Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №280/2774/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2774/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2026 в адміністративній справі №280/2774/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 26 лютого 2022 року по 26 березня 2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року виплаченого 26 березня 2026 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №280/328/25;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 26 лютого 2022 року по 26 березня 2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року виплаченого 26 березня 2026 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №280/328/25.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.03.2026 відповідач на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 280/328/25 здійснив виплату грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року на загальну суму 87 645,27 грн., що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та розрахунком доплати грошового забезпечення. Проте, під час виплати заборгованості по грошовому забезпеченню відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 26 лютого 2022 року по день її фактичної виплати 26 березня 2026 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 26 лютого 2022 року по 26 березня 2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року виплаченого 26 березня 2026 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №280/328/25.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 26 лютого 2022 року по 26 березня 2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року виплаченого 26 березня 2026 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №280/328/25.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт посилається на неповно з`ясовані судом першої інстанції обставини, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про відсутність правових підстав для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з тим, що спірні виплати не мають регулярного характеру, а також наголошує на неприпустимості застосування норм статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до правовідносин за участю військовослужбовців та у порядку виконання судових рішень.

Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 26 лютого 2022 року по 05 листопада 2023 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач, вважаючи, що йому не у повному обсязі за період з 26 лютого 2022 року по 05 листопада 2023 року виплачувалося грошове забезпечення, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом у справі № 280/328/25.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року адміністративний позов у справі № 280/328/25 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 26 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат, позивачу з 26 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року - 2481 гривня 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивача грошового забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат, позивачу з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року - 2684 гривні 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

26 березня 2026 року відповідач на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 280/328/25 здійснив виплату грошового забезпечення на загальну суму 87 645,27 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та розрахунком доплати грошового забезпечення.

Разом з тим, під час виплати заборгованості по грошовому забезпеченню відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 26 лютого 2022 року по день її фактичної виплати 26 березня 2026 року, тому позивач звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).

У силу вимог пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно із пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу.

При цьому, за правилами статей 3-5 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 461/1390/16-а та від 15 травня 2024 року у справі № 200/5032/20-а.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 прийшов до переконання, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а отже, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Додаткове звернення з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів від позивача норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не вимагають.

При цьому, до грошового забезпечення, на яке нараховується компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, не враховуються виплати, які мають разовий характер.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 280/328/25 відповідач 26.03.2026 здійснив виплату позивачу грошового забезпечення на загальну суму 87 645,27 грн.

Отже, у розумінні наведених положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, у позивача наявне право на компенсацію у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Такий висновок суду у повній мірі відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 280/5397/19.

Відповідачем не заперечується, що ним не здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Враховуюче зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 26 лютого 2022 року по 26 березня 2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, виплаченого 26 березня 2026 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №280/328/25.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підставі, передбаченні статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2026 в адміністративній справі №280/2774/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов