Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №280/7940/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/7940/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (суддя Максименко Л.Я.)

у справі № 280/7940/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати вимогу № Ю-7332-0801 від 25.04.2025 та вимогу №Ю-7332-0801 від 11.08 2025 про сплату боргу (недоїмки);

- зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зарахувати помилково сплачені кошти у сумі 90 096,89 грн, сплачені на рахунок для сплати єдиного податку з юридичних осіб, у рахунок погашення зобов`язань зі сплати ЄСВ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року підприємство щомісячно перераховувало кошти, які за своїм економічним змістом відповідали зобов`язанням з ЄСВ. Суми сплачувались у повному обсязі, у строки, визначені законодавством, і в межах встановленої бази нарахування. Внаслідок технічної помилки під час формування платіжних документів, зокрема невірного зазначення коду класифікації бюджетних доходів (ККДБ) або банківських реквізитів, частина таких платежів була спрямована на рахунок для сплати єдиного податку з юридичних осіб, замість відповідного рахунку для зарахування єдиного соціального внеску. Загальна сума таких помилково зарахованих коштів — 90 096,89 грн, що цілком відповідає сумі, зазначеній у вимозі про сплату недоїмки. Таким чином, позивач вважає, що мова йде не про реальну заборгованість підприємства, а про технічну помилку, яка призвела до некоректного обліку надходжень з боку контролюючого органу. Після виявлення зазначеної розбіжності підприємство, не зволікаючи, вжило всі належні заходи для врегулювання ситуації в межах чинного законодавства. Зокрема, 06.05.2025 подано офіційну заяву про зарахування помилково сплачених коштів у рахунок зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску, однак податковий орган залишив скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-7332-0801 від 25 квітня 2025 року без розгляду, у невизначений законодавством спосіб виніс нову вимогу про сплату боргу недоїмки щодо нарахування заборгованості з єдиного соціального внеску на ту саму заборгованість що вже була охоплена іншою (попередньою) вимогою Ю-7332-0801 від 25 квітня 2025 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм діючого законодавства податковий орган має сформувати і надіслати (вручити) вимогу про сплату боргу (недоїмки) на всю суму недоїмки, яку платник єдиного внеску має на кінець календарного місяця.

Суд першої інстанції з`ясував, що на суму заборгованості позивача станом на 31.03.2025 була сформована оскаржувана вимога від 25.04.2025 № Ю-7332-0801. На суму заборгованості станом на 31.07.2025 була сформована оскаржувана вимога від 11.08.2025 № Ю-7332-0801.

Суд першої інстанції встановив, що сплачені підприємством кошти, згідно наявних у матеріалах справи платіжних документів, були зараховані в рахунок сплати позивачем єдиного податку з юридичних осіб, а не єдиного внеску. Позивачем не спростовано наявність у нього недоїмки зі сплати єдиного внеску 90 096,89 грн., доказів її погашення також не надано.

Також, суд першої інстанції з`ясував, що за ІКП ТОВ «Арбалет Охорона» на момент звернення із заявою у позивача не погашено податковий борг у сумі 884 794,09 грн. по податку на додану вартість та 55210 грн. по податку на прибуток приватних підприємств, тому у контролюючого органу дійсно були відсутні підстави для повернення позивачу помилково сплачених грошових зобов`язань.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вказує, що він з метою виконання вимог законодавства у період з серпня 2024 року по лютий 2025 року щомісяця здійснював перерахування коштів до бюджету з метою сплати ЄСВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, однак через технічну помилку при формуванні платіжних інструкцій невірно вказав бюджетний рахунок отримувача. Позивач зауважує, що виявивши помилку, він подав 13.03.2025 заяву про повернення коштів, а 06.05.2025 подав заяву про зарахування помилково сплачених коштів в рахунок зобов`язань з ЄСВ. Звертає увагу, що кошти з позивача списано, а законодавство пов`язує виконання обов`язку зі списанням коштів. Вважає, що контролюючий орган безпідставно блокує переведення коштів на рахунок з ЄСВ через борг. Зазначає, що законодавство має застосовуватись так, щоб забезпечити сплату податків, а не створювати перешкоди для їх сплати.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» зареєстроване як юридична особа 31.08.2020, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області з 01.09.2020.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області направлено ТОВ «Арбалет Охорона» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2025 № Ю-7332-0801, згідно якої станом на 31.03.2025 підприємство має сплатити заборгованість з ЄСВ у сумі 90 096,89 грн.

Також, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області направлено ТОВ «Арбалет Охорона» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2025 № Ю-7332-0801, згідно якої станом на 31.07.2025 підприємство має сплатити заборгованість з ЄСВ у сумі 90096,89 грн.

13.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» звернулось до Головного управління ДПС у Запорізькій області із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, в якій визначено напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Листом від 02.04.2025 Головне управління ДПС у Запорізькій області повідомило про відсутність підстав для задоволення заяви.

Заявою від 06.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» просило контролюючий орган зарахувати помилково сплаченi кошти у сyмi 90096,89 грн на рахунок сплати єдиного податку з юридичних осiб у рахунок погашення зобов`язань зi сплати ЄСВ.

Не погодившись із вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами абз.1 ч. 5 ст. 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Розрахункове обслуговування податкового органу здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв`язку (ч.7 ст. 9 Закону №2464-VI).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абз.1 ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки (п.1 ч.10 ст. 9 Закону №2464-VI).

Згідно ст.25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Як правильно дослідив суд першої інстанції, згідно відображених в інтегрованій картці платника податків ТОВ «Арбалет Охорона» відомостей по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороду за договорами ЦПХ, допомогу по тимчасовій непрацездатності) станом на 31.03.2025 обліковувалась заборгованість у сумі 90 096,89 грн (33776,89 (несплачена заборгованість за 2024 рік) + 42240,00 (нарахування за 4 кв. 2024 р.) + 14080,00 (нарахування за січень 2025 р.) + 14080,00 (нарахування лютий 2025 р.) - 14080,00 грн. (сплачені позивачем суми протягом періоду з 01.01.2025 по 31.03.2025) = 90096,89 грн).

Зазначена сума заборгованості складається із самостійно задекларованих позивачем сум єдиного внеску, визначених у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9335686103 від 08.11.2024, №9423113242 від 04.02.2025, №9035577208 від 18.02.2025 та №9055329621 від 07.03.2025.

На вказану вище суму заборгованості станом на 31.03.2025 контролюючим органом сформована вимога від 25.04.2025 № Ю-7332-0801.

Також, згідно відомостей, відображених в інтегрованій картці платника податків ТОВ «Арбалет Охорона» по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороду за договорами ЦПХ, допомогу по тимчасовій непрацездатності) станом на 31.07.2025 обліковувалась заборгованість у сумі 90 096,89 грн (90096,89 (заборгованість станом на 31.03.2025) + 14 080,00 (нарахування за березень 2025 р.) + 14 080,00 (нарахування квітень 2025 р.) + 14 080,00 (нарахування травень 2025 р.) + 14 080,00 (нарахування червень2025 р.) - 56 320,00грн (сплачені позивачем суми протягом періоду з 31.03.2025 по 31.07.2025) = 90 096,89 грн). Зазначена сума заборгованості складається із самостійно задекларованих позивачем сум єдиного внеску визначених у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9423113242 від 04.02.2025, №9035577208 від 18.02.2025, №9055329621 від 07.03.2025, №9102919097 від 16.04.2025, №9130326071 вiд 12.05.2025, №9165634845 вiд 11.06.2025 та №9209758214 вiд 16.07.2025.

На вказану суму заборгованості станом на 31.07.2025 контролюючим органом сформована вимога від 11.08.2025 № Ю-7332-0801.

Позивач вказує, що він з метою виконання вимог законодавства у період з серпня 2024 року по лютий 2025 року щомісяця здійснював перерахування коштів до бюджету з метою сплати єдиного внеску, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, однак через технічну помилку при формуванні платіжних інструкцій невірно вказано бюджетний рахунок отримувача.

З змісту матеріалів справи вбачається, позивачем не заперечується, що в платіжних інструкціях №3164 від 18.12.2024 на суму 14080,00 грн, №3234 від 17.01.2025 на суму 14080,00 грн та №3328 від 19.02.2025 на суму 14080,00 грн. у полі «№ рахунку отримувача» зазначено номер рахунку, який призначений для сплати єдиного податку з юридичних осіб, а у платіжних інструкціях №2775 від 19.08.2024 на суму 14080,00 грн, №2879 від 20.09.2024 на суму 14080,00 грн, №2968 від 18.10.2024 на суму 14080,00 грн та №3024 від 19.11.2024 на суму 14080,00 грн у полі «№ рахунку отримувача» зазначено номер рахунку, який призначений для сплати єдиного податку з юридичних осіб, а також у полі «призначення платежу» зазначено код бюджетної класифікації 18050300, що відповідає коду єдиного податку з юридичних осіб.

Отже, вищевказані платіжні інструкції підтверджують сплату позивачем коштів на рахунок контролюючого органу, який призначений для сплати єдиного податку з юридичних осіб.

Відтак, враховуючи приписи п.1 ч.10 ст. 9 Закону №2464-VI наявні у справі платіжні інструкції не засвідчують сплату позивачем саме сум єдиного внеску, адже ці платіжні інструкції не є підтвердженням перерахування сум єдиного внеску з рахунку позивача на відповідний рахунок податкового органу або на єдиний рахунок.

З приводу звернення позивача із заявами від 13.03.2025 про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та від 06.05.2025 щодо зарахування помилково сплачених коштів у сyмi 90 096,89 грн, які сплачені на рахунок сплати єдиного податку з юридичних осiб, у рахунок погашення зобов`язань зi сплати ЄСВ, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Як з`ясовано судом вище, платіжними інструкціями №3164 від 18.12.2024 на суму 14080,00 грн, №3234 від 17.01.2025 на суму 14080,00 грн та №3328 від 19.02.2025 на суму 14080,00 грн., №2775 від 19.08.2024 на суму 14080,00 грн, №2879 від 20.09.2024 на суму 14080,00 грн, №2968 від 18.10.2024 на суму 14080,00 грн та №3024 від 19.11.2024 на суму 14080,00 грн. підтверджено сплату позивачем коштів на рахунок контролюючого органу, який призначений для сплати єдиного податку з юридичних осіб, що сплачується відповідно до приписів ПК України.

Відтак, підлягають застосуванню положення ст.43 ПК України, які визначають умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Згідно п. 43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пункт 43.2 статті 43 ПК України визначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

З матеріалів справи вбачається, позивачем не заперечується, що станом на час подання заяв від 13.03.2025 та від 06.05.2025 у позивача був наявний податковий борг, а отже в силу приписів статті 43 ПК України у контролюючого органу були відсутні підстави для повернення помилково сплаченої суми грошового зобов`язання згідно платіжних інструкцій №3164 від 18.12.2024 на суму 14080,00 грн, №3234 від 17.01.2025 на суму 14080,00 грн та №3328 від 19.02.2025 на суму 14080,00 грн., №2775 від 19.08.2024 на суму 14080,00 грн, №2879 від 20.09.2024 на суму 14080,00 грн, №2968 від 18.10.2024 на суму 14080,00 грн та №3024 від 19.11.2024 на суму 14080,00 грн. за обраним позивачем напрямом перерахування коштів.

За цих обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги № Ю-7332-0801 від 25.04.2025 та вимоги №Ю-7332-0801 від 11.08 2025 про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання відповідача зарахувати помилково сплачені позивачем кошти у сумі 90 096,89 грн, сплачені на рахунок для сплати єдиного податку з юридичних осіб, у рахунок погашення зобов`язань зі сплати ЄСВ.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбалет Охорона» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 280/7940/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров