Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/33769/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/33769/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 в адміністративній справі №160/33769/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування пункту 1 наказу від 15.11.2025 року № 4761 та пункту 2 наказу від 15.11.2025 року № 4761, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 року № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 року № 6727 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року” шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 року № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 03.07.2025 року по цей час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого водія-діловода групи секретного документального забезпечення служби охорони державної таємниці, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2025 року № 271. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 року № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління. Позивач з 01 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу Військової частини НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони. За період з 01 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50 000 грн пропорційно дням участі. Разом із тим, Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що позивачу здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. За результатами службової перевірки видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 року № 4761, другим пунктом якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 року № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» та визначено нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (взамін належних 50 000 грн) та третім пунктом даного наказу визначено утримати з грошового забезпечення позивача надмірно нараховані та виплачені (на думку відповідача) кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його майнові права.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 року № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 року № 6727 “Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року” шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань).

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 року № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, зазначаючи, що система пунктів управління військової частини (сформована наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК) не є штабом військової частини у розумінні абзацу 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. На думку апелянта, військовослужбовці, які не обіймають штатні посади у командуванні та штабі військової частини, не мають права на виплату додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 03.07.2025 року по цей час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого водія-діловода групи секретного документального забезпечення служби охорони державної таємниці. Вказане підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2025 року № 271.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 року № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління.

Позивач з 01 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу Військової частини НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони.

За період з 01 вересня 2025 по 16 вересня 2025 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50 000 грн пропорційно дням участі, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, якими встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

У період з 20 по 31 жовтня 2025 року робочою групою під керівництвом начальника управління соціального забезпечення Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено перевірку з окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 .

За результатами перевірки складено акт від 31 жовтня 2025 року № 1781/58779.

За результатами дослідження правомірності виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану (50 тис. грн) перевіркою встановлено, наступне: «Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 року №№4856/ДСК сформовано “об`єднаний штаб”, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління (далі по тексту “об`єднаний штаб”). До складу пунктів управління включені військовослужбовці, які обіймають посади у складі командування і штабу, визначені штатом військової частини, так і військовослужбовці, які обіймають посади в інших підрозділах (службах) військової частини.

З погляду командування Військової частини НОМЕР_1 , залучення військовослужбовців до складу “об`єднаного штабу” є підставою для виплати їм додаткової винагороди у розмірі 50 тис. грн.

Довідково: враховуючи необхідність врегулювання даного питання, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України було надано відповідне роз`яснення від 14.11.2023 року №220/13/7643, в якому чітко зазначено підстави та умови виплати додаткової грошової винагороди із розрахунку 50 тис. на місяць: залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини – до оперативного бойового управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини).

Система пунктів управління Військової частини НОМЕР_1 , що по тексту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 року №№4856/ДСК отримала назву “штаб, що здійснює оперативне (бойове) управління” не є штабом військової частини, а залученні до складу цієї системи пунктів управління військової частини військовослужбовці, які не займають штатні посади у командуванні та штабі військової частини, не мають права отримувати додаткову винагороду із розрахунку 50 тис. грн на місяць.

Таким чином, в порушення вимог пункту 1-1 Постанови № 168 та пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 року № 6727, додаткова винагорода із розрахунку 50 000 грн. (пропорційно дням, зазначеним в наказі) нарахована військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини, що призвело до переплати грошового забезпечення на суму 498 020 грн».

Командиру військової частини внесено пропозицію: в термін до 10.12.2025 року прийняти управлінське рішення за фактом виявлених під час перевірки фактів переплат додаткової винагороди з розрахунку 50 тис. грн, забезпечити їх відшкодування та притягнення винних посадових осіб до відповідальності.

На підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби-головного бухгалтера Військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025 року вх.№65620, начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень Військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_2 проведено службову перевірку за фактом виявлених під час перевірки фактів переплат додаткової винагороди з розрахунку 50 тисяч гривень з метою їх відшкодування та притягнення винних посадових осіб до відповідальності.

Службовою перевіркою встановлено, що нарахування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 року № 6727 додаткової винагороди із розрахунку 50 000 грн. (пропорційно дням, зазначеним в наказі) військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини, не відповідає роз`ясненню Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 року №220/13/7643.

Відсутності або неправильного оформлення документів на підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів, службовою перевіркою не встановлено.

За результатами службової перевірки винесено наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 року № 4761.

Пунктом 2 наказу від 15.11.2025 року № 4761 внесено зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 року № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року», а саме: виключено із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), відповідно до додатку 1 до цього наказу (в тому числі солдата ОСОБА_1 ).

Включено до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань), відповідно до додатку 1 до цього наказу.

Пунктом 3 наказу від 15.11.2025 року № 4761 утримано (повернуто) зайве сплачену додаткову винагороду з військовослужбовців відповідно до додатку 1 до цього наказу.

До додатку 1 до наказу від 15.11.2025 року № 4761 включено солдата ОСОБА_1 , якому у жовтні 2025 року було виплачено додаткову винагороду у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань) замість додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань) за період з 01.09.2025 року по 16.09.2025 року.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та таким, що порушують його майнові права, звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168 від 28.02.2022 року (далі - Постанова № 168).

Абзацом третім пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі Порядок № 260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року № 44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку № 260 управління (штаб) угруповання військ (сил) тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:

100000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку № 260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку № 260).

Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Однак безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач з 01 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу Військової частини НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони, який створений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 року № 4856/ДСК.

Виконання завдань позивачем у складі штабу військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно не заперечується відповідачем. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що одним із доказів на підтвердження виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини є саме наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 року № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року», до якого відповідно до результатів службової перевірки було внесено зміни наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 року №4761.

Апелянт не заперечує цих обставин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що такої умови, як обіймати (тимчасово виконувати) такими військовослужбовцями посади, визначені штатом у складі штабу військової частини, не передбачено ані Постановою № 168, ані Порядком № 260.

Колегія суддів також враховує, що Постанова № 168 та Порядок № 260 поширюються на виконання бойових (спеціальних) завдань у складі "штабу... зведеного підрозділу".

Наказом від 01.12.2024 року № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює управління підрозділами "в тому числі приданими", що є класичною ознакою зведеного підрозділу, до складу якого включаються військовослужбовці з різних підрозділів та служб, які не обіймають штатних посад в основному штабі. Розширювальне тлумачення відповідачем поняття "штаб" з одночасним звуженням кола осіб, які мають право на виплату, є внутрішньо суперечливим і не відповідає змісту нормативно-правових актів.

Цей спір фактично виник саме в частині тлумачення змісту категорії "штаб" військової частини, що діє на постійній основі або ж як штаб не лише в такому розумінні. У цьому контексті суд зауважує, що в Постанові № 168 та Порядку № 260 згадано "штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління …". Відповідач, в свою чергу, вищевказаний штаб назвав буквально "штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління", тобто фактично повторив формулювання з нормативно-правових актів.

На підтвердження того, що штаб, сформований наказом від 01.12.2024 року № 4856/ДСК, є "штабом" у розумінні Постанови № 168 та Порядку № 260, колегія суддів зазначає на такі обставини.

Так, відповідно до пункту 3.2.1.2 Тимчасового Бойового Статуту механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України штаб (координаційний штаб) визначається як основний орган управління повсякденною діяльністю підрозділів у мирний час та управління ними в бойовій обстановці. При цьому статут прямо передбачає, що для роботи органів управління, розміщення службових осіб і забезпечення їх службової діяльності розгортаються пункти управління. Тобто наявність пунктів управління є невід`ємною ознакою функціонування штабу.

Служби (відділи) родів військ (спеціальний штаб) формуються із фахівців вузької направленості. Наявність їх в органах управління обумовлена складністю і різноманітністю завдань із управління різнорідними підрозділами, необхідністю мати спеціальні органи управління для керівництва підготовкою і застосуванням підрозділів родів військ і спеціальних військ.

Для роботи органів управління, розміщення службових осіб і забезпечення їх службової діяльності розгортаються пункти управління.

Згідно з пунктом 2.3.2 Доктрини "Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них", затвердженої Головнокомандувачем Збройних Сил України 23.08.2024 року, до структури основного командного пункту бригади (на якому і виконував завдання позивач) входить командування та основні підрозділи: зокрема, інші підрозділи, за рішенням командира.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ командира військової частини від 01.12.2024 № 4856/ДСК повністю узгоджується з вимогами Тимчасового Бойового Статуту механізованих військ та Доктрини «Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них», а залучення позивача до роботи у складі відповідного пункту управління підтверджено матеріалами справи та початковим наказом про виплату винагороди від 05.10.2025 № 6727.

Посилання відповідача на роз`яснювальний лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643 колегія суддів вважає безпідставними. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відомчі листи носять виключно інформаційно-рекомендаційний характер, не є нормативно-правовими актами і не можуть звужувати обсяг прав військовослужбовців, гарантований постановою Уряду та Порядком № 260.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди за вересень 2025 року в розрахунку 50000,00 грн на місяць.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що підстави і порядок для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, які визначені Постановою № 168 та Порядком № 260, є обов`язковими для виконання, в тому числі і для відповідача.

Відтак, оскільки виплата додаткової винагороди у розмірі 50 000 гривень за спірний період здійснювалася правомірно, підстави для внесення змін до наказу в частині зменшення розміру виплати та примусового утримання коштів згідно з пунктом 3 оскаржуваного наказу № 4761 були відсутні. Згідно зі статтею 127 КЗпП України, утримання із заробітної плати (грошового забезпечення) можливе лише у випадках, передбачених законом, які у даному випадку не підтверджені.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки вони зводяться лише до суб`єктивних суджень заявника та правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 в адміністративній справі №160/33769/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова