Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/7821/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/7821/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

за участю секретаря судового засідання Буханець І.П.

за участю представника позивача Бабій О.М.,

представника відповідача П`ятигорець Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в адміністративній справі №160/7821/26 (головуючий суддя І-ї інстанції - Врона О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМ-ІН» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 31.03.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №94310705 від 09.03.2026 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що наказ про проведення перевірки було отримано в день початку перевірки, що свідчить про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, тобто вимог статті 78.4 ПК України. Підставою для проведення перевірки є заявка на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка відображена в Реєстрі заяв бюджетного відшкодування податку на додану вартість Міністерства фінансів України в порядку ст.200 ПК України. Відповідач не наводить жодного належного доказу, який би досліджувався в ході проведення перевірки, для підтвердження вказаних в акті перевірки обставин, що також стали підставами висновків, зазначених в досліджені Територіальним управлінням БЕБ у Львівській області. Позивач зазначає, що господарські правовідносини з контрагентами у перевіряємий період були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку, тобто, господарські операції з вищевказаними контрагентами мали економічну та ділову доцільність. У підприємства достатня кількість трудового ресурсу необхідного для виконання господарської діяльності підприємством. Товариство на підтвердження фактичної зміни структури активів та зобов`язань, власного капіталу надали податкові накладні виписані на реалізацію товару до нерезидента по нульовій ставці та ВМД (вантажно-митна декларація), які зазначені в акті перевірки. Контролюючим органом було перевірено та не встановлено порушень, як визначення суми податкових зобов`язань декларації за листопад 2025 року, так і перевірено достовірність і правильність визначення та врахування суми податкового кредиту, про що в акті перевірки зазначено у розділах 3.1 та 3.2. Позивач звертає увагу, що дані у розділі 3.3 акту перевірки «Результати перевірки визначення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (розділ ІІІ Декларації)» не ґрунтуються на обставинах викладених в акті перевірки, тому висновки контролюючого органу є безпідставними, такими що не відповідають нормам чинного законодавства України, не підтверджені доказами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №94310705 від 09.03.2026.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи, оскільки позивачем до справи не надано жодного доказу на підтвердження скасування в адміністративному або судовому порядку рішень комісії органу ДПС про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 12.09.2025 року №23063, від 07.01.2026 року №325. Контролюючий орган наголошує, що лист БЕБ не є самостійною підставою для донарахування податкових зобов`язань, а має характер аналітичної довідки, яка підтверджує наявність ризиків, встановлених порушень та узгоджується з фактичними висновками акту перевірки. Аналіз первинних документів та фінансової звітності свідчить, що ТОВ «ФАРМ-ІН» не має виробничих потужностей, складської інфраструктури чи логістичних ресурсів, а також не здійснює транспортування або зберігання продукції. Усі ключові функції - виробництво, зберігання, відвантаження товару - забезпечуються ПрАТ «Полтавський ГЗК». Зазначені обставини свідчать про те, що ТОВ «ФАРМ-ІН» фактично не виконує виробничих, логістичних або управлінських функцій у межах відповідних операцій. Підприємство не отримує доходу у ланцюгу постачання та не забезпечує здійснення тих господарських процесів, які не могли б бути реалізовані без його участі. Скаржник вважає, що доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, не спростовують правомірність дій контролюючого органу в частині призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, обґрунтованість висновків такої перевірки. Станом на час перевірки та складання акту перевірки, Товариство мало ознаки ризиковості, тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим у суду були відсутні підстави для його скасування.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМ-ІН» є юридичною особою (ЄДРПОУ 42157611) зареєстрований 24.05.2018 року, на теперішній час перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

Видами діяльності за КВЕД є: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 19.01.2026 року по 23.01.2026 року ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФАРМ-ІН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість №9398907597 від 19.12.2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого бюджетного відшкодування, за результатами якої 29.01.2026 року складено акт №5562/13-01-07-11/42157611.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 200.1, п.200.4 п.200.7 п.200.8 п.200.9 п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариству відмовлено в бюджетному відшкодуванні, заявленому на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) по декларації з податку на додану вартість з додатками за листопад 2025 року у розмірі 23540457,00 гривень.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 09.03.2026 року прийнято податкове повідомлення-рішення №94310705, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 23540457,00 грн..

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що єдиною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, був висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження реальності вчинення господарських операцій ТОВ «ФАРМ-ІН» у зв`язку з прийнятими рішеннями про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якими встановлено наявність у позивача ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку».

Враховуючи, що рішення про відповідність ТОВ «ФАРМ-ІН» критеріям ризиковості платника податку скасовано податковим органом самостійно, підстави, покладені в основу висновку акту перевірки №5562/13-01-07-11/42157611 від 29.01.2026 року, не підтверджуються під час розгляду справи.

Втім, суд відхилив доводи позивача про протиправність процедури призначення та проведення перевірки,

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду першої інстанції в частині порядку призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не перевіряється.

Щодо суті виявленого порушення податкового законодавства та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, апеляційний суд зазначає наступне.

На сторінці 7 акту перевірки №5562/13-01-07-11/42157611 від 29.01.2026 року контролюючим органом зазначено, що при перевірці достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) за листопад 2025 року було враховано листи Територіального управління БЕБ у Львівській області:

- від 09.09.2025 року №23.11/2/11-30/6838-25, надісланий листом ГУ ДПС у Львівській області від 11.09.2025 р. №2634/7/13-01-07-11 (вхідний до ГУ ДПС у Київській області від 11.09.2025 року №7053/7);

- від 09.10.2025 року №23.11/2/11-30/7797-25, надісланий листом ГУ ДПС у Львівській області від 15.10.2025 р. №2875/7/13-01-07-11-07 (вхідний до ГУ ДПС у Київській області від 15.10.2025 року №7703/7);

- від 11.11.2025 року №23.11/2/11-30/8694-25, надісланий листом ГУ ДПС у Львівській області від 12.11.2025 р. №3093/7/13-01-07-11 (вхідний до ГУ ДПС у Київській області від 12.11.2025 року №8214/7), які надійшли до ГУ ДПС у Київській області з застереженням формування ТОВ «ФАРМ-ІН» суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Зокрема листом ТУ БЕБ у Львівській області №23.11/2/11-30/7797-25 від 09.10.2025 року повідомлено про ймовірне безпідставне формування ТОВ «ФАРМ-ІН» від`ємного значення по ПДВ за серпень 2025 року в сумі 98236290 грн. та відповідно заявлену до відшкодування суму ПДВ за серпень 2025 року в розмірі 22065152 грн.

На сторінці 8 акту перевірки №5562/13-01-07-11/42157611 від 29.01.2026 року контролюючим органом вказано, що Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 року №1165, відносно ТОВ «ФАРМ-ІН» прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким встановлено наявність ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» від 12.09.2025 року №23063, від 07.01.2026 року №325.

Відтак, контролюючим органом збролено висновок, що реальність вчинення господарських операцій ТОВ «ФАРМ-ІН» не можливо підтвердити у зв`язку з прийнятими рішеннями про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якими встановлено наявність ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» з наступних причин:

- постачання товарів/послуг за відсутності необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності. При цьому відсутнє придбання послуг із оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг із оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг із оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо;

- постачання товарів, відмінних від придбаних, за відсутності умов та/або матеріальних ресурсів для виробництва таких товарів;

- відсутність відомостей щодо сплати сум єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування та/або недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, необхідних для здійснення господарської операції) - для виробників товарів/постачальників послуг;

- накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їхнього зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності та/або за відсутності придбання послуг зберігання.

Отже, зважаючи на сукупність встановлених фактів, податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження достовірності формування бюджетного відшкодування ТОВ «ФАРМ-ІН» за листопад 2025 року у розмірі 23540457 грн..

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Тобто, сума від`ємного значення ПДВ набуває статусу заявленої до бюджетного відшкодування суми у разі подання платником податків контролюючому органу заяви про таке бюджетне відшкодування.

При цьому, в розумінні підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Отже, сума бюджетного відшкодування ПДВ, яку платник податків бажає відшкодувати з бюджету за відповідною заявою, формується на підставі суми від`ємного значення ПДВ, правомірність визначення якої таким платником податку підтверджується контролюючим органом шляхом проведення перевірки.

Відповідно до пунктів 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як зазначено вище, висновок акту перевірки №5562/13-01-07-11/42157611 від 29.01.2026 року про те, що позивачем при декларуванні за листопад 2025 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, порушено п.44.1 ст. 44, п. 200.1, п.200.4 п.200.7 п.200.8 п.200.9 п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, сформовано податковим органом лише на підставі неможливості підтвердження реальності вчинення господарських операцій ТОВ «ФАРМ-ІН», у зв`язку з прийнятими рішеннями про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якими встановлено наявність ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку».

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН 12.09.2025 року прийнято рішення №23063, яким встановлено наявність ризикових операцій та надано ТОВ «ФАРМ-ІН» статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» (а.с.119-120).

Повторно Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН 07.01.2026 року прийнято рішення №325, яким встановлено наявність ризикових операцій та надано ТОВ «ФАРМ-ІН» статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» (а.с.121-122).

В подальшому, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 07.04.2026 року прийнято рішення №58157 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ «ФАРМ-ІН» критеріям ризиковості платника податку (а.с.117-118).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 у разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, попереднє рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку втрачає чинність.

Враховуючи викладене, рішення від 12.09.2025 року №23063 втратило чинність з прийняттям рішення від 07.01.2026 року №325, яке в свою чергу втратило чинність з прийняттям рішення №58157 від 07.04.2026 року.

Не погодившись з рішенням №58157 від 07.04.2026 року, ТОВ «ФАРМ-ІН» оскаржило його до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року у справі №160/9001/26 задоволено клопотання представника ГУ ДПС у Київській області про закриття провадження у справі та закрито провадження у справі за позовною заявою ТОВ «ФАРМ-ІН» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року у справі №160/9001/26 зазначено, що позивачем у межах даної справи оскаржується рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №58157 від 07.04.2026 року про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ «ФАРМ-ІН» критеріям ризиковості платника податку. Разом із тим, в ході судового розгляду представником відповідача надано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2026 року №6921 про невідповідність платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМ-ІН» критеріям ризиковості платника податку (а.с.191-193).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.03.2026 року №94310705, яке є предметом спору в даній справі, був висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження реальності вчинення господарських операцій ТОВ «ФАРМ-ІН» у зв`язку з прийнятими рішеннями про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якими встановлено наявність у позивача ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку».

Враховуючи, що рішення про відповідність ТОВ «ФАРМ-ІН» критеріям ризиковості платника податку скасовано податковим органом самостійно, підстави, покладені в основу висновку акту перевірки №5562/13-01-07-11/42157611 від 29.01.2026 року, не підтверджуються під час розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що підпунктами «а», «б» пункту185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти, застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як передбачено пунктами 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/ послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами198.1,198.2, 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: a) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункти 200.7, 200.9 статті 200 ПК України).

Судом встановлено, що в ході проведенні перевірки ТОВ «ФАРМ-ІН» було надану інформацію щодо задекларованих сум та їх документальне підтвердження. Цим підтверджено здійснення господарських операцій та їх повне відображення в обліку та звітності.

Відповідно до сторінки 3 пункту 2.11 акту перевірки усі первинні документи надані платником податку в повному обсязі.

У разі не надання документів, відповідно п. 1.4.7.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого Наказом від 04.09.2020 №470 складається акт про ненадання документів.

Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів складання акту про ненадання позивачем документів під час перевірки, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому, контролюючий орган на власний розсуд визнав господарські операції нереальними, що не відповідає законодавству щодо вирішення податкових спорів, яка виходить з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки, за якою презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

На підтвердження наявності трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності та можливості виконання господарських операцій ТОВ «ФАРМ-ІН» під час перевірки та до матеріалів справи надані відповідні договори, а саме: договір з ПрАТ «Полтавський ГЗК» на зберігання товару №672 від 18.06.2025 року, договір організації перевезення продукції, укладений з ДП «Ферротранс» від 09.08.2025 року №12/7. Рух активів між позивачем та його контрагентом підтверджуються наданими договорами поставки товару з ПрАТ «Полтавський ГЗК» №652/4692, контрактом з Феррекспо АГ №FPP2025FAG/PHARM01 від 10.06.2025 року, митними деклараціями, платіжними документами, що засвідчують факт оплати за товар.

Враховуючи викладене, податковий орган при встановленні порушень податкового законодавства ТОВ «ФАРМ-ІН» обмежився лише посиланням на неможливість проведення перевірки первинних документів через прийняття рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості, що не відповідає меті та змісту проведення документальної перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанцій не встановлено дотримання податковим органом вимог щодо встановлення змісту наданих позивачем первинних документів та порушень в їх оформленні під час проведення перевірки.

Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.06.2022 року у справі №420/6359/19.

Суд також звертає увагу, що відповідач не встановив ознак недобросовісності позивача під час проведення перевірки і не довів їх існування під час судового розгляду, відповідач також не навів жодних доказів існування фактів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань.

Отже, фактично позивачем надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг) господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем товарів (робіт, послуг).

Апеляційний суд звертає увагу, що контрагенти позивача станом як на перевіряємий період, так і станом на момент здійснення господарських правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали індивідуальний податковий номер, а всі виписані ними податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто всі перелічені контрагенти мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки податкового органу, сформовані в акті перевірки від 29.01.2026 року №5562/13-01-07-11/42157611, не підтверджені під час розгляду справи, з огляду на що, прийняте на підставі такого акту перевірки податкове повідомлення-рішення №94310705 від 09.03.2026 року підлягає скасуванню як протиправне, з чим погоджується колегія суддів.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в адміністративній справі №160/7821/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в адміністративній справі №160/7821/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко