Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №523/27246/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/27246/25

Провадження №2-а/523/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № К213952 від 22.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 8500 грн. сплачені через «Резерв+» у зв`язку з винесенням оскаржуваної постанови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.11.2025 ОСОБА_1 за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» дізнався, що відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_2 було накладено штраф у розмірі 17000 грн за нібито вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Але, як зазначив ОСОБА_1 , жодних викликів від відповідача не отримував, всі свої персональні дані оновив, від ІНФОРМАЦІЯ_3 не переховується.

Позивачем взагалі не було отримано копії оскаржуваної постанови від 22.11.2025, відтак, позивач не обізнаний навіть про те за яких обставин він нібито не з`явився до ТЦК та СП, оскільки він не отримував жодних викликів, не був присутній на розгляді та його не було доставлено до ТЦК та СП.

Крім цього, до протоколу про адміністративне правопорушення, а також до оскаржуваної постанови не долучено первинних документів обліку, які б свідчили про невиконання чоловіком правил військового обліку, а також інших доказів, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо чоловіка, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП та не виконує правила військового обліку.

Враховуючи зазначене, позивач просив його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача – адвокат Панфілова І. І. надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила позовну заяву задовольнити з обґрунтувань, що викладені в позові. (а.с. 47).

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про розгляд справи обізнаний належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.

Відповідачем 27 березня 2026 року надано відзив на позовну заяву. (а.с. 33-36).

Як зазначив представник відповідача, заявлені позовні вимоги не засновані на законі та є необгрунтованими.

ОСОБА_1 у період з серпня по листопад 2025 року декілька разів притягувався до адміністративної відповідальності через електронний кабінет військовозобов`язаного. Копії постанов по справам були направлені ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ОСОБА_1 звертався з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій зазначав, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутністю. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Стосовно постанови від 22.11.2025 № R213952.

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року, п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 в строк - 21.11.2025 року о 10:00 годині, зазначений у повістці №5484164 для уточнення даних, та належним чином не повідомив про причини неявки, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Повістка була вручена мобільною групою.

Постанова від 22.11.2025 № К213952, винесена тому що ОСОБА_1 21.11.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому він перебуває на обліку, із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена заява була подана ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, особисто через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Номер заяви №БВЗС7СЗЗВ-О5С6-Б011-9997-005056844140.

Керівник РТЦК виніс постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. На ОСОБА_1 накладено адміністративний штраф у сумі 17000 грн., пільговий розмір штрафу 8500 грн., 22.11.2025 року ОСОБА_1 оплатив 8500 грн.

На теперішній час військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно інформації із Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з 18.12.2025 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний другої категорії, загального військового обліку солдатів та сержантів запасу. Перебуває на спеціальному обліку, придатний до військової служби.

Вивчивши матеріали справи, суд вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, виходячи з наступного.

У відповідності ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Згідно частини 5 ст. 5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Пунктом 1 ч.1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У відповідності до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що Постановою Т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R213952 від 22.11.2025 р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. за те, що: військовозобов`язаний ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, визначене в повістці, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач кваліфікував дії позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - “Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, при цьому існує спеціальна норма КУпАП, передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП - “Порушення прави військового обліку”.

У Постанові від 22.11.2025 р. відсутні дані про те, у який саме спосіб позивач викликався до ТЦК та СП, не зазначено до якого саме ТЦК та СП необхідно було з`явитись.

Таким чином, Постанова від 22.11.2025 р. не містить відомостей щодо вручення повісток, повідомлень позавача щодо з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тобто фактичні докази вчинення правопорушення відсутні.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 289 КУпАП України постанова про притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена на протязі 10 днів. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову № R213952 від 22.11.2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 8500 грн., котрі сплачені через «Резерв+» у зв`язку з винесенням оскаржуваної постанови, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки скасування оскаржуваної постанови і тягне за собою скасування штрафних санкцій у разі надання належних доказів їх понесення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.

Таким чином з відповідача користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн., оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № R213952 від 22.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В задоволенні позовних вимог в іншій їх частині – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Пересипський районний суд міста Одеси.

Суддя