Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №340/8190/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/8190/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 в адміністративній справі №340/8190/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені наступні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 03 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року включно;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року включно у розмірі 4 334,91 гривні на місяць, а всього 52 158,76 (п`ятдесят дві тисячі сто п`ятдесят вісім гривень сімдесят шість копійок);

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2017-2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2017-2019 роки, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення а також індексації-різниці, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03 червня 2016 року по 01 березня 2019 року за весь час затримки виплати, а саме, за період з 03 червня 2016 року по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 червня 2016 по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 41,99 грн. у місяць за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2019 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2017 – 2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування у складі місячного грошового забезпечення суми індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2017 – 2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, врахувавши у складі місячного грошового забезпечення суму виплаченої йому індексації грошового забезпечення, та доплатити йому заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дана позовна заява повинна була бути залишена без розгляду, оскільки позивачем позовну заяву подано з пропуском строків звернення до суду. Звернуто увагу суду, що претензій з боку позивача до командування НОМЕР_3 прикордонного загону щодо розміру сум, належних військовослужбовцю при звільненні, в день виключення зі списків особового складу не було. Під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених НОМЕР_3 прикордонному загону (військова частина НОМЕР_1 ) коштів. Вказано, що виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 була здійсненна в повному обсязі. Зауважено, що нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства, що є недопустимим. Також апелянтом зазначено, що індексація грошового забезпечення не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення відповідних виплат. Отже, Кіровоградський окружний адміністративний суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про їх задоволення. У решті частини рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, починаючи з березня 2018 року, сума індексації, розрахованої з урахуванням абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, має виплачуватися у фіксованому розмірі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Наведений позивачем розрахунок було проведено відповідно до вимог діючого законодавства, детально описано в тексті позовної заяви, необхідна інформація для його проведення була долучена як письмові докази у справі до матеріалів позовної заяви (довідка про основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення за 2018 рік). Проте, під час розгляду справи та ухвалення рішення суду, суд першої інстанції провів свій розрахунок індексації грошового забезпечення, належної позивачу. На думку апелянта, такий розрахунок здійснено з порушенням вимог пункту 5 Порядку № 1078, без належного визначення складових грошового доходу у відповідних місяцях їх фактичної виплати, що призвело до неправильного встановлення розміру підвищення доходу та суми можливої індексації, а відтак - до помилкового обчислення індексації-різниці.

Також зазначено, що позивач набув право на отримання суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, що гарантується статтею 1 Закону України № 2050-ПІ. Тому, відмова у задоволені позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, на думку апелянта, не відповідає принципу забезпечення ефективного захисту порушеного права, адже по своїй суті створює передумови для подальших протиправних рішень, дій чи бездіяльність відповідача та виникнення у позивача необхідності повторного звернення до суду лише в частині захисту зазначеного права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 03.06.2016 року по 01.03.2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , про що свідчать відповідні накази №394-ОС від 03.06.2016 та №154-ОС від 01.03.2019.

З метою встановлення правильності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період служби, позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.10.2025.

Листом від 03.11.2025 №09/М-106/113 військова частина НОМЕР_2 повідомила ОСОБА_1 , що при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військова частина діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством та надано архівні відомості.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.06.2016 року по 28.02.2018 року та незастосування при цьому січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, нарахування та виплати за період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року індексації-різниці грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а також щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Щодо строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, за частиною першою якої визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз викладених вище положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Поряд з цим, процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Отже, за загальним правилами строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу у застосуванні над частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Натомість, після цієї дати, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

ОСОБА_1 був звільнений 01.03.2019 відповідно до наказу №154-ОС від 01.03.2019.

На момент звільнення позивача з військової служби трудове законодавство України не встановлювало строку для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах, зокрема, про виплату всіх сум, які належать працівникові при звільненні.

Судом також враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.01.2026 у справі №420/26951/24.

Відтак, позивачем строк звернення до суду не було пропущено.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 1-4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

По суті індексація являється складовою грошового забезпечення (заробітної плати) в частині додаткового грошового забезпечення та являється однією з основних державних гарантій щодо оплати праці працівників в тому числі військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 червня 2018 року справа N 695/984/16-ц (провадження N 61-12183св18) та 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток).Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою (далі - Порядок №1078). Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (п. 1 Порядку №1078).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки. До 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 рок №77).

Абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Тобто, відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078, - місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення є місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (далі – базовий місяць).

Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078, дане стосується як і для новоприйнятих, так і для переведених військовослужбовців (працівників) на інші посади.

При цьому, питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Щодо розрахунку, встановлення базового місяця та виплати індексації грошового забезпечення передбаченої абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає наступне.

Виходячи з частини першої даної позовної заяви вбачається, що нормами Порядку №1078 передбачено виплату індексації двох видів:

1) так звана «поточна індексація» - виплачується у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки (абз. 2. п. 1-1 Порядку №1078);

2) так звана «індексація-різниця» - виплачується у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу, — проводиться виплата індексації, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, до якої додається сума індексації, яка складається в наслідок вимог передбачених абзацом 2 пункту 1-1 Порядку №1078 (абз. 3,4,6 п. 5 Порядку №1078).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у аналогічній справі № 400/3826/21, постанові від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, постанові від 12 квітня 2023 року по справі №560/13302/21, постанові від 12 квітня 2023 року по справі №420/6982/21, постанові від 03 травня 2023 року по справі № 10790/22, постанові від 09 травня 2023 року по справі №120/7243/21-а, постанові від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, постанові від 10 травня 2023 року по справі № 260/5461/21, постанові від 11 травня 2023 року по справі №260/6386/21, постанові від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору в даний період є визначення базового місяця для розрахунку так званої «поточної» індексації грошового забезпечення, оскільки з наступного місяця за базовим здійснюється обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком.

Визначення базового місяця для розрахунку індексації з грудня 2015 року залежить виключно від зміни посадового окладу за посадою згідно рішень Уряду.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року.

Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям в тому числі для новоприйнятих або переведених на інші посади.

Не застосування відповідачем з 03.06.2016 по 28.02.2018 року базового місяця індексації січень 2008 року є протиправним, порушує вимоги абзаців 1, 2 пункту 5 та пункту 102 Порядку №1078, якими визначено що таким місяцем повинен бути місяць підвищення тарифних ставок (окладів) та посадові оклади військовослужбовців за посадами з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року були незмінними.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при визначенні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача.

Щодо виплати індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 01.03.2019, слід зазначити наступне.

З 01.12.2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

При цьому, з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15.03.2018 року і дотепер та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 року і дотепер і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02.04.2021 року і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 року у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у позовній заяві питання, суд вважає є застосовною і до спірних правовідносин.

Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру;

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків;

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Колегію суддів з матеріалів справи встановлено, що, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01 березня 2018 року. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року (13976,78 грн) та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (9555,62 грн). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Наказом Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, відповідно до п. 1.2 якої грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби тощо.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду (зокрема у постанові від 31.01.2023 у справі № 520/21428/21), відповідно до якої щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Водночас, згідно з довідкою з архівної відомості позивача за 2018 рік, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складає: посадовий оклад – 1080,00 грн, оклад за військовим званням – 130,00 грн, надбавка за вислугу років – 484,00 грн, щомісячна грошова допомога (винагорода) – 4417,08 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань – 1185,80 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя – 162,00 грн, премія в/с – 4320,00 грн, компенсація ПДФО – 2120,20 грн.

При цьому щомісячна грошова допомога (винагорода) у сумі 4417,08 грн не повинна враховуватися у розрахунок грошового забезпечення за лютий 2018 року, оскільки така сума була виплачена за січень 2018 року (згідно з п. 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 02.02.2016 № 73, винагорода виплачується за минулий місяць). У лютому 2018 року зазначена винагорода виплачувалась за січень, тоді як за лютий 2018 року позивачу була фактично нарахована та виплачена у березні 2018 року щомісячна грошова допомога (винагорода) у сумі 73,62 грн.

Отже, з урахуванням виплаченої у березні 2018 року щомісячної грошової допомоги за лютий (73,62 грн), грошове забезпечення за лютий 2018 року становить: 130,00 + 1080,00 + 484,00 + 1185,80 + 162,00 + 4320,00 + 2120,20 + 73,62 = 9 555,62 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає: оклад за військовим званням – 1410,00 грн, посадовий оклад – 4650,00 грн, надбавка за вислугу років – 3030,00 грн, премія в/с – 2743,50 грн, компенсація ПДФО – 2143,28 грн; разом: 1410,00 + 4650,00 + 3030,00 + 2743,50 + 2143,28 = 13 976,78 грн.

Отже, різниця грошового забезпечення (розмір підвищення доходу - А) за березень 2018 року порівняно з лютим 2018 року складає: 13 976,78 - 9 555,62 = 4 421,16 грн.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року (1762,00 грн), на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

З огляду на те, що величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, обчислена із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, становила 253,3% (див. постанову Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23), сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року мала становити: 1762,00 грн Ч 253,3% / 100% = 4 463,15 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (4 421,16 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4 463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу щомісяця «індексації-різниці».

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А): 4 463,15 грн – 4 421,16 грн = 41,99 грн.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 41,99 грн щомісяця до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Враховуючи викладене, а також з огляду на встановлені судом обставини порушення прав позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення щомісяця в сумі 41,99 грн з 01.03.2018 (з урахуванням раніше виплачених сум) - із визначенням чіткого періоду або до настання підстав для перерахунку індексації відповідно до законодавства

Щодо виплати одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2017-2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, суд зазначає.

Як вбачається з архівних відомостей позивачу у липні 2017 року, у травні 2018 року, у березні 2019 року виплачена грошова допомога для оздоровлення; у березні 2019 виплачена одноразова грошова допомога при звільненні та компенсація за не використані дні щорічної основної відпустки.

Порядок нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, у період служби позивача у військовій частині НОМЕР_2 регулювалося Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 20.05.2008 № 425, а також Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 25.06.2018 № 558.

Відповідно до п.2 розділу І Інструкції №558 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Згідно п.3.7 розділу Інструкції ІІІ №425 визначений порядок нарахування та виплати допомоги для оздоровлення:

3.7.1. Військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

3.7.2. Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

3.7.3. Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу із запасу, та військовослужбовцям, прийнятим на військову службу за контрактом, допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов`язків за посадами, на які призначені.

3.7.4. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається допомога для оздоровлення, уключаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

3.7.8. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні щорічної основної відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, допомога для оздоровлення в новому році не надається.

3.7.10. Допомога для оздоровлення, яка надана військовослужбовцю в поточному році, у разі його звільнення з військової служби не утримується.

Також главою 7 розділу IV Інструкції №558 передбачена виплата допомоги для оздоровлення.

1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

2. Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

3. Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.

5. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, і тим, які на день видання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім одноразових та винагород), які отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.

9. Військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, допомога за період служби в поточному році не надається.

Відповідно до глави 8 розділу V Інструкції №558 передбачені виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби

1. У разі звільнення військовослужбовців з військової служби основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади до дня отримання органом Держприкордонслужби повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам академії з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня виключення зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання органом Держприкордонслужби наказу чи письмового повідомлення про звільнення з урахуванням пункту 2 цієї глави.

6. У рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Главою 9 розділу V Інструкції №558 передбачений порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби

1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах, зокрема:

1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:

за станом здоров`я;

за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України);

які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

5. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».

6. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: 1) для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).

Як зазначалося вище, правова природа індексації полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а суми індексації є складовими грошового забезпечення військовослужбовців. Нарахування сум індексації та їх виплата здійснюються одночасно з нарахуванням та виплатою грошового забезпечення за місяць, доходи за який підлягають індексації. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, тому вона має включатися до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.

З наданих відповідачем розрахунків вбачається, що розмір грошової допомоги для оздоровлення у 2017-2019 роках, компенсації за відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні визначався із місячного грошового забезпечення позивача, до якого включено щомісячні основні та додаткові види її грошового забезпечення.

Між тим, суд установив, що позивачу має бути нарахована індексація за період 03.06.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 01.03.2019 у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 . Тому, суд доходить висновку, що індексація має включатися до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення грошової допомоги для оздоровлення на день підписання наказу про надання цієї допомоги. А також грошової компенсації за не використані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні на день звільнення.

Суд вважає, що порушене право позивача як колишнього військовослужбовця слід поновити, зобов`язавши військову частину НОМЕР_2 , у якій він перебував у списках особового складу та на грошовому забезпеченні, здійснити перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2017-2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, а також доплатити йому заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком. До складу місячного грошового забезпечення, використаного для визначення розміру цих виплат, слід врахувати суми індексації грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог про нарахування компенсації втрати частини доходів (ст. 1, 2, 3, 4 Закону України № 2050-III, постанова КМУ № 159), колегія суддів зазначає таке.

Умовами виплати компенсації є факт затримки виплати нарахованих доходів, а її виплата провадиться в тому ж місяці, в якому здійснюється погашення заборгованості (постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20).

Оскільки суми заборгованості з індексації та грошового забезпечення на час розгляду справи ще не нараховані та не виплачені (відсутній факт затримки виплати вже нарахованого доходу), вимога про компенсацію є передчасною.

Водночас право на таку компенсацію виникне після фактичного перерахунку та виплати заборгованості у строки, визначені ст. 4 Закону № 2050-III

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі частково.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 в адміністративній справі №340/8190/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова