Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №523/24568/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/24568/25

Провадження №2/523/1233/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"09" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участі секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

УСТАНОВИВ:

17 листопада 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свою представницю – адвоката Крюкову М.В., через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 13 листопада 2022 року у розмірі 445900 грн, з яких 410000 грн - основного боргу, 10480 грн – 3 % річних та 25420 грн – інфляція.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачеві у борг грошові кошти зі строком повернення до 31 грудня 2024 року, що підтверджується розпискою, проте відповідач у встановлений строк борг не повернув, на письмову вимогу позивача не відреагував, у зв`язку з чим позивач на суму боргу за 311 календарних днів прострочення нарахував штрафні санкції.

20 листопада 2025 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

14 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явилися, суд вживав заходи щодо їх повідомлення про час і місце розгляду справи.

У матеріалах справи є клопотання представниці позивача – адвоката Крюкової М.В. про розгляд справ у їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вони повернулися до суду без вручення адресату з довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», отже відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України він вважається таким, що повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотання не звертався.

Оскільки відповідач в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 13 листопада 2022 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 410000, що еквівалентно 10000 доларів США зі строком повернення до 31 грудня 2024 року, в підтвердження чого власноручно написав заяву.

Проте у встановлений розпискою строк відповідач свої зобов`язання щодо повернення боргу не виконав, на неодноразові звернення позивача не реагував.

16 вересня 2025 року позивач направив за адресою місця проживання відповідача лист-претензію про повернення боргу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

За викладених обставин, наявність оригіналу боргової розписки в кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування суми боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржників за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За викладених обставин, судом встановлено, що на час розгляду справи грошові кошти за розпискою від 13 листопада 2022 року у розмірі 10000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду еквівалентно 410000 грн відповідачем не повернуто.

Крім того, позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив у тому числі, крім суми боргу, стягнути з відповідача 3 % річних, нарахованих за 311 днів прострочення.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення штрафних санкцій у вигляді трьох відсотків річних є такою, що суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 596/2026 від 13 липня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, враховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України з січня по вересень 2025 року за невиконання відповідачем боргового зобов`язання у розмірі 10480 – 3 % річних грн та 25420 – інфляційних втрат, слід відмовити.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З боку відповідача суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми боргу.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3260,34 грн. пропорційно задоволеним вимогам (91,95 % від стягнутої суми) .

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошову суму у розмірі основного боргу 410000 грн, а також судовий збір у розмірі 3545,77 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя