Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №280/2366/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2366/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 в адміністративній справі №280/2366/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ігнорування рапорту позивача про здійснення одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача розглянути рапорт позивача щодо здійснення одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом у 2020 році та під час проходження військової служби перебував у складі ВЧ НОМЕР_1 НГУ. Під час взяття участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, 08.07.2023 позивачем було отримано поранення. Позивачем зауважено, що 24.11.2025 він звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив призначити йому одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн.грн. Проте його рапорт не був розглянутий відповідачем у встановленому порядку та строки, як і не було нараховано та виплачено одноразову грошову винагороду, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» в досудовому порядку, тому позивачем було прийнято рішення про звернення до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Однак судом не було враховано, що контракт про проходження військової служби хоч і був укладений у 2020 році, проте він був продовжений у 2023 році, що можна прирівнювати до укладання контракту. При цьому, нормою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період дії воєнного стану. Отже, контракт про проходження військової служби був автоматично продовжений та позивач продовжував проходження військової служби.

Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у 2020 році був прийнятий на військову службу за контрактом.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №38 о/с від 19.06.2023 Позивача було переміщено з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

24.06.2023 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 187 Позивача було зараховано в списки особового складу частини та призначено на посаду старший навідник 3-ї обслуги міномету мінометного взводу 1-ї роти оперативного призначення (на бронетраспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №66 о/с від 20.11.2023 Позивача було переміщено з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України.

02.12.2023 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Позивача було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Згідно з інформацією з Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.10.2025 №8882, яка видана ВЧ НОМЕР_1 НГУ, ОСОБА_1 в період з 26 по 30 червня 2023 року, з 01 по 08 липня 2023 року, з 21 по 31 серпня 2023 року, з 01 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 16, з 29 по 31 жовтня 2023 року, з 01 по 23 листопада 2023 року, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.01.2026 №16/2026, судом встановлено, що 08.07.2023 позивач отримав вибухову травму, акубаротравматичне ураження вух без порушення цілісності барабанної перетинки, тинітус.

Як зазначено позивачем, він звернувся до відповідача з рапортом про нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) мільйон гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Проте, його рапорт не було розглянуто у встановлені строки та не було виплачено одноразову грошову винагороду, чим порушено його права, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Так, Постанова КМУ №153 і затверджений нею Порядок регламентують виплату до 1 млн. грн. військовослужбовцям віком від 18 до 25 років, які служать за контрактом під час воєнного стану в бойових умовах. Виплата надається одноразово за умови 6 місяців участі (або пропорційно, або повністю у разі травм/поранень). Механізм виплати прописаний у постанові, а порядок реалізації у доданому Порядку, який визначає умови та строки виплат, підстави як для отримання, так і для відмови.

Згідно п.3 Постанови №153, учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до п. 4 Постанови № 153, громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Із аналізу норм Постанови № 153 вбачається, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

В свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку з їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Отже, суд апеляційної інстанції наголошує, що законодавець у Постанові № 153 чітко окреслив коло суб`єктів, на яких розповсюджується дія даного експериментального проекту. Метою Постанови № 153 є стимулювання та мотивація громадян до вступу на військову службу саме в умовах підвищеного ризику під час дії воєнного стану.

Колегія суддів зазначає, що аналіз положень Постанови №153 свідчить про те, що її дія поширюється виключно на військовослужбовців, які прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану, оскільки метою цього експериментального проєкту є стимулювання укладення нових контрактів в умовах збройної агресії.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач уклав контракт у 2020 році, тобто до введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, він не відповідає базовій умові нормативно-правового акта для призначення спірної виплати.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поширення дії зазначеного регулювання на особу, яка проходила службу за контрактом, укладеним до початку воєнного стану.

Колегія суддів зауважує, що момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка прямо визначає наявність або відсутність суб`єктивного права на отримання виплати за Постановою № 153. Колегія суддів зазначає, що норми Постанови № 153 не підлягають розширеному тлумаченню, а розповсюдження пільг на осіб, які уклали контракт до 24.02.2022, суперечить буквальному змісту та нормативній меті прийнятого акта.

В даному випадку, необхідно чітко довести відповідність позивача критеріям Постанови КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року.

Постанова КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року запровадила експериментальний проект, головний юридичний нюанс у даному випадку полягає в тому, що старий контракт фізично та юридично не міг укладатися «на досягнення мети» цього проекту, крім того, враховуючи, що позивач був прийнятий на строкову службу до військової частини Національної гвардії України ще 19.11.2020 року.

Постанова № 153 створювалася як фінансовий інструмент стимулювання нових контрактів або залучення нових людей у віці 18 - 25 років під час воєнного стану. Ті, хто уклав контракт задовго до лютого 2025 року, проходили службу на загальних підставах, відповідно до чинного на той момент законодавства.

На думку колегії суддів, за таких обставин, Військова частина НОМЕР_4 , діючи як суб`єкт владних повноважень, правомірно відмовила позивачу у виплаті зазначеної грошової допомоги, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та приписів Постанови № 153.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підставі, передбаченні статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд –

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 в адміністративній справі №280/2366/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова