Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/18176/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18176/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Андрухіва В.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.11.2022 року по 30.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт, виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, яка виплачується військовослужбовцям при звільненні.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 11.11.2022 року по 30.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року 2481 гривня 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року 2684 гривні 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, яка виплачується військовослужбовцям при звільненні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.11.2022 року по 30.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 11.11.2022 року по 30.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року 2481 гривня 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року 2684 гривні 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ненадання довідки та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно протиправними. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178. В задоволенні решти позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивачу в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не враховано правомірність дій відповідачів, які при обчисленні грошового забезпечення застосували норми пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції постанови від 12.05.2023 № 481, частину четверту статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII та статті 51, 95 Бюджетного кодексу України, а виплати за Інструкцією, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 № 200, мають заявний характер і здійснюються за рапортом. Крім того, судом не застосовано наслідки пропуску позивачем визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду з вимогами про виплату компенсації за речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, після виключення зі списків особового складу.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 11.11.2022 року по 22.03.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.03.2025 № 81 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 22.03.2025 року.

ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із запитом щодо отримання копій документів щодо розміру грошового забезпечення за час служби, а також довідки-розрахунку про вартість речового майна, що належить до видачі на дату звільнення з військової служби.

Листом від 05.05.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України надано довідки про розмір грошового забезпечення. Щодо надання довідки-розрахунку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 на дату звільнення з військової служби, то зазначено про те, що ОСОБА_1 не звертався з відповідним рапортом/заявою про видачу йому такої довідки, у зв`язку з чим така довідка не складалась.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі частини другої статті 19 Конституції України, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 та з урахуванням принципів пріоритетності законів над підзаконними актами (частина третя статті 7 КАС України), обчислення грошового забезпечення позивача за період з 11 листопада 2022 року по 30 травня 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2023 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року є протиправним, оскільки пункт 6 постанови КМУ № 103 скасовано в судовому порядку, а пункт 2 постанови КМУ № 481 суперечить Законам України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-IX та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX. Відтак відповідач зобов`язаний перерахувати зазначені виплати виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 44, відмовивши при цьому в перерахунку оздоровчих за 2022 рік, одноразової допомоги при звільненні та компенсації відпусток за 2022– 2023 роки у зв`язку з відсутністю фактів їх нарахування чи виплати у спірний період. Крім того, керуючись статтею 9-1 Закону № 2011-XII та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 178, суд дійшов висновку, що звільнення зі служби не позбавляє позивача права на грошову компенсацію за неотримане речове майно за його заявою, у зв`язку з чим зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ч.ч. 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

24.02.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.

На підставі пункту 4 Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до п. 4 Постанови № 704. Отже, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені п. 6 Постанови № 103.

Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

На підставі частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів (п. 3).

Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили закону.

До того ж, Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не містить застережень щодо застосування в 2022 та 2023 роках як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, враховуючи, що з 01.01.2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить Законам України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Натомість, як встановлено колегією суддів, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.

На підставі викладеного вище нормативно-правового регулювання, колегія суддів відхиляє доводи Відповідача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови № 704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що у постановах від 02.08.2022 року по справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 року по справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 року по справі №440/1185/21, від 15.03.2023 року по справі № 420/6572/22 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».

Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку, що розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2481 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2684 грн.

Натомість, згідно із фактичними обставинами справи, у період з 11.11.2022 року по 19.05.2023 грошове забезпечення позивачу розраховувалось виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 рік, який становив 1762 грн.

З огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги Відповідача щодо правомірності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача у спірний період служби. такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року, є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 11.11.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог за період з 20 травня 2023 року по 30 травня 2023 року, суд першої інстанції не врахував факт набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції та встановлено сталу розрахункову величину в розмірі 1 762 грн.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704", пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Тобто з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року" запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного судового рішення

Отже, так як судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, відповідно до частини 2 статті 308 КАС України суду апеляційної інстанції має підстави вийти за межі доводів апеляційної скарги та скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову за період з 20.05.2023 по 30.05.2023 роки.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з вимогами про виплату компенсації за речове майно та відсутність рапорту, колегія суддів зазначає таке.

Так, забезпечення військовослужбовців речовим майном здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-XII у разі звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної прикордонної служби України, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).

Пунктом 3 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до штатів та табелів до посад під час: звільнення з військової служби; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту зі виключенням зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, а особам, які звільнені з військової служби, - на підставі наказу командира (начальника) військової частини про виключення зі списків особового складу, в якому зазначається розмір грошової компенсації, що підлягає виплаті, на підставі довідки про вартість неотриманого речового майна.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком..

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок щодо складання довідки про вартість неотриманого речового майна, включення відповідного розрахунку до наказу про виключення зі списків особового складу та проведення остаточного розрахунку з військовослужбовцем при звільненні покладається саме на військову частину як суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постановах від 09 січня 2024 року у справі № 400/5062/22, від 04 лютого 2020 року у справі № 825/1571/16, від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17 зазначав, що пунктом 3 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Застосовування у пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а після його звільнення з військової служби указане право реалізовується шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації його прав та інтересів, закріплених Конституцією та законодавством.

На користь указаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина

Колегія суддів в контексті цього зауважує, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу без проведення належного остаточного розрахунку, в тому числі щодо компенсації за речове майно, є протиправною бездіяльністю відповідача. При цьому, посилання відповідача на те, що позивач не звертався з відповідним рапортом під час проходження служби чи при звільненні, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність рапорту не звільняє військову частину від обов`язку сформувати довідку про вартість неотриманого майна та провести повний розрахунок з військовослужбовцем при його звільненні.

Стосовно тверджень відповідача про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, колегія суддів зауважує, що виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна належить до складу належних військовослужбовцю виплат при звільненні.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу при звільненні грошова компенсація вартості неотриманого речового майна виплачена не була, а довідка про її вартість відповідачем не складалася. Про вказані обставини, а також про позицію відповідача щодо відмови у виплаті через відсутність рапорту, позивач дізнався лише з листа Військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 року, наданого у відповідь на його запит.

Звернувшись до суду з цим позовом у червні 2025 року, тобто в межах місячного строку з дня отримання листа-відповіді від 05.05.2025 року, позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки саме з моменту отримання письмової відмови відповідача дізнався про порушення свого права на отримання компенсації.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна є правомірними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

В свою чергу, як визначено п.п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 30.05.2023 року після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 481, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за вказаний період. В іншій частині рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – скасувати в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 30 травня 2023 року та зобов`язання здійснити його перерахунок і виплату.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 30 травня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 - відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька