Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/13944/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13944/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року, прийняте у складі суду судді Дубровної В.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889”.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889” та з урахуванням виплачених сум.

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889”. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889” та з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та винести нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач керується вимогами статті 19 Конституції України, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 та Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, і наголошує, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до складу грошового забезпечення для обчислення допомоги на оздоровлення, оскільки має разовий/нерегулярний характер, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, Верховного Суду у зразковій справі № 280/8933/24 та П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/17817/25.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується зокрема:

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2016 № 141, яким солдата військової служби за контактом ОСОБА_1 , який прибув із військової частини польова пошта НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби, зарахувати до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду водія 1 взводу охорони 2 роти охорони військової частини польова пошта НОМЕР_3 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за вакантною посадою, ВОС- 837037А, шпк “солдат”, 1998 р.н., НОМЕР_4 , оклад за посадою 530 грн. При цьому, наказано, виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 680% від посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2019 № 112, яким солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водія 1 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого (демобілізованого) наказом командира НОМЕР_5 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) №24- РС від 17.05.2019 року, у запас за підпунктом "а" пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (у зв`язку із закінченням строку контракту), вважати, що справи та посаду здав, з 29.05.2019 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направити на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016-2018 роки грошова допомога на оздоровлення у 2016 р. складає – 7110,40 грн., у 2017 році – 4486,00 грн., у 2018 році – 7632,35 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889» в період проходження військової служби при виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода має постійний характер і входить до складу грошового забезпечення, з якого відповідно до статей 9, 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обчислюється грошова допомога на оздоровлення, що зумовлює право позивача на її перерахунок за 2016– 2018 роки. При цьому вимоги про стягнення компенсації втрати доходів відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, є передчасними до моменту безпосереднього нарахування та виплати основної суми заборгованості.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Правові засади державної політики у сфері соціального та правового захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, а також щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, надбавки, доплати, підвищення, премії та винагороди, які мають постійний характер.

Частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

На час виникнення спірних правовідносин порядок та умови грошового забезпечення військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 1 Постанови №1294 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 передбачено виплату військовослужбовцям грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, визначальним для вирішення цього спору є встановлення того, чи входила щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу місячного грошового забезпечення позивача.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у спірний період позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою №889, однак при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки зазначена виплата відповідачем не враховувалася.

Колегія суддів зазначає, що правова природа цієї виплати була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою №889, є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки має постійний характер та виплачується щомісячно у зв`язку з проходженням військової служби.

Колегія суддів зазначає, що наведений висновок Великої Палати Верховного Суду стосується саме тієї виплати, яка є предметом спору у цій справі, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки Постановою №1294 грошову допомогу на оздоровлення визначено як виплату у розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, є складовою такого забезпечення, колегія суддів доходить висновку, що вона підлягала врахуванню при визначенні розміру допомоги на оздоровлення.

Колегія суддів також наголошує, що при вирішенні цього спору визначальне значення має правова природа щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою №889, яка вже була предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

Висновок Великої Палати Верховного Суду про належність зазначеної виплати до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ґрунтується на положеннях Закону №2011-XII та Постанови №889 і є обов`язковим для врахування судами під час вирішення аналогічних правовідносин.

Оскільки правова природа щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою №889, вже визначена Великою Палатою Верховного Суду як складова щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця, положення відомчого нормативного акта не можуть бути підставою для неврахування такої виплати при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення.

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою №889, у спірний період була складовою місячного грошового забезпечення позивача та підлягала врахуванню при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення.

Оскільки відповідачем під час нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки зазначену складову грошового забезпечення враховано не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання відповідної бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити нарахування і виплату належних сум з урахуванням раніше проведених виплат.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог щодо зобов`язання вчинити певні дії та здійснення перерахунку виплат, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в апеляційному порядку не переглядається та правова оцінка висновкам суду першої інстанції у цій частині апеляційним судом не надається.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька