Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №521/7022/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/7022/26

Провадження № 2/521/5842/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У квітні 2026 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (далі – КП «ТМО», позивач) звернулося до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідачка), у якому просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за теплову енергію в розмірі 21 981,93 грн, а також судові витрати у розмірі 3 328,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де боржник є власником (відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

Станом на 01.04.2026 року утворилася заборгованість за спожиті послуги у сумі 21 981,93 грн.

Позивач стверджує, що 04.10.2021 року на офіційному сайті КП «ТМО» було опубліковано текст Типового індивідуального договору, який є публічним договором приєднання, і з 05.11.2021 року він вважається укладеним. Свої зобов`язання позивач виконує належним чином, тоді як відповідачка послуги не оплачує.

Стислий виклад заперечень відповідача

28 травня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому заявлені вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні. Відповідачка вказує, що у зв`язку з воєнним станом вона з 01.05.2022 року евакуювалася та постійно проживає на території Чеської Республіки (отримала тимчасовий захист).

Відповідачка стверджує, що фізично в квартирі не проживає, послугами не користувалася. Вона посилається на п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанову КМУ від 05.03.2022 № 206, якими забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022 року, з осіб, які виїхали за кордон та надали підтверджуючі документи.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка жодного разу в судові засідання не з`явилася. Поштові конверти, направлені за адресою: АДРЕСА_1 , повернулися з відміткою «про відсутність відповідача». Проте відповідачка обізнана про розгляд справи, активно користується підсистемою «Електронний суд», через яку 17.09.2026 року подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

27 липня 2026 року представник позивача подав до суду додаткові письмові пояснення, вказавши, що чинним законодавством встановлено прямий виняток щодо звільнення від оплати послуг з постачання теплової енергії.

Суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі письмових доказів згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є співвласницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 12.12.2012 № 36689567 та Договором дарування від 11.12.2012, згідно з якими відповідачці на праві приватної спільної часткової власності належить 137/1000 часток вказаної квартири.

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з приводу надання та оплати житлово-комунальних послуг. КП «ТМО» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у вказаний багатоквартирний будинок.

На ім`я відповідачки відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно з наданим позивачем розрахунком та реєстром нарахувань, станом на 01.04.2026 року за відповідачкою обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 21 981,93 грн.

Нарахування здійснювались відповідно до затверджених тарифів, площі приміщення та обсягів поставленої теплової енергії.

З наданих відповідачкою копій паспорта з відмітками про перетин кордону та документів Чеської Республіки судом встановлено факт перебування відповідачки за кордоном з травня 2022 року.

Доказів офіційного відключення квартири відповідачки від мереж централізованого теплопостачання (відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення) суду не надано.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Суд приймає надані відповідачкою копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про перетин кордону, а також копії документів про надання статусу тимчасового захисту в Чеській Республіці як належні та допустимі докази підтвердження факту її непроживання за вказаною адресою з травня 2022 року. Проте, суд відхиляє ці докази як підставу для звільнення від обов`язку сплати боргу за постачання теплової енергії. Мотивом відхилення є те, що факт непроживання власника у квартирі багатоквартирного будинку не припиняє фізичного процесу теплопостачання цієї квартири через внутрішньобудинкові системи та не звільняє власника від законодавчо встановленого обов`язку брати участь у витратах на утримання будинку та оплачувати теплову енергію.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи спір, суд застосовує положення статей 322, 509, 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Типовий індивідуальний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії був опублікований позивачем та набув чинності відповідно до вимог чинного законодавства.

Надаючи мотивовану оцінку головному аргументу відповідачки щодо її фізичної відсутності за місцем знаходження квартири та посиланню на норми Постанови КМУ № 206 та п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості житлово-комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження.

Таким чином, законодавцем імперативно встановлено прямий виняток — тимчасова відсутність споживача у житловому приміщенні не звільняє його від обов`язку оплачувати послуги з постачання теплової енергії (опалення).

Щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», на яку посилається відповідачка, суд звертає увагу, що передбачена в ній заборона на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з осіб, які покинули своє місце проживання у зв`язку з воєнними діями, кореспондується із базовим Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який містить чітке застереження щодо неможливості відмови від оплати теплової енергії.

Система опалення багатоквартирного будинку є єдиною цілісною інженерною системою. Теплова енергія постачається не лише безпересередньо у квартиру, але й витрачається на опалення місць загального користування та на підтримання загального теплового балансу всього будинку для запобігання його руйнуванню. Відсутність мешканця у квартирі та зачинені двері не перешкоджають фізичному процесу надходження тепла у приміщення через загальнобудинкові мережі (стояки тощо). Опалення окремої квартири у багатоквартирному будинку технічно та технологічно є невіддільним від опалення усього будинку в цілому.

Суд констатує, що набуття відповідачкою статусу тимчасового захисту за кордоном не позбавляє її статусу власника нерухомого майна в Україні та, відповідно до ст. 322 ЦК України, не звільняє від тягаря утримання цього майна та оплати життєзабезпечуючих послуг, до яких відноситься централізоване опалення. Доказів офіційного, згідно із затвердженим порядком, відключення квартири відповідачки від мереж централізованого теплопостачання суду не надано.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, судом перевірений. Він здійснений на підставі затверджених тарифів, площі приміщення та обсягів спожитої будинком теплової енергії. Відповідачка вказаний розрахунок арифметично не спростувала, контррозрахунку не надала. З огляду на викладене, суд визнає вимоги позивача про стягнення боргу у розмірі 21 981,93 грн доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачкою не доведено обставин, які б згідно із нормами чинного матеріального права повністю або частково звільняли її від виконання зобов`язань перед позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у повному розмірі — 3 328,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання — задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію в сумі 21 981 (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 93 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання та місцезнаходження майна: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

12.10.26