Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/25543/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25543/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Бабенка Д.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 28.05.2023 до 18.07.2025 включно;

- стягнути з НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 28.05.2023 до 18.07.2025 у сумі 165145,80 (сто шістдесят п`ять тисяч сто сорок п`ять) гривень 80 копійок;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ за період з 18.03.2023 до 18.07.2025 у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №420/35287/24;

- зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ за період з 18.03.2023 до 18.07.2025 у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №420/35287/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ за період з 18.03.2023 до 18.07.2025 у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №420/35287/24. Зобов`язано НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ за період з 18.03.2023 до 18.07.2025 у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, встановленим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №420/35287/24. В задоволенні решти позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивачу в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги сторона зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є необґрунтованим та прийнятим без урахування фактичних обставин справи, оскільки виплата заборгованості з грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 420/35287/24 здійснювалася в межах наявних асигнувань та в розумні строки, а також за відсутності умислу чи протиправної вини з боку відповідача, що ускладнювалося виконанням бойових завдань та особливістю дислокації військової частини в умовах правового режиму воєнного стану. Окрім того, відповідач вказує на неналежність суб`єктного складу щодо остаточного розрахунку при звільненні Позивача з огляду на його подальше переведення до іншої військової частини, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність підстав для застосування матеріально-правових норм Закону України від 19.10.2000 № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.05.2023 №252-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 25.05.2023 та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №420/35287/24, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2025:

визнано протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.03.2023 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

зобов`язано НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 18.03.2023 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Відповідно до Довідки-розрахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №420/35287/24, загальна сума різниці доплати грошового забезпечення згідно з рішенням суду становить 29446,68, з якої утримано військовий збір 1472,33 грн та виплачено на рахунок ОСОБА_1 – 27974,35 грн.

Згідно з витягу з мобільного застосунку «ПРИВАТ24», 18.07.2025 ОСОБА_1 отримано 27974,35 грн на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №420/35287/24.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені та компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 відбулося у зв`язку з його переміщенням для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 прикордонного загону відповідно до п. 46, 121 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, а не при звільненні з військової служби у розумінні ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з чим гіпотеза ч. 1 ст. 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до спірних правовідносин не застосовується. Разом з тим, з огляду на затримку виплати донарахованого за рішенням суду грошового забезпечення понад один календарний місяць, відповідач допустив протиправну бездіяльність і зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до ст. 1– 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційна скарга відповідача подана на рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції, ураховуючи приписи частини другої статті 308 КАС України, не надає оцінку правомірності відмови в задоволенні вимог щодо відсутності підстав для виплати позивачу середнього заробітку, передбаченого ч.1 ст.117 КЗпП України, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III (далі -Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі заробітної плати (грошового забезпечення).

До того ж, ВП ВС у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 вказує, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Водночас не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації.

Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що у практиці суду касаційної інстанції сформувався усталений підхід, за яким однією з умов для порушення особою питання про виплату компенсації є проведення з особою повного розрахунку, тобто фактичне отримання тих доходів, про компенсацію втрати частини яких вона просить (зокрема, право на таку компенсацію виникає з дня фактичної виплати основного доходу).

Колегія суддів встановила, що відповідно до Довідки-розрахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №420/35287/24, загальна сума різниці доплати грошового забезпечення згідно з рішенням суду становить 29446,68, з якої утримано військовий збір 1472,33 грн та виплачено на рахунок ОСОБА_1 – 27974,35 грн.

Згідно з витягу з мобільного застосунку «ПРИВАТ24», 18.07.2025 ОСОБА_1 отримано 27974,35 грн на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №420/35287/24.

Відтак, колегія суддів зазначає, що аналізуючи природу спірних виплат, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.06.2026 року у справі № 280/8933/24 з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 зазначила, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації грошового забезпечення та компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належного працівникові (військовослужбовцю) доходу, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної купівельної спроможності заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін.

При вирішенні цього спору колегія суддів також враховує що відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20, аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Колегія суддів також зауважує, що в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III законодавець прямо визначив грошове забезпечення одним із видів доходів, за порушення строків виплати якого передбачена компенсація.

З огляду на те, що належна позивачу суми сума різниці доплати грошового забезпечення згідно з рішенням суду у розмірі 27974,35 грн. були нараховані та фактично виплачена йому 18.07.2025 року, тобто з порушенням встановлених строків виплати більше ніж на один місяць, позивач з дня такої виплати набув безумовне право на отримання компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

При цьому, колегія суддів зауважує, що факт невиплати належного доходу у строки, встановлені законом, та його подальша фактична виплата через тривалий час, а саме 18.07.2025 року, є вичерпною підставою для виплати компенсації за Законом № 2050-III.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів і зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію є законними, обґрунтованими та скасуванню не підлягають.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька