Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №280/3385/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/3385/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національна Гвардія України

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2026 в адміністративній справі №280/3385/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені наступні вимоги:

- визнати протиправними дії відповідача що полягають у не здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року, обраховану із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», без урахування відрахувань податків та зборів;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з моменту коли він набув право на виплату по день фактичної виплати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у періоди з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, проте, йому була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. Зазначає, що з 01 січня 2016 року визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше для військовослужбовців відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №1294), а тому індексація грошового забезпечення військовослужбовців повинна розраховуватись із використанням базового календарного місяця обчислення загального значення індексу споживчих цін – січень 2008 року. З цих підстав просив позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2026 року індексації грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2026 року індексацію грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, встановивши строк стягнення до 2026 року, хоча позивач звільнився у 2016 році, а також порушив норми матеріального права щодо застосування базового місяця. Також апелянтом зазначено на формальний підхід та відсутність ознак реальної правничої допомоги.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як підтверджено матеріалами справи, у спірний період з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ, що підтверджується картками грошового забезпечення позивача, витягом з наказу (по стройовій частині) командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ та не заперечується відповідачем по справі.

Після звільнення з військової служби позивачу стало відомо про те, що нарахування та виплата індексації та компенсації з урахування вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів проводилась йому без застосування місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.

Позивач вважає, що під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 НГУ у період з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року йому протиправно не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 1-4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

По суті індексація являється складовою грошового забезпечення (заробітної плати) в частині додаткового грошового забезпечення та являється однією з основних державних гарантій щодо оплати праці працівників в тому числі військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 червня 2018 року справа N 695/984/16-ц (провадження N 61-12183св18) та 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17 (провадження №К/9901/30616/18).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою (далі - Порядок №1078). Цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (п. 1 Порядку №1078).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки. До 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 рок №77).

Абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Тобто, відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078, - місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення є місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (далі – базовий місяць).

Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078, дане стосується як і для новоприйнятих, так і для переведених військовослужбовців (працівників) на інші посади.

При цьому, питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Щодо розрахунку, встановлення базового місяця та виплати індексації грошового забезпечення передбаченої абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає наступне.

Виходячи з частини першої даної позовної заяви вбачається, що нормами Порядку №1078 передбачено виплату індексації двох видів:

1) так звана «поточна індексація» - виплачується у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки (абз. 2. п. 1-1 Порядку №1078);

2) так звана «індексація-різниця» - виплачується у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу, - проводиться виплата індексації, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, до якої додається сума індексації, яка складається в наслідок вимог передбачених абзацом 2 пункту 1-1 Порядку №1078 (абз. 3,4,6 п. 5 Порядку №1078).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у аналогічній справі № 400/3826/21, постанові від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, постанові від 12 квітня 2023 року по справі №560/13302/21, постанові від 12 квітня 2023 року по справі №420/6982/21, постанові від 03 травня 2023 року по справі № 10790/22, постанові від 09 травня 2023 року по справі №120/7243/21-а, постанові від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, постанові від 10 травня 2023 року по справі № 260/5461/21, постанові від 11 травня 2023 року по справі №260/6386/21, постанові від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору в даний період є визначення базового місяця для розрахунку так званої «поточної» індексації грошового забезпечення, оскільки з наступного місяця за базовим здійснюється обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком.

Визначення базового місяця для розрахунку індексації з грудня 2015 року залежить виключно від зміни посадового окладу за посадою згідно рішень Уряду.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року.

Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям в тому числі для новоприйнятих або переведених на інші посади.

Отже, колегія суддів зазначає, що не застосування відповідачем з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року в якості базового місяця індексації січня 2008 року є протиправним, порушує вимоги абзаців 1, 2 пункту 5 та пункту 102 Порядку №1078, якими визначено що таким місяцем повинен бути місяць підвищення тарифних ставок (окладів) та посадові оклади військовослужбовців за посадами з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року були незмінними.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при визначенні місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення за період з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), оскільки відповідач протиправно не здійснював відповідні нарахування.

Водночас суд першої інстанції при оформленні тексту рішення допустив технічну помилку (описку), внаслідок чого у тексті рішення період нарахування індексації помилково відображено до 11 жовтня 2026 року замість 11 жовтня 2016 року. Оскільки позивач проходив службу по 11 жовтня 2016 року, будь-які зобов`язання за період до 2026 року є наслідком описки.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування норм матеріального права (зокрема, щодо неможливості застосування січня 2008 року після прийняття постанов КМУ № 1013 та № 704), колегія суддів зазначає, що такі доводи суперечать сталій судовій практиці Верховного Суду (зокрема, у справах № 400/1118/21, № 420/3593/20), відповідно до якої для військовослужбовців, чиї оклади не підвищувалися до березня 2018 року, січень 2008 року є базовим місяцем для розрахунку індексації у спірний період.

Щодо незгоди скаржника із сумою витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції надана оцінка складності та обсягу роботи адвоката, справа визначена як справа незначної складності, враховано факт часткового задоволення позову, у зв`язку з чим зменшені витрати на правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у цій частині.

Разом з тим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині виправлення судом апеляційної інстанції допущених судом першої інстанції описок щодо дат та приведення резолютивної частини рішення у відповідність до дійсних позовних вимог (з урахуванням 2016 року).

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з визначенням правильного відповідно до обставин цієї справи способу захисту прав позивача.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору (за подання апеляційної скарги), за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 280/3385/26 - задовольнити частково.

Змінити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 280/3385/26, виклавши мотивувальну та резолютивну частини рішення в частині періоду нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із зазначенням правильного періоду: з 11 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року замість помилково зазначеного у тексті «по 11 жовтня 2026 року».

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 280/3385/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов