11.2024 року тривалістю 10 діб за період діяльності з 08.11.2021 року по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі зазначеного наказу в період з 07.11.2024 року по 15.11.2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка магазину за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої складений акт перевірки від 15.11.2024 року, зареєстрований 18.11.2024 року за №50998/15/07/PP0/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено проведення контрольної розрахункової операції без застосування РРО (програмного РРО, розрахункової книжки) при продажу квітів на загальну суму 200 грн.; у суб`єкта господарювання відсутній належним чином зареєстрований РРО (програмний РРО, розрахункова книжка) та встановлено непроведення через РРО суми в розмірі 27 800 грн.; до матеріалів перевірки не надано документів, які стосуються або пов`язані з предметом перевірки, а саме: банківські виписки за період, охоплений перевіркою.

Таким чином, в акті перевірки зазначено про порушення позивачкою вимог п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; - п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено позивачці податкове повідомлення-рішення від 19.12.2024 року №55464/15-32-07-06, яким до позивачки, за порушення п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13 950 грн. за ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення №1/15-32-24-08-10 від 06.01.2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи ОСОБА_1 у зв`язку із здійсненнями видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (абз.7 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України), а також здійснення платником першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у п.п.1, 2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України (абз.9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України).

Позивачка не погоджується з правомірністю податкового повідомлення-рішення та рішення про анулювання її реєстрації як платника єдиного податку, а тому звернулася до суду з цим позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачка в позові зазначає про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки щодо проведення розрахункових операцій без РРО, оскільки вона перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 1 групи і не має обов`язку застосовувати РРО.

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.80.1, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки, в тому числі, фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, з підстав наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до положень п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для оформлення наказу про проведення фактичної перевірки позивачки стала інформація, яка свідчить про можливі порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства, контролю за яким покладено на контролюючий орган, зокрема, декларування обсягів доходів та відсутність реєстрації РРО.

В ході проведення аналізу відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області, згідно баз даних «Податковий блок» та АРМ АІС «Податки» встановлено наступне.

Основний вид діяльності – організація поховань і надання суміжних послуг (код КВЕД 96.03), суб`єкт перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 1 групи, сума доходу за 2023 рік – 850 000 грн., РРО не зареєстроване, фактичні перевірки з 2021 року не проводилися.

Відповідна інформація була викладена у доповідній записці Головного управління ДПС в Одеській області, складеній у відповідності до вимог п.п.1.2.2. п.1.2 розділу І наказу Державної податкової служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» від 4 вересня 2020 року №470.

Відповідно до положень п.п.72.1.1 п.72.1 ст.72, п.74.3 ст.74 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів; тощо.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

В наказі Головного управління ДПС в Одеській області від 05.11.2024 року №11343-п зазначена як правова підстава призначення перевірки (п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України), так і деталізовано фактичну підставу: наявність податкової інформації, отриманої в рамках проведення аналізу, що свідчить про можливі порушення при здійсненні розрахункових операцій. При цьому, обсяг інформації, зазначеної в наказі відповідає вимогам п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, зокрема, щодо зазначення підстав для проведення перевірки, визначених Кодексом.

Отже, з огляду на наведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку є безпідставними доводи позивачки про протиправність призначення фактичної перевірки щодо неї та відсутність підстав для її призначення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 висловив позицію, що застосована законодавцем конструкції щодо наявної/отриманої інформації – «яка свідчить про можливі порушення» – дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Аналіз вимог п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме – наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення №1/15-32-24-08-10 від 06.01.2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов`язання відповідача поновити з 01.01.2025 року реєстрацію у якості платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що ці позовні вимоги є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень п.291.2, 291.3, 291.4 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до вимог п.п.37 п. 291.7 ст. 297 Податкового кодексу України для цілей цієї глави під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг як ритуальні послуги.

При цьому, відповідно до вимог п.296.10 ст. 296 Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 1 групи з 25.01.2012 року, при цьому перелік видів господарської діяльності позивачки включає один код КВЕД – 90.03 Організування поховань та надання суміжних послуг.

Разом з цим, під час перевірки позивачки податковим органом встановлено продаж нею квітів на суму 200 грн.

Відповідно до положень п.п.298.1.1 п.298.1, п.7, 9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: 7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; 9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у п. п. 1, 2 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Відповідно до вимог п.299.1, п.п.3 п.299.10, п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених п.п.298.2.3 п.298.2 та п.п.298.8.6 п.298.8 ст.298 цього Кодексу.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

В спірних правовідносинах податковим органом здійснена фактична перевірка позивачки, під час якої встановлено, що позивачка здійснює продаж квітів.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» ритуальні послуги це послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Відповідно до КВЕД код 96.03 включає поховання та кремацію трупів людей або тварин: підготовку тіла для поховання або кремації, бальзамування та надання інших похоронних послуг, поховання або кремацію, оренду обладнання місця в ритуальних залах; оренду або продаж місць на цвинтарі; догляд за могилами та мавзолеями.

При цьому, роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах відноситься до коду 47.76, який включає, в тому числі, виготовлення квіткових композицій та вінків у процесі роздрібної торгівлі.

Враховуючи здійснення позивачем діяльності, яка не передбачена для першої групи спрощеної системи оподаткування, оскільки продаж квітів не відноситься до побутових послуг, а також здійснення позивачкою господарської діяльності з продажу квітів, яка не включена до реєстру платників єдиного податку щодо позивачки, що встановлено під час перевірки позивачки (акт перевірки зареєстрований 18.11.2024 року за №50998/15/07/PP0/ НОМЕР_1 ), податковим органом правомірно анульовано реєстрацію у якості платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 рішенням №1/15-32-24-08-10 від 06.01.2025 року.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1/15-32-24-08-10 від 06.01.2025 року та зобов`язання відповідача поновити з 01.01.2025 року реєстрацію у якості платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2024 року №55464/15-32-07-06, ці позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, відповідно до вимог п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Відповідно до вимог п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Однак, відповідно до вимог п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами - підприємцями), які не застосовують реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій відповідно до Податкового кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що позивачка, станом на час проведення розрахункової операції за квіти та проведення перевірки, опису наявних готівкових коштів, що відбулося 07.11.2024 року перебувала на спрощеній системі оподаткування першої групи, а тому вона була звільнена від обов`язку реєстрації РРО та проведення через нього розрахункових операцій як особа, яка знаходиться на першій групі спрощеної системи оподаткування.

Анулювання реєстрації позивачки як особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування 1 групи відбулося з 01.01.2025 року за рішенням №1/15-32-24-08-10 від 06.01.2025 року, а тому підстави для застосування штрафних санкцій до позивачки на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.12.2024 року №55464/15-32-07-06 відсутні. Крім того, опис наявних готівкових коштів не доводить, що вся сума готівки, яка була наявна у позивачки під час перевірки, отримана за видами діяльності, які не відносяться до ритуальних послуг, а у відповідності до вимог ч.2 ст.77 КАС України саме на відповідача покладений обов`язок довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2024 року №55464/15-32-07-06, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

СуддіН.В. Вербицька К.В. Кравченко