Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/2164/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2164/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року, прийняте у складі суду судді Брагар В.С. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки по день часткового розрахунку 28.01.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця січня 2008 року у розмірі 30 205,57 грн;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки по день часткового розрахунку 31.08.2016 року по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця січня 2008 року у розмірі 30 205,57 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати по день фактичного розрахунку 28.01.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця січня 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати по день фактичного розрахунку 28.01.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця січня 2008 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в переліку нормативно правових актів на момент нарахування індексації був відсутній механізм нарахування зазначеної компенсації на суми індексації. Крім того, апелянт вказує, що індексація грошового забезпечення здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань, а повноваження про виплаті втрати частини доходів є його дискреційними повноваженнями.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 31.08.2016 року по 21.12.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 , позивача звільненого з військової служби, з 21.12.2018 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року у справі №400/6933/25 відповідач провів виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця січня 2008 року у розмірі 30 205,57 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Однак, виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не проведено.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати по день часткового розрахунку 28.01.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця січня 2008 року.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 159 від 21.02.2021 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).

Згідно із п.1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п.п.2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Пунктом 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Відносно доводів апелянта, що індексація-різниця за своєю правовою природою не є доходом, що має постійний характер, колегія суддів зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а та від 21.08.2025 у справі № 600/3471/24-а.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, а спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації, стосується грошового забезпечення військовослужбовця.

Аналогічний висновок відповідає правовій позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 у справі № 560/11895/23, від 17.12.2024 у справі № 380/25141/23 і від 23.04.2025 у справі № 260/131/24.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на відсутність механізму нарахування зазначеної компенсації на суми індексації, оскільки з огляду на її постійний характер така індексація входила до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати по виплаті індексації-різниці грошового забезпечення за період з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта в частині дискреційності його у межах спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Так, положеннями ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX) визначено, що дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Частиною 3 статті 6 Закону №2073-IX визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: дискреційне повноваження передбачено законом; дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

За таких обставин, повноваження щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у межах спірних правовідносин не можуть вважатись дискреційними, оскільки порядок та умови виплати компенсації врегульовані законом, а у разі настання таких умов у суб`єкта владних повноважень відсутня можливість прийняти інше законне рішення.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька