Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №280/2984/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2984/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2026 в адміністративній справі №280/2984/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячної премії за особистий внесок в загальні результати служби, надбавки за особливості проходження військової служби, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року№1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум: обчислюючи розмір надбавки за вислугу років, а також розміри щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного за наслідками перерахунку;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячної премії за особистий внесок в загальні результати служби, надбавки за особливості проходження військової служби, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року, за період військової служби за період 2023 року, за період військової служби з 01 січня 2023 року по 03 травня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум: обчислюючи розмір надбавки за вислугу років, а також розміри щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного за наслідками перерахунку;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячної премії за особистий внесок в загальні результати служби, надбавки за особливості проходження військової служби, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року№1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, за період військової служби за період 2022 року, за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум: обчислюючи розмір надбавки за вислугу років, а також розміри щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного за наслідками перерахунку;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячної премії за особистий внесок в загальні результати служби, надбавки за особливості проходження військової служби, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня 2023 року, за період військової служби за період 2023 року, за період військової служби з 01 січня 2023 року по 03 травня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум: обчислюючи розмір надбавки за вислугу років, а також розміри щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного за наслідками перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а потім Військовій частині НОМЕР_3 . Правонаступником вказаних військових частин є Військова частина НОМЕР_1 . Вказано, що за час проходження служби у період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року (з урахуванням прохальної частини позову зобов`язального характеру) позивач отримував грошове забезпечення в меншому розмірі, ніж це встановлено. Зауважено, що у період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року його грошове забезпечення та інші додаткові виплати мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійснені перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року: а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок, доплат, а також грошових допомог та компенсацій ОСОБА_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" , "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня відповідного року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат, а також грошових допомог та компенсацій ОСОБА_1 за період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" , "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум без зменшення відсоткового розміру щомісячної премії фактично виплаченої у період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суд та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовної заяви..

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що нарахування грошового забезпечення військовою частиною позивачу за період проходження військової служби, здійснювалось у відповідності із діючим законодавством, а саме, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Вказав, що дії військової частини, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача за період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року включно шляхом множення виходячи з розміру 1762 гривень, на відповідний тарифний коефіцієнт, є правомірними, а рішення суду першої інстанції протиправним. При цьому, вказав, що позивачем не обґрунтовано з наданням належних доказів, що підтверджували б факт саме заниження обчислення військовою частиною НОМЕР_1 розміру відповідних виплат під час звільнення позивача, а саме без урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання за період служби в даних військових частинах, а також не виплати військовою частиною НОМЕР_1 .

Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року проходив службу у Військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , правонаступником яких є Військова частина НОМЕР_1 .

Як зазначено позивачем, в період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, а також усіх виплат, пов`язаних із його застосуванням, проводилось без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Після звільнення позивачу стало відомо, що при розрахунку грошового забезпечення позивача у період з лютого 2022 року по травень 2023 року було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення за період з лютого 2022 року по травень 2023 року, проте отримав від відповідача відмову.

Також, представником Військової частини НОМЕР_1 до суду надано відзив на позов та довідки про грошове забезпечення позивача за спірний період, з урахуванням яких нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалась позивачу виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762,00 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині повного нарахування у та виплати усіх сум грошового забезпечення у спірний період, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення та інших належних основних та додаткових видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсацій за період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, станом на 01 січня 2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, є неправомірними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704).

Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

В первинній редакцій Постанови №704 від 30 серпня 2017 року встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В примітках вищезазначених додатків було визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою п.4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним п.6 постанови №103, яким п.4 постанови №704 викладений у новій редакції.

Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п.4 постанови №704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Водночас, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, визначено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Однак в подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування п.п.1 п. 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704" внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Натомість, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24 сформував висновок, за яким до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Колегія суддів, яка передала справу №520/5814/24 на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, встановила, що Верховний Суд у складі колегії суддів з цієї самої палати вже розглядав справи з подібними правовідносинами.

Так, Верховний Суд, зокрема у постановах від 20 жовтня 2025 року у справі №600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25 дійшов висновку, що з враховуючи положення статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним має виключно пряму (перспективну) дію в часі.

Втрата чинності нормативно-правовим актом настає з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, яким його визнано протиправним та нечинним, і не поширюється на правовідносини, що виникли та були реалізовані під час його дії.

Отже, Постанова № 481 вважалася чинною та підлягала застосуванню до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/29450/24 (до 18 червня 2025 року), яким її окремі положення були визнані протиправними та нечинними.

Таким чином, із дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481.

На думку колегії суддів, яка передала справу на розгляд палати, положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481 не відповідають закону про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому в силу приписів частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, слід застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням вищезазначених нормативно-правових актів та, зокрема, висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24, відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п.4 Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (у даному випадку станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розрахунку позивачу його грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 03 травня 2023 року із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підставі, передбаченні статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2026 в адміністративній справі №280/2984/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов