Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №280/5999/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/5999/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року (суддя Н.В. Стрельнікова)

у справі № 280/5999/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 за №0354647- 2411-0829 -UA23060070000082704.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не враховано, що належна позивачу будівля не експлуатується за призначенням та законсервована. Позивач вказує на те, що на нього розповсюджується пільга у вигляді звільнення від сплати податку, оскільки об`єкт нежитлової нерухомості законсервований та не використовується за призначенням.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що нежитлова будівля, власником 21/100 частин якої є позивач, законсервована та не використовується за призначенням більше десяти років, у тому числі протягом 2024 року. За встановлених у справі обставин суд вважав, що контролюючим органом необґрунтовано не взято до уваги те, що на позивача поширюється пільга зі сплати податку, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що єдиним законодавчим документом, який регулює відносини з консервації є Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1997 №1183. Відповідач зауважує, що консервація приміщення не може бути безмежною та має межі у три роки. Вказує, що пільга згідно Положення, яке затверджено рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, у спірному випадку не може бути застосована, об`єкт позивача оподатковується на загальних підставах. Наполягає, що спірне рішення контролюючого органу є правомірним, а отже скасуванню не підлягає.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за даними АІС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником 21/100 часток нежитлової будівлі літ.А-1, А-3 загальною площею 5294,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

12.05.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0354647- 2411-0829 -UA23060070000082704, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік в розмірі 19733,39грн.

Вважаючи означене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Щодо застосування у спірних відносинах рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (із змінами та доповненнями).

Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради N5, внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.

Відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільга з податку (у вигляді звільнення від сплати), що сплачується на території міста Запоріжжя, надається на наступні об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, серед іншого, об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовуються за призначенням.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у справі №280/9089/24 (постанова від 09.10.2025) зробив такі висновки:

- органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) наділені повноваженнями на встановлення пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Така пільга встановлюється з урахуванням мінімального значення загальної площі об`єкта/об`єктів житлової нерухомості та максимального значення загальної площі об`єкта/об`єктів оподаткування, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, які встановлені у підпунктах 266.4.1, 266.4.3 пункту 266.4 статті 264 ПК України. Способи надання пільги органом місцевого самоврядування конкретизовані в пункті 30.9 статті 30 ПК України, і одним із них є встановлення зниженої (в тому числі, нульової) ставки податку чи збору. Встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді нульової ставки в межах допустимої загальної площі не вказує на втручання в базу оподаткування;

- рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 (з урахуванням рішень про внесення змін до нього) є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Дане рішення не визнано протиправним, не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

- за умови чинності рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 та інших рішень, якими до нього вносилися зміни, у відповідача не було правових підстав для їх незастосування під час визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким, у тому числі, встановлено пільги з податку на нерухоме майно, підлягає застосуванню у спірних відносинах.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №280/9456/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, яке набрало законної сили, встановлено, що нежитлова будівля, власником 21/100 частин якого є позивач, законсервована та не використовується за призначенням більше десяти років, у тому числі протягом 2020-2022 років, що підтверджено висновком ТОВ «Мелітопольпроект» від 30.09.2008, звітом про оцінку нерухомого майна №00011/17 від 05.12.2017, актом результатів технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій від 10.10.2018, висновком КП Мелітопольське МБТІ щодо результатів технічного обстеження будівлі від 30.07.2020, висновком результатів візуального технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій ФОП ОСОБА_2 від 25.03.2021, висновком щодо результатів візуального технічного обстеження будівель, споруд та конструкцій ФОП ОСОБА_2 №20/2 від 01.02.2022.

У свою чергу, відповідачем не надано суду жодного належного доказу, який би спростовував факт не експлуатації та консервацію нежитлової будівлі у 2024 році, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на норми Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1183 від 28 жовтня 1997 року, суд зазначає, що це Положення не може бути застосовано до нерухомості фізичних осіб, оскільки наведений у ньому порядок стосується лише підприємств і їх основних фондів, які використовуються для здійснення господарської та виробничої діяльності, і взагалі є обов`язковим для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності. Для інших підприємств це Положення має рекомендаційний характер.

Таким чином, встановивши, що оскільки позивач є власником 21/100 часток нежитлової будівлі, яка є законсервованою та не використовується за призначенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстави для визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо такого об`єкту нерухомості, у 2024 році.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 280/5999/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров