Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/5857/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5857/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, прийнятого в складі суду судді Попова В.Ф., по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», в якому позивач просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Київський слідчий ізолятор», яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 04 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати Державну установу «Київський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 04 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Київський слідчий ізолятор», яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 04 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року. Зобов`язано Державну установу «Київський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 04 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна Установа «Київський слідчий ізолятор» звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виплата індексації за період з 04.08.2016 по 28.02.2018 виключена трирічним строком, встановленим пунктом 20 розділу I Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а застосування січня 2008 року як базового місяця є помилковим з огляду на підвищення посадового окладу позивачки з 01.01.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1036. Крім того, судом безпідставно задоволено вимоги за період з 04 по 07 серпня 2016 року до фактичного призначення позивачки на посаду.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходила службу в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор».

За період з 04.08.2016 року до 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивачці не нараховувалась та не виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, у зв`язку з чим позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до статей 1, 2, 4, 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII, статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III та пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація є обов`язковою сумою грошового забезпечення, обчислення якої за період з 04.08.2016 по 28.02.2018 підлягає здійсненню із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Водночас вимоги щодо зобов`язання виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб згідно з пунктом 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України є передчасними, оскільки відповідний обов`язок виникає у відповідача безпосередньо під час фактичної виплати нарахованих сум у майбутньому.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За приписами ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).

Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Колегія суддів зауважує, що у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року по справі № 9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 (далі Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до п. 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим місяцем» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (Офіційний вісник України, 2003р., №29, ст.1471).

Виходячи з системного аналізу п.1-3 Постанови №1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв`язку з прийняттям Постанови №1013, що відповідає положенням п. 5 Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015р.

В свою чергу, Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Станом на час виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 07.11.2007р. №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 р.

Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 р. у зв`язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином індексація грошового забезпечення позивачки підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо того, що позивачці протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за вказаний вище період.

Стосовно доводів апеляційної скарги про застосування трирічного строку для виплати індексації, встановленого пунктом 20 розділу I Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, колегія суддів зазначає таке.

Так, колегія суддів наголошує на тому, що зазначена норма Порядку № 925/5, яка передбачає можливість виплати грошового забезпечення за минулі періоди не більше ніж за три роки, є нормою підзаконного нормативно-правового акта та не може обмежувати або скасовувати права особи, гарантовані законами України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Вищевикладене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах КАС ВС від 15.08.2019 № 281/459/17, від 21.07.2021 №200/14559/19-а, від 24.10.2019 №295/7219/16-а, від 24.10.2019 №761/14626/17.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та статей 2, 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошово забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо забезпечення належного рівня життя населення в умовах зростання цін, а її проведення є обов`язком усіх підприємств, установ та організацій.

При цьому, положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та спеціального законодавства, яке регулює порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу ДКВС України, не встановлено обмежень щодо виплати нарахованої або належної до нарахування індексації за певний граничний строк у разі її неправомірного ненарахування з вини суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з принципу ієрархії нормативно-правових актів, у разі суперечності норм підзаконного акта, зокрема, наказу Міністерства юстиції України № 925/5, нормам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», застосуванню підлягають саме норми Закону як акта вищої юридичної сили. Обмеження права особи на отримання належних їй сум індексації грошового забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є неприпустимим.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право на судовий захист щодо стягнення всіх належних йому сум без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідачем було вчинено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення у спірний період, а обмеження права на отримання індексації грошового забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є неприпустимим, оскільки індексація є складовою частиною грошового забезпечення та належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, таке право підлягає захисту в повному обсязі, а індексація - обов`язковій виплаті за весь період порушення права особи, незалежно від трирічного строку, на який помилково посилається апелянт.

Посилання апелянта на зміну базового місяця з 01.01.2017 у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1036 судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки зазначеною постановою регулювалися питання підвищення посадових окладів окремих категорій працівників, тоді як нормативно-правовим актом, який визначав розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у спірний період, була саме постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, розміри окладів за якою у період з січня 2008 року по лютий 2018 року не змінювалися.

Більш того, колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1036, на яку посилається апелянт, не містить положень про підвищення посадового окладу психологів у слідчих ізоляторах, яку позивач займала у спірний період. Жодних доказів фактичного підвишення посадового окладу позивача на підставі вказаної постанови до суду не надано.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції помилково визначив початок спірного періоду з 04 серпня 2016 року, оскільки відповідно до матеріалів справи, позивачку було фактично призначено на посаду лише 08 серпня 2016 року на підставі наказу начальника установи від 05.08.2016 року №68/ОС-16.

Колегія суддів зазначає, що до призначення на посаду та фактичного початку проходження служби у відповідача не виникло обов`язку щодо нарахування та виплати грошового забезпечення і, відповідно, його індексації, за період з 04 по 07 серпня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, визначення судом першої інстанції періоду ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, починаючи з 04 серпня 2016 року, є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права і неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Державної установи «Київський слідчий ізолятор» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04 по 07 серпня 2016 року підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України з прийняттям у цій частині постанови про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів також зауважує, що згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційна скарга відповідача подана на рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції, ураховуючи приписи частини другої статті 308 КАС України, не надає оцінку правомірності відмови в задоволенні вимог щодо виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

В свою чергу, як визначено п.п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 04 по 07 серпня 2016 року, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за вказаний період. В іншій частині рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії – скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Державної установи «Київський слідчий ізолятор» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04 по 07 серпня 2016 року.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Державної установи «Київський слідчий ізолятор» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 серпня 2016 року по 07 серпня 2016 року - відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька