Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №160/8926/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/8926/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 в адміністративній справі №160/8926/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення із ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні - невиплату на день виключення зі списків грошової компенсації, та не нарахування та не виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків забезпечення за період несення служби з 17.01.2023р по 20.10.2023р. в розмірі 54 752 грн.;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомога за 2023р. для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 22 235 грн.;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошова допомога на оздоровлення за 2023р. в розмірі 22 235 грн.;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 22 235 грн. за невикористані календарні дні основної відпустки за 2023 рік.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте повного розрахунку при звільненні за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 17.01.2023р. по 20.10.2023р., яка є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а саме: одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків; матеріальну допомога за 2023р. для вирішення соціально-побутових питань; грошову допомогу на оздоровлення за 2023р.; грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за 2023 рік, позивачу не виплачена. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення із ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, а саме за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 17.01.2023р. по 20.10.2023р., а саме щодо не виплати: одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків; матеріальної допомоги за 2023р. для вирішення соціально-побутових питань; грошової допомоги на оздоровлення за 2023р.; грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2023 рік.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити повний розрахунок та виплату ОСОБА_1 при звільненні з військової служби за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 17.01.2023р. по 20.10.2023р., а саме: одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків; матеріальної допомоги за 2023р. для вирішення соціально-побутових питань; грошової допомоги на оздоровлення за 2023р.; грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2023 рік.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення - про відмову в позові щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги (25%), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2023 рік.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав про відсутність у нього первинних документів від попередньої військової частини ( НОМЕР_2 ) та неподання позивачем окремих рапортів і довідок, що, на думку відповідача, виключає його обов`язковість виплат.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 21 липня 2025 року у справі № 203/4999/25 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст.401 КК України, а кримінальне провадження № 62024170030001990 від 08 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - закрито.

Після набрання ухвалою законної сили зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 невідкладно прийняти ОСОБА_1 на військову службу, а ОСОБА_1 зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

На виконання даної ухвали наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 310 старшого сержанта ОСОБА_2 , призначеного наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2025 № 52-РС на посаду СЕРЖАНТА ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказано вважати таким, що з 31.07.2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 № 417 старшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від "01" жовтня 2025 року № 108-РС у відставку за підпунктом «б» пункту 2 (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», наказано вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 та з « 1» жовтня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Проте, повного розрахунку при звільненні за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 17.01.2023р. по 20.10.2023р., яка є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, з позивачем проведено не було.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свої прав до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак, наявності підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вид 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пунктів 2 та 4 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до розділу XXIII Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до розділу XXIV Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 1 та 4 статті 10-1 Закону № 2011-XI,I військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Отже, виплата грошового забезпечення та одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Також, частина 3 пункту 7 розділу 1 вказаного Порядку № 260 передбачає, що військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 14 розділу 1 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Так, пунктом 1 Постанови КМУ від 17 вересня 2014р №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що згідно з відомостями, які містяться у виписці AT Комерційного Банку «ПриватБанк» від 10.12.2025р., ОСОБА_1 отримував заробітна плату з 17.02.2023р. по 20.10.2023р. за період несення служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Відповідно до п. п. 17, 18 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше ЗО відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці мають право на щорічні відпустки із збереженням грошового забезпечення. Використання такого права гарантується як безпосередньо під час вибуття особи у відпустку або шляхом компенсації невикористаної відпустки за відповідний рік.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Отже, у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 21 липня 2025 року у справі № 203/4999/25 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Після набрання ухвалою законної сили зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 невідкладно прийняти ОСОБА_1 на військову службу, а ОСОБА_1 зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

На виконання даної ухвали наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 310 старшого сержанта ОСОБА_2 , призначеного наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2025 № 52-РС на посаду СЕРЖАНТА ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказано вважати таким, що з 31.07.2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 № 417 старшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від "01" жовтня 2025 року № 108-РС у відставку за підпунктом «б» пункту 2 (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», наказано вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 та з « 1» жовтня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Апелянтом не заперечується проходження служби позивачем у військовій частині НОМЕР_2 , лише зазначено, що з військової частини НОМЕР_2 , яку він самовільно залишив 19.10.2023 року, до військової частини НОМЕР_1 не надійшли документи про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (витяг з наказу про зарахування до списків військової частини, витяги з наказів про призначення на посади, витяг з наказу про виключення зі списків військової частини з уточненими періодами СЗЧ та періодами наданих відпусток, грошовий атестат).

Доводи скаржника про те, що військова частина НОМЕР_1 була позбавлена можливості здійснити належні нарахування через відсутність повного пакета документів із попереднього місця служби позивача (ВЧ НОМЕР_2 ), правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки обов`язок належного ведення обліку кадрів, фінансових розрахунків та оформлення довідок-атестатів при переведенні чи звільненні військовослужбовців покладено безпосередньо на органи військового управління та командування, а недоліки такого документообігу не можуть позбавляти особу її гарантованих законом прав на грошове забезпечення та компенсаційні виплати при звільненні.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судом першої інстанції, що відповідачем протиправно не здійснено повного розрахунку при звільненні з військової служби позивача за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 17.01.2023р. по 20.10.2023р., а саме, щодо не виплати: одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків; матеріальної допомоги за 2023р. для вирішення соціально-побутових питань; грошової допомоги на оздоровлення за 2023р.; грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2023 рік та з метою відновлення законних прав та інтересів позивача, зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату при звільненні з військової служби за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 17.01.2023р. по 20.10.2023р., а саме: одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків; матеріальної допомоги за 2023р. для вирішення соціально-побутових питань; грошової допомоги на оздоровлення за 2023р.; грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2023 рік.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 в адміністративній справі №160/8926/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова